Постанова № 47434749, 20.07.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 року Справа № 803/1247/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Горохівського відділення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень №000295302, №000296302, №000297302 від 05.02.2015, №001007302 від 09.04.2015, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №001009302 від 09.04.2015, рішення про застосування штрафних санкцій №001010302 від 09.04.2015,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Горохівського відділення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень №000295302, №000296302, №000297302 від 05.02.2015, №001007302 від 09.04.2015, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №001009302 від 09.04.2015, рішення про застосування штрафних санкцій №001010302 від 09.04.2015.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами документальної планової виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 складено акт №821/17.2/НОМЕР_1 від 25.12.2014, яким встановлено порушення позивачем підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (далі ПК України) в частині неналежного ведення обліку доходів і витрат; пункту 138.2 статті 138, підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 177.2 статті 177 ПК України, внаслідок чого занижено чистий дохід на 651695,45 грн., в результаті чого визначено суму податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 108867,44 грн.; підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, чим занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 3139,09 грн.; пунктів 2, 3, 8 статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI).

На підставі акту перевірки податковим органом сформовані податкові повідомлення-рішення №000295303, №000296302, №000297302 від 05.02.2015, якими збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному на 297637,07 грн., з яких: 178937,43 грн. за основним платежем та 59349,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Зокрема, збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 163301,16 грн. ґрунтується на висновку податкового органу щодо неправомірного заниження чистого доходу з віднесенням витрат на інформаційно-маркетингові послуги згідно договору від 01.10.2007, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

Такі висновки позивач вважає безпідставними, оскільки надання інформаційно-маркетингових послуг підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами з яких вбачається факт надання вказаних послуг.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Волинській області.

Рішенням ГУ ДФС у Волинській області від 18.03.2015 №34/ФОП/03-20-10-03-06 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення №000297302 від 05.02.2015 скасовано та зобовязано Горохівське відділення Нововолинської ОДПІ сформувати та надіслати вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. В решті скаргу залишено без задоволення.

В подальшому, 31.03.2015 позивачем подано скаргу до ДФС України (вручена 03.04.2015).

Рішенням про результати розгляду скарги №3941 від 28.04.2015 скаргу залишено без задоволення.

На виконання рішення ГУ ДВС у Волинській області Горохівським відділенням Нововолинської ОДПІ ДФС 09.04.2015 сформовані: податкове повідомлення рішення №001007302, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 21,30 грн., з яких 14,20 грн. за основним платежем та 7,10 грн. за штрафними санкціями; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-001009302 та рішення №001010302 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Вказані рішення та вимога були оскаржені в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Волинській області, проте рішенням про результати розгляду первинної скарги від 29.05.2015 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач не погоджується з діями відповідача, висновками акту перевірки, прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішенням про застосування штрафних санкцій у звязку з їх безпідставністю. Крім того, відповідачем порушена процедура розгляду скарг позивача, передбачена статтею 56 ПУ України, що призвело до порушення строків їх розгляду.

У звязку з наведеним, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 просить скасувати податкові повідомлення-рішення №000295302, №000296302, №000297302 від 05.02.2015, №001007302 від 09.04.2015, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №001009302 від 09.04.2015, рішення про застосування штрафних санкцій №001010302 від 09.04.2015.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в поданих письмових запереченнях та в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з нормами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 28.11.2014 по 11.12.2014 посадовими особами Горохівського відділення Нововолинської ОДПІ відповідно до наказу Нововолинської ОДПІ №138 від 04.09.2013 проведено документальну планову виїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 25.12.2014 №821/17.2/НОМЕР_1 (а.с.7-41).

За наслідками перевірки Горохівським відділенням Нововолинської ОДПІ сформовано та надіслано СГД ОСОБА_3 податкові повідомлення-рішення від 05.02.2015 №000296302 про визначення грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 163301,16 грн., з яких: основний платіж - 108867,44 грн., штрафна (фінансова) санкція - 54433,72 грн., №000295302 про визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 4708,64 грн., з яких: основний платіж - 3139,09 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1569,55 грн. та №000297302 про визначення грошового зобовязання по єдиному соціальному внеску в сумі 70277,45 грн., з яких: основний платіж - 66930,90 грн., штрафна (фінансова) санкція - 3346,55 грн. (а.с.101-103)

Зокрема, перевіркою встановлено, що самозайнята особа ОСОБА_3 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування та сплачував до бюджету самостійно розраховані авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб, був платником податку на додану вартість та єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, повязаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до податкової декларації, встановлено завищення витрат на загальну суму 651695,45 грн.

Як слідує з акту перевірки, субєктом господарської діяльності ОСОБА_3 віднесено до витрат інформаційно-маркетингові послуги на загальну суму 636000,00 грн., отримані від субєкта господарської діяльності ОСОБА_5 згідно договору від 01.10.2007 та на підставі актів прийому - здавання виконаних робіт у січні - грудні 2013 року.

Згідно актів прийому - здавання виконаних робіт надані СГД ОСОБА_5 інформаційні та маркетингові послуги включають, зокрема: послуги зі стимулювання збуту товарів СГД ОСОБА_3, пошуку потенційних покупців - торговельних підприємств, підприємств громадського харчування тощо, проведення від імені СГД ОСОБА_3 переддоговірної роботи з ними, сприяння укладенню договорів поставки товарів СГД ОСОБА_3; розповсюдження усної та іншої інформації про СГД ОСОБА_3 а також про товари, щодо постачання яких він здійснює свою господарську діяльність, реалізуючи їх на ринку України, серед покупців - фізичних осіб (кінцевих споживачів) у торгівельних залах покупців, а також інших субєктів господарювання - потенційних покупців; виплату винагороди за надані послуги в звязку з покращенням товарообороту.

При цьому, на думку відповідача, доказів, щодо стимулювання збуту товарів, пошуку потенційних покупців, розповсюдженню інформації про СГД ОСОБА_3, а також про товари, щодо постачання яких він здійснює свою господарську діяльність позивачем не надано.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що з наданих актів прийому-здавання виконаних робіт, звітів про надані маркетингові послуги та проведені дослідження на ринку продажу мясних виробів, в перевіряємому періоді відсутні нові ринки збуту, торгівельні підприємства, підприємства громадського харчування, тощо. Покупцями реалізованої продукції протягом 2013 року, як і в попередні роки були ТзОВ ТД «Аванта», ТзОВ «Пакко Холдинг», ТзОВ «Континіум- Трейд», ПП ТД «Салют», ПП «Калина».

Надані для перевірки документи не підтверджують організацію та управління руху продукції, розширення ринку збуту продукції, стимулювання збуту продукції, збільшення товарообороту і т.п., в них лише проведено аналіз фактичного товарообігу за певний період та в розрізі регіонів.

Відповідно, перевіркою зроблено висновок, що СГД ОСОБА_3 не доведено використання в його господарській діяльності отриманих інформаційно-маркетингових послуг, економічну доцільність понесених витрат та, з посиланням на пункти 138.2, 138.4 статті 138, пункт 177.2 статті 177, пункт 176.1 «а» статті 176 ПК України встановлено завищення витрат за 2013 рік на суму 636000,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини третьої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Підпунктами 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу положень вищенаведених актів вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та субєктом господарської діяльності ОСОБА_4 01.10.2007 укладено договір №1 про надання послуг, а саме: маркетингових послуг, які полягають у визначенні обсягів продажу продукції, визначенні її залишків, визначення відносної динаміки продажів продукції, визначення середньоденних продажів продукції, в тому числі щодо продукції замовника, яка випускається під торговими марками, що належать та/або використовуються замовником, і що вже передана (продана) дистрибуцій ним мережам на дату надання замовнику таких послуг. Замовник зобовязується оплачувати надані послуги на умовах, визначених договором. (а.с.51).

Виконання умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-здавання виконаних робіт, звітами про виконану роботу щодо закупівлі, просування на ринку та продажу мясної продукції, квитанціями про оплату наданих послуг, договорами купівлі-продажу, договорами поставки, комерційними пропозиціями (а.с.52-99, 165-204).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 щодо надання останнім маркетингових послуг відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Нововолинською ОДПІ не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку та підтверджують реальне виконання сторонами своїх господарських зобов'язань.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що податкова перевірка господарської діяльності ОСОБА_4 не проводилась, доказів про ненадання ним маркетингових послуг, передбачених договором №1 від 01.10.2007 відповідачем суду не надано.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 правомірно сформовані дані податкового обліку з податку на доходи фізичних осіб по фінансово-господарських операціях з надання інформаційно-маркетингових послуг.

Отже, на думку суду, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України та правомірно на основі належним чином оформлених первинних документів віднесено до валових витрат, витрати по наданню інформаційно-маркетингових послуг та враховано їх при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 177.2 статті 177 ПК України, підстав для збільшення грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб відсутні.

Щодо позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №000295302 від 05.02.2015, яким позивачу збільшено сум у грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 4708,64 грн., з яких 3139,09 грн. за основним платежем та 1569,55 грн. за штрафними санкціями суд зазначає наступне.

Перевіркою правильності нарахування податку на додану вартість встановлено заниження позивачем податкових зобовязань, задекларованих у рядку 1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» податкових декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 3139,09 грн.

Згідно з актом перевірки, аналізом первинних документів на придбання та продаж товарів за перевіряємий період встановлено, що по окремих товарах відсутня їх реалізація та товари відсутні на залишку, тобто не використані в господарській діяльності платника.

В порушення пункту 198.5 «г» статті 198 ПК України СГД ОСОБА_3 не нараховано податкові зобовязання в сумі 3139,09 грн. виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту так, як такі товари використано в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Представником позивача в судовому засіданні не заперечується виявлене перевіркою порушення щодо заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість за звітні періоди 2013 року на загальну суму 3139,09 грн., проте, вважає, що нараховані штрафні санкції в сумі 1569,55 грн., застосовані у підвищеному розмірі (50 відсотків) від донарахованої суми податку на додану вартість, тобто є неспіврозмірними вчиненому ним порушенню та підлягають скасуванню.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобовязання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобовязання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобовязання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно, до СГД ОСОБА_3 штрафні санкції за заниження грошового зобовязання з податку на додану вартість застосовуються повторно протягом 1095 днів, про що свідчить раніше прийняте податкове повідомлення - рішення від 20.08.2012 №0020311702 про визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 5328,75 грн. (основний платіж - 4263 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1065,75 грн.).

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення сформоване у відповідності з вимогами податкового законодавства, з огляду на що ГУ ДФС у Волинській області збільшено грошове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 21.30 грн., в тому числі за основним платежем на суму 14,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7,10 грн.

Разом з тим, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки від 25.12.2014 оскаржувались в адміністративному порядку до ДФС України.

Зокрема, з рішенням ДФС України №3941/р/99-99-10-01-07-15 від 28.04.2015 про результати розгляду скарги позивача від 31.03.2015 за вх. №1218/ФОП від 03.04.2015 слідує, що скаргу розглянуто з порушенням строків, встановлених статтею 56 ПК України.

Відповідно до пунктів 56.8, 56.9 статті 56 ПК України 56.8. контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про продовження розгляду скарги контролюючим органом не приймалось, відповідь на скаргу надана через 25 днів з моменту її отримання, що свідчить про порушення процедури розгляду скарги.

В такому випадку, з урахуванням приписів статті 56 ПК України, скарга вважається повністю задоволена на користь платника податків.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 порушень норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам податкового законодавства та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №000295302, №000296302, №000297302 від 05.02.2015, №001007302 від 09.04.2015, вимога про сплату боргу (недоїмки) №001009302 від 09.04.2015, рішення про застосування штрафних санкцій №001010302 від 09.04.2015 підлягають скасуванню.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних доказів, які спростовували б твердження позивача, не довів правомірності своїх рішень, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд може застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Таким чином, відповідно до наданих суду статтею 162 КАС України повноважень слід прийняти постанову, якою визнати податкові повідомлення-рішення №000295302, №000296302, №000297302 від 05.02.2015, №001007302 від 09.04.2015, вимога про сплату боргу (недоїмки) №001009302 від 09.04.2015, рішення про застосування штрафних санкцій №001010302 від 09.04.2015 протиправними та скасувати.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 487,20 грн., сплачений згідно квитанції №ПН2249 від 16.06.2015.

Керуючись статтями 11, 17, 94, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Горохівського відділення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №000295302, №000296302, №000297302 від 05.02.2015, №001007302 від 09.04.2015, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №001009302 від 09.04.2015, рішення про застосування штрафних санкцій №001010302 від 09.04.2015.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 24 липня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський