Рішення № 47434286, 27.07.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

справа № 760/11434/15-ц

провадження № 2/760/5108/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Бугайчука О. Р.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» в особі Відділення № 1 Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» про стягнення коштів, ухвалив таке рішення.

Позиції осіб, які беруть участь у справі:

15.06.2015 позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення коштів.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 03.12.2013 ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» уклали договір-заяву №36776/370-13 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» на 370 днів в іноземній валюті.

За умовами договору вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок НОМЕР_2 у сумі 1 000 дол. США на строк з 03.12.2013 по 08.12.2014.

08.12.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути грошові кошти розміщені відповідно до депозитного договору, однак отримав відмову.

Відповідач мотивував свою відмову у поверненні депозитного вкладу відсутністю іноземної валюти та запропонував повернути депозит у національній валюті.

Оскільки такий варіант позивача не влаштовував 08.12.2014 ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» уклали договір-заяву №300937/76635/1-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» в іноземній валюті на 1 місяць, тобто до 08.01.2015.

Після закінчення строку дії депозитного договору позивач неодноразово в усному порядку звертався до банку з вимогою повернути вклад. На вимогу працівників банку 15.01.2015 позивач написав письмову заяву з проханням повернути йому банківський вклад у сумі 1 000 дол. США 09.02.2015. Однак ні в цей день, ні до цього часу відповідач не виконав свої зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача суму банківського вкладу у розмірі 1 000 дол. США, а також 8 098, 12 грн., з яких 7 834,37 грн. - заборгованість з урахуванням індексу інфляції і 263,75 грн. 3 % річних.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином (а.с.25).

Відповідно до частини першої статті 224 ЦПК «у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи».

Враховуючи ці обставини та зважаючи на думку представника позивача, який заперечував проти заочного розгляду справи, розгляд справи проводився у загальному порядку.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

03.12.2013 ОСОБА_2 та ПАТ «Фінанси і кредит» уклали договір-заяву № 36776/370-13, за умовами якого вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок НОМЕР_2 у сумі 1 000 дол. США на строк з 03.12.2013 по 08.12.2014, у порядку та на умовах, визначених в договорі-заяві та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», які затверджені згідно з внутрішніми процедурами банку та розміщені для ознайомлення на інформаційних стендах в приміщеннях установах банку та оприлюднені на офіційному сайті банку за електронною адресою www.fcbank.com.ua (а.с. 6).

Згідно з пунктом 2 договору-заяви № 36776/370-13 за час користування коштами вкладу протягом строку, визначеного пунктом 1 договору-заяви № 36776/370-13, банк нараховує і виплачує вкладникові проценти за ставкою 11,50% річних.

03.12.2013 позивач вніс на вкладний рахунок 1000 дол. США, що підтверджується квитанцією № 27 від 03.12.2013 (а.с. 8).

08.12.2014 ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» уклали договір-заяву №300937/76635/1-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 1 місяць в іноземній валюті, відповідно до умов якого позивач вніс грошові кошти у іноземній валюті на вкладний рахунок НОМЕР_2 на суму 1 000 дол. США на строк з 08.12.2014 по 08.01.2015 (а.с. 7).

Тобто, відповідач фактично не повертаючи банківський вклад позивачу, уклав з ним новий договір ще на один місяць.

Після того, як закінчився строк дії нового депозитного договору, позивач звертався до банку з вимогою повернути його банківський вклад, про що, зокрема, свідчить письмова заява позивача від 15.01.2015 (а.с. 11).

Проте, банк неодноразово відмовляв позивачу, посилаючись на відсутність достатніх готівкових коштів в іноземній валюті, що зокрема, випливає з листа ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» від 29.04.2015 № 9-037120/8059 (а.с. 26).

Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК «за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором».

Частина перша статті 1061 ЦК передбачає, що «банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу».

Суд встановив факт укладення сторонами договору строкового банківського вкладу, внесення позивачем грошових коштів на вкладний рахунок та отримання ним процентів.

Згідно з статтею 526 ЦК «зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Відповідно до статті 629 ЦК «договір є обов'язковим для виконання сторонами».

Стаття 610 ЦК встановлює, що «порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)».

Суд констатує, що після закінчення строку дії депозитного договору, тобто після 08.01.2015, відповідач не повернув позивачу його банківський вклад, чим порушив умови договору. Таким чином, вимоги позивача в частині повернення йому банківського вкладу є обґрунтованими.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 533 ЦК «використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом».

Відповідно до постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин», яка по аналогії підлягає застосуванню і до правовідносин, що виникли з договорів банківського вкладу, «у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК» (пункт 12).

З огляду на викладене, повернення позивачу депозитного вкладу у валюті вкладу суд вважає правомірним.

Разом з тим, позивач звертався до суду і з вимогами повернення грошової суми з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

Зазначена міра відповідальності передбачена частиною другою статті 625 ЦК, відповідно до якої «боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

Зважаючи на те, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини щодо грошового зобов'язання, вираженого в іноземній валюті, суд вважає, що сфера дії статті 625 ЦК поширюється на спірні правовідносини.

Разом з тим, як передбачено нормами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у рішенні від 28.03.2012 у справі 6-36736вов10.

Тому норми частини другої статті 625 ЦК щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в частині позовних вимог щодо стягнення грошових коштів з урахуванням індексу інфляції у сумі 7 834,37 грн. належить відмовити.

Враховуючи правову природу 3 % річних, передбачених статтею 625 ЦК, як особливої міри відповідальності, їх належить стягувати в національній валюті України - гривні.

Розрахунок 3 % річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів21102.44409.01.2015 - 09.06.20151523 %263.64

Здійснюючи розрахунок, суд виходив з того, що період прострочення визначений, починаючи з наступного дня після закінчення строку дії депозитного договору, по день, заначений позивачем у позовній заяві; сума боргу визначена у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 09.06.2015 (1 долар США = 21,10244 грн.)

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: в частині стягнення 1000 дол. США банківського вкладу та 263,64 грн. - 3 % річних.

Визначаючи розмір судового збору, суд враховує роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 12 постанови № 5 від 30.03.2012, яким передбачено, що «як за пред'явлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати».

За офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення 1 долар США = 22,021461 грн. Ціна позову з урахуванням його часткового задоволення складає: 1000 дол. США х 22,021461 грн. + 263,64 грн. = 22285,10 грн.

Враховуючи мінімальну ставку судового збору, передбачену пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору складає 243,60 грн.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», судовий збір належить стягнути з відповідача на користь держави.

Таким чином, розподіляючи судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд зазначає, що з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Керуючись статтями 533, 526, 610, 625, 629, 1058, 1061 ЦК, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Законом України «Про судовий збір», статтями 1, 4-11, 18, 57-66, 79, 88, 157-196, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» в особі Відділення № 1 Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» (ідентифікаційний код 25745867, юридична адреса: м. Київ, вул. Артема, 60) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1) 1 000 дол. США (одну тисячу доларів США) банківського вкладу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» (ідентифікаційний код 25745867, юридична адреса: м. Київ, вул. Артема, 60) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1) 263,64 грн. (двісті шістдесят три гривні 64 копійок), що складає три проценти річних від простроченої суми.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» (ідентифікаційний код 25745867, юридична адреса: м. Київ, вул. Артема, 60) на користь держави 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 копійок) судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. В. Шевченко