Постанова № 47434923, 27.07.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 р. Справа № 804/7563/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О.,

при секретарі судового засіданняГелетій М.Т.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ЕЛ-Техносервіс» до Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «ЕЛ-Техносервіс» до Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.05.2015р. про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 238250 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає висновки оскаржуваної перевірки хибними, такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у звязку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а прийняте на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення-рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що відповідач - суб'єкт владних повноважень - був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає можливим розглядати справу без участі представника відповідача за наявними у ній доказами відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 22.04.2015 року №342, виданого Дніпродзержинською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та направлення від 22.04.2015 року №228 виданого Дніпродзержинською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, головним державним ревізором - інспектором відділу контрльно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Дніпродзержинської ОДПІ ОСОБА_2, направлення від 22.04.2015 року №224 виданого Дніпродзержинською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок з окремих питань податків управління податкового аудиту Дніпродзержинської ОДПІ ОСОБА_3, направлення від 22.04.2015 №223 виданого Дніпродзержинською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань податків управління податкового аудиту Дніпродзержинської ОДПІ ОСОБА_4, направлення від 29.04.2015 №243 виданого Дніпродзержинською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань податків управління податкового аудиту Дніпродзержинської ОДПІ ОСОБА_5, у звязку з отриманням постанови старшого слідчого СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області підполковника міліції ОСОБА_6 від 23.03.2015 «Про призначення перевірки», керуючись п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 сг. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства позивача.

За результатами перевірки складено акт від 14.05.2015 року №1163/51/04-03-22-04/31044969 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ЕЛ-ТЕХНОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ з 1044969) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014». Відповідно до висновків акту перевірки документальною позаплановою невиїзною перевіркою, зокрема, встановлено порушення Приватним підприємством «ЕЛ-ТЕХНОСЕРВІС» п.п. 14.1.13 п.14.1 ст. 14 п 135 1 ст. 135 п 135 2 п.п. 135 5 4 п 135 4 п.п. 135 5 5 п. 135 5 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового Кодексу України від 02.12.10 за №2755-УІ (із змінами та доповненнями), а саме: ПП «ЕЛ-ТЕХНОСЕРВІС» за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 встановлено заниження податку на прибуток всього на загальну суму 190600 грн., в тому числі за 2014 рік.

На підставі зазначених висновків акту перевірки відповідачем складено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.05.2015р. про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 238250 грн.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, у звязку з чим оскаржує його у судовому порядку.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених контролюючим органом в акті перевірки, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІV). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що протягом перевіряємого періоду позивач мав господарські правовідносини з контрагентами: з ТОВ «ВОЗДЕС» укладено договір поставки від 10.07.2014 року № б/н; з ПАТ «ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ» укладено договір поставки від 11.02.2014 №Р182DNP-S; з ТОВ «ПТАХОКОМПЛЕКС «ДНІПРОВСЬКИЙ» укладено договір поставки від 11.02.2014 №Р182DNP-S; з ПРАТ «РАМБУРС» укладено договір поставки від 14.07.2014 року №475/-(11), з ПП «АРТІУМ» укладено договір поставки від 05.05.2014 року №505; з ТОВ «ППКЗапорізький» укладено договір від 25.05.2014 року №В404.

Так, позивачем на підтвердження реальності здійснення спірних операцій з контрагентами надано, а судом досліджено копії договорів, прибуткові та видаткові накладні, платіжні доручення.

Разом з тим, наданими позивачем документами неможливо підтвердити реальність отримання сільськогосподарської продукції за даними договорами, оскільки з документів не вбачається їх вид, обсяг, якість, порядок транспортування та розрахунків між сторонами та використання їх позивачем у власній господарській діяльності, відсутні докази зміни майнового стану підприємств.

Разом з тим, суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Позивач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про відповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, звичність цих операцій для цих осіб, цін за спірними операціями або про їх прибутковість, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій, наявність факту поставки та отримання послуг.

Таким чином, відповідачем правомірно зроблені висновки про заниження податку на прибуток всього на загальну суму 190600 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 190600 грн.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи та вищенаведених положень чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки висновки акту від 14.05.2015 року №1163/51/04-03-22-04/31044969 відповідають фактичним обставинам та нормами діючого законодавства, а винесене на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та не підлягає скасуванню.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VI.

Статтею 4 Закону України Про судовий збір визначені розміри ставок судового збору. Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (4872 грн.).

Позивачем при поданні позову сплачено квитанцією № 830_39 від 08.06.2015 р. судовий збір у розмірі 476,50 грн. З огляду на встановлені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VІ ставки судового збору та розмір мінімальної заробітної плати у січні 2015 року, недоплачена сума судового збору складає 3335,50 грн. і підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету України.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «ЕЛ-Техносервіс» до Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2015 року №0001072204 відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «ЕЛ-Техносервіс» недоплачену суму судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру в сумі 3335,50 грн. (три тисячі триста тридцять пять гривень 50 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 липня 2015 року

Суддя ОСОБА_7