Постанова № 47434067, 23.07.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-а/760/347/15

№ 760/8407/15-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Бобровник О. В.

при секретарі: Яковенко Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Суб'єкта владних повноважень Міністра Юстиції України, третя особа Відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Києві Міністерства юстиції України - про скасування постанови, визнання неправомірними дій та зміну способу виконання рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Суб'єкта владних повноважень Міністра Юстиції України, третя особа Відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Києві Міністерства юстиції України - про скасування постанови, визнання неправомірними дій та зміну способу виконання рішення суду.

Позивач при зверненні до суду мотивував свої вимоги тим, що у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві перебуває на виконанні виконавчий лист від 14.01.2014 р. про зобов'язання Державну виконавчу службу Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві повернути ОСОБА_1 вилучене та конфісковане майно та речі, які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності, відповідно до «Переліку вилученого та конфіскованого майна гр. ОСОБА_1 згідно «Акту передачі майна гр. ОСОБА_1 КМСС «Світоч» від 23.12.2003 року» та «Доповнення до акту від 30.03.2004р» (всього на суму 507 057 грн. та 7000 дол. США).

01.04.2014р Відділом примусового виконання рішень ГУ ДВС ГУЮ м. Києва в особі старшого державного виконавця Махової Д.А. на виконання рішення суду була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, а боржнику в особі Державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ встановлено строк для виконання рішення суду - 7 днів.

Позивач зазначає, що згідно Закону «Про виконавче провадження» Відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м. Києві Міністерства юстиції України наділений достатніми правами та обов'язками для виконання рішення суду, однак він умисно при виконанні наданих повноважень, зволікав ухилявся від виконання наданих повноважень, поставивши під сумнів рішення суду від 10.12.2013р., яке вступило в законну силу.

29.01.2015р за №42708850 Відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м.Києві за погодженням із суб'єктом владних повноважень Міністром юстиції України виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві в особі вже іншого ст. державного виконавця - Новак Г.М., яка на момент конфіскації майна позивача 30.03.2004р була заступником начальника ДВС Солом'янського РУЮ м. Києва, являлась на той час прямим керівником незаконних дій державних виконавців по конфіскації приватного майна позивача і прямо зацікавлена у винесенні оспорюваної, незаконної наведеної вище постанови, яка очевидно була узгоджена із Міністром юстиції України.

Позивач зазначав, що на його неодноразові звернення про особистий прийом до Міністра юстиції України для надання пояснень щодо незаконності вказаної Постанови залишились міністром поза увагою, що являється прямим доказом його причетності до наведених незаконних дій.

Всупереч норм Конституції та законів України, суб'єкт владних повноважень, Міністр юстиції України належним чином не відреагував і не прийняв законного рішення для вирішення питання скасування постанови від 29.01.2015р за №ВП №42708850, винесеної відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м.Києві Міністерства юстиції України за його прямими вказівками.

В такий спосіб суб'єкт владних повноважень Міністр юстиції України, належним чином не відреагував при прийнятті рішень, вчинивши наступні порушення і в такий спосіб: ухилився від виконання рішення Вищого адміністративного суду України від 03.02.2011р. №К-51009/09; не виконав рішення Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014р. №К/800/6139/14 щодо відмови відповідачу у відкритті касаційного провадження підсудності справи; не виконав рішення суду від 10.12.2013р., яке вступило в законну силу; суб'єкт владних повноважень Міністр юстиції України, зловживаючи своїми правами, особисто надавав вказівки підпорядкованій йому структурі - Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м.Києві Міністерства юстиції України щодо винесення незаконної постанови від 29.01.2015р. за №ВП №42708850 та неповерненню незаконно конфіскованого мого майна.

Позивач зазначає, що фактично, ДВС України, являючись в одній особі стягувачем і відповідачем, не зацікавлена у належному виконанні рішенні суду, ігнорують акт правосуддя - рішення суду, що порушує права позивача.

В зв'язку із зазначеним позивач вважаючи свої права порушеними, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати бездіяльність (діяльність) Міністра юстиції України протиправними щодо безпідставної відмови позивачу у особистому прийомі, надання вмотивованої відповіді та видачі усного розпорядження Державній виконавчій службі не повертати приватне майно позивача, згідно рішення суду від 10.12.2013 р.;

- визнати дії ст. державного виконавця Новак Г.М. та начальника відділу примусового

виконання рішень Кантеміра В.І. Відділу примусового виконання рішень управління ДВС

ГУЮ у м.Києві Міністерства юстиції України, які виявилися у винесенні постанови про

повернення позивачу виконавчого листа №2-а-725/12 від 14.01.2014р, без виконання

неправомірними та скасувати вище наведену постанову;

- у зв'язку із порушеннями боржником порядку передачі на зберігання КП УЖГ Солом'янського району конфіскованого майна та його втрати, відповідно відсутності можливості виконання рішення суду про його повернення згідно «Переліку вилученого та конфіскованого майна гр. ОСОБА_1 «Акту передачі майна гр. ОСОБА_1 KМСС «Світоч» від 23.12.2003р.» та «Доповнення до акту від 30.03.2004р» (всього на суму 507 057 грн. та 7000 дол. США) змінити спосіб виконання судового рішення і зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м. Києві Міністерства юстиції України в примусовому порядку за рішенням суду невідкладно стягнути із рахунку боржника та перерахувати на користь позивача на його рахунок суму 507 057 грн. та 7 000 дол. США вартості відсутнього майна, із врахуванням інфляції;

- вирішити питання стягнення з Міністерства юстиції України моральну і матеріальну шкоду за період із 30.03.2004 року по дату винесення рішення суду 11 років із розрахунку середньої заробітної плати за один місяць.

Позивач в судовому засіданні адміністративний позов з урахування заяви про уточнення адміністративного позову підтримав в повному обсязі, просив суд про задоволення адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, подавши до суду письмові заперечення відповідно до яких просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову посилаючись на те, що Міністр юстиції не впливає на діяльність роботи державних виконавців, а лише здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про виконавче провадження. Також представник відповідача в запереченнях посилався на те, що Міністр юстиції та посадові особи Міністерства не наділені повноваженнями щодо процесуального контролю за діями та рішеннями державних виконавців та інших посадових осіб органів державної виконавчої служби, прийнятими під час примусового виконання рішень. Також зазначав, що у Міністерства юстиції України відсутні повноваження щодо того, як зазнає позивач «видачі прямих вказівок щодо невиконання рішень суду». В зв'язку із зазначеним представник відповідача вважаючи вимоги позивача безпідставними просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про залишення адміністративного позову без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві перебуває на виконанні виконавчий лист від 14.01.2014р про зобов'язання Державну виконавчу службу Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві повернути ОСОБА_1 вилучене та конфісковане майно та речі, які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності, відповідно до «Переліку вилученого та конфіскованого майна гр. ОСОБА_1 згідно «Акту передачі майна гр. ОСОБА_1 КМСС «Світоч» від 23.12.2003 року» та «Доповнення до акту від 30.03.2004р» (всього на суму 5070Б7грн та 7000 дол. США).

01.04.2014 р. Відділом примусового виконання рішень ГУ ДВС ГУЮ м. Києва в особі старшого державного виконавця Махової Д.А. на виконання рішення суду була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, а боржнику в особі Державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ встановлено строк для виконання рішення суду - 7 днів.

29.01.2015р за №42708850 Відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м.Києві за погодженням із суб'єктом владних повноважень Міністром юстиції України виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві в особі вже іншого ст. державного виконавця - Новак Г.М.

Позивач при зверненні до суду зазначав, що на його неодноразові звернення про особистий прийом до Міністра юстиції України для надання пояснень щодо незаконності вказаної Постанови залишились міністром поза увагою, що являється прямим доказом його причетності до наведених незаконних дій.

Всупереч норм Конституції та законів України, суб'єкт владних повноважень, Міністр юстиції України належним чином не відреагував і не прийняв законного рішення для вирішення питання скасування постанови від 29.01.2015р за №ВП №42708850, винесеної відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м.Києві Міністерства юстиції України за його прямими вказівками.

В такий спосіб суб'єкт владних повноважень Міністр юстиції України, належним чином не відреагував при прийнятті рішень, вчинивши ряд порушень прав позивача та ухилився від виконання рішень судів, в зв'язку з чим позивач просив суд про задоволення адміністративного позову, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.. ст.. 6 та 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) та підпункту 83-23 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014р. №228, (далі - Положення) Мін'юст здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про виконавче провадження, правильністю, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій державними виконавцями.

Статтею 2 Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до пункту 2 положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний, міжрайонний відділ державної виконавчої служби, затверджененого наказом Міністерства юстиції України від 10.04.2012 № 549/2 відділ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства юстиції України, наказами ДВС України, дорученнями Голови ДВС України, наказами Головного управління юстиції (далі -Положення).

Пунктом 2 Положення встановлено основні завдання Відділу, зокрема забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку встановленому законодавством.

Відтак вбачається, що Міністр юстиції не впливає на діяльність роботи державних виконавців, а лише здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про виконавче провадження.

Таким чином, Міністр юстиції та посадові особи Міністерства не наділені повноваженнями щодо процесуального контролю за діями та рішеннями державних виконавців та інших посадових осіб органів державної виконавчої служби, прийнятими під час примусового виконання рішень.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби визначений статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

При цьому скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до керівництва органів державної виконавчої служби, якщо їх оскарженння передбачено цим Законом.

Вимоги до скарги у виконавчому провадженнні визначені частиною сьомою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Скарга, подана без додержання вимог, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Також відповідно до пункту 2 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950, рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.

З викладеного вище вбачається, що у Міністерства юстиції України відсутні повноваження щодо того, як зазначає позивач «видачі прямих вказівок щодо невиконання рішень суду».

Таким чином, з урахуванням вищевикладених положень позовні вимоги ОСОБА_1 виходять за межі компетенції Міністерства юстиції України.

Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, має право, зокрема, особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.

Оскільки, як вирішення порушених у скарзі питань не належить до компетенції Міністерства юстиції, перевірка за скаргою посадовими особами не здійснювалася, і відповідно скаржник для розгляду скарги не запрошувався.

Ч.1 ст.6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене вище, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.. ст.. 6, 19 Конституції України, ст.. ст.. 2, 18, 82 ЗУ «Про виконавче провадження», Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014р. №228, ст. ст. 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: