Ухвала суду № 47434058, 23.07.2015, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кп/759/621/15

ун. № 759/18983/13-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Святошинського районного суду м. Києва в складі:

Головуючого - судді: Васильєвої К.О.,

Суддів: Дячука С.І., Жмудь В.О.,

при секретарі: Поліщук О.С.,

провівши в приміщенні суду в м. Києві відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №12013110080009861 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

за участі сторін кримінального провадження: прокурор Кравчук С.В., обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисники ОСОБА_3, ОСОБА_4, представник потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6, потерпілий ОСОБА_7, -

ВСТАНОВИЛА:

Вказаний обвинувальний акт (кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12013110080009861 від 13.08.2013 року) стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшов до Святошинського районного суду м. Києва у даному складі суду в порядку ст. 416 КПК України 03.07.2015 року.

Прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вважаючи, що по справі під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги, передбаченні ст.ст. 32, 291 КПК України, підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.

Захисник ОСОБА_4, якого підтримав обвинувачений ОСОБА_2, заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст.ст. 291, 109 КПК України.

Захисник ОСОБА_3, обвинувачений ОСОБА_1, представник потерпілої ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_7, заперечували проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_4 та підтримали думку прокурора.

Колегія суддів, заслухавши сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та додатки до нього, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24.06.2015 року, яка постановлена за апеляцією захисту обвинуваченого ОСОБА_1, приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Положеннями ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт має містити зокрема такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; формулювання обвинувачення.

Натомість вказані вимоги дотримано не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Однак, вказаний обвинувальний акт містить інформацію лише про зміст оголошеної підозри ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з викладом фактичних обставин, встановлених з цього приводу слідчим, натомість взагалі не містить викладу фактичних обставин, які вважає встановленими саме прокурор, не містить він і висунуте прокурором формулювання обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відсутнє посилання на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у чомусь обвинувачуються і є обвинуваченими.

Вказаний недолік фактично унеможливлює здійснення судового розгляду, оскільки згідно з вимогами п. 13 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 337 КПК України такий проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення (твердження про вчинення особою діяння, передбаченого КК України, висунуте в порядку, передбаченому КПК України), і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Завданням кримінального провадження є, зокрема, охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним правом обвинуваченого. Недотримання цих принципів суперечить засадам кримінального провадження, визначеним ст. 7 КПК України, а тому є неприпустимим.

Аналогічну правову позицію сформував апеляційний суд м. Києва, неодноразово скасовуючи вироки із зазначених підстав у кримінальних провадженнях, відновлюючи право на захист обвинувачених (№№11-кп/796/1434/2014, 11-кп/796/1435/2014, 11-кп/796/912/2014, 11-кп/796/650/2014, 11-кп/796/483/2015, 11-кп/796/426/2015, 11-кп/796/355/2015, 11-кп/796/356/2015).

Крім того, до обвинувального акту додано дві розписки про отримання копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_1 (Т.1 а.с. 35,36), що засвідчено підписами як підозрюваного ОСОБА_1, так і іншої особи. Проте, не додано розписки про отримання зазначених процесуальних документів ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 384 КПК України прокурор зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Письмове роз'яснення прокурора обвинуваченому додається до обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються суду.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження (Т.1 а.с. 41), прокурором було письмово роз'яснено підозрюваному (обвинуваченому) ОСОБА_2 про право на розгляд кримінального провадження щодо нього судом присяжних. Проте, підписано вказане роз'яснення від імені іншої особи, а не ОСОБА_2

Даний недолік, за сформованою Верховним Судом України правовою позицією, яка є обов'язковою для правозастосування, вказаний недолік є самостійною підставою для повернення обвинувального акту (постанова від 25 червня 2015 року за № 5-111 кс 15).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України даний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення виявлених недоліків, які порушують право на захист обвинувачених.

У зв'язку з тим, що судовий розгляд кримінального провадження на даний час не розпочато, а строк дії обраного запобіжного заходу закінчується, за ініціативою суду на розсуд сторін кримінального провадження винесено питання доцільності продовження тримання обох обвинувачених під вартою.

Представник громадських організацій ОСОБА_8, яку підтримав захисник ОСОБА_3, подала заяву про взяття на особисту поруку обох обвинувачених, вказавши, що на протязі тривалого часу здійснює правозахисну функцію щодо них, добре знає їх особисто і регулярно спілкується з ними. А також взяла на себе обов'язок забезпечувати явку обвинувачених у судові засідання.

Прокурор, якого підтримав представник потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6, посилаючись на вагомість доказів обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні особливо тяжкого злочину, наявний ризик їх переховування від суду, а також впливу на очевидців подій та потерпілих, вважав за необхідне продовжити тримання під вартою обох обвинувачених .

Захисники обвинувачених, яких підтримали обидва обвинувачені, а також потерпілий ОСОБА_7, заявили клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, посилаючись на те, що ризики, які раніше бралися до уваги, відпали, обвинувачені не мають наміру ухилятися від суду, мають постійне місце проживання, утриманців, а також незадовільний стан здоров'я.

Заслухавши думку сторін, проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1, опинившись на волі, може перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних насильницьких дій, в яких він підозрюється і щодо яких є обґрунтована органами досудового розслідування підозра; мотиви, за яких він вчинив дії, що ставляться йому у провину, відтак наявний ризик його можливого впливу на очевидців подій, зокрема потерпілу. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1, з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує йому в разі визнання судом винуватим, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Крім того, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого насильницького злочину (ст. 12 КК України). За сукупності таких обставин, суд, приймаючи до уваги стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні об'єктивні медичні застереження, які унеможливлюють його тримання під вартою, дані про його особу, сімейний стан, які суд оцінює виключно у своїй сукупності, вважає за необхідне продовжити раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді взяття під варту, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, у тому числі і домашній арешт, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку, попередити вчинення ним нових злочинів.

Оскільки клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу не можна визнати таким, що ставить під сумнів вище викладені висновки суду, колегія суддів вважає за необхідне вказане клопотання залишити без задоволення, як і заяву представника громадських організацій ОСОБА_8 про передачу на особисту поруку.

Дане кримінальне провадження стосується підозри у насильницькому злочині, а тому суд, вважаючи необхідним продовжити тримання під вартою обвинуваченого, керуючись правилами ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає правових підстав для визначення при цьому розміру застави.

Що стосується обвинуваченого ОСОБА_2, суд вважає продовження строку тримання під вартою даного обвинуваченого недоцільним з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Разом з цим, тривале тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Суд враховує, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак в даному випадку не може бути достатньою підставою для законності тримання ОСОБА_2 під вартою.

Прокурором в судовому засіданні не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_2 не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, враховуючи положення ст. 178 КПК України, колегія суддів оцінює в сукупності загрозливий для життя стан здоров'я ОСОБА_2, який потребує постійної медичної допомоги, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, міцність соціальних зв'язків за місцем проживання (наявність на утриманні матері-пенсіонерки і ветерана праці), майновий стан (наявність нерухомого майна у власності), репутацію обвинуваченого (раніше не судимий), тривалість утримання під вартою (майже два роки) та думку потерпілого ОСОБА_7

Колегія суддів вважає, що з огляду на стан здоров'я ОСОБА_2, подальше тримання під вартою останнього є несумісним із принципом гуманності, конвенційними зобов'язаннями України щодо поваги до життя і здоров'я людини та вимогами ст. 3 Конституції України.

Колегія суддів також приймає до уваги готовність представника громадських організацій ОСОБА_8 особисто забезпечувати явку обвинуваченого ОСОБА_2 до суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 із тримання під вартою на домашній арешт з наданням йому можливості відвідувати лікувальні заклади.

Застосовуючи такий вид міри запобіжного заходу, суд виходить із необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України щодо можливості обвинуваченого перешкоджати кримінальному провадженню, зі ступеню тяжкості інкримінованого йому злочину.

Суд також вважає за доцільне покласти на ОСОБА_2 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176-178, 180, 181, 183, 194, 195, 197, 205, 314, 331 КПК України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12013110080009861 з додатками по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України - повернути прокурору прокуратури Святошинського району міста Києва внаслідок невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою, залишити без змін та продовжити на строк 60 (шістдесят) днів, тобто по 20 вересня 2015 року включно, і утримувати його у Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши ОСОБА_2 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, в період часу з 16-00 год. до 08-00 год.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, та зобов'язати обвинуваченого: не залишати житло у встановлений період часу, за винятком випадків прибуття до суду за викликом; за наявності здати на зберігання органу досудового розслідування паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.

Визначити строк дії ухвали в частині зміни обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу тривалістю в два місяці - до 20 вересня 2015 року.

Ухвалу в частині застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого - до Вишгородського РВ ГУМВС України в Київській області та для відома до Київського СІЗО № 13.

Ухвала підлягає негайному виконанню в частині звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 з-під варти в залі суду та застосування до останньої запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Ухвала в частині повернення обвинувального акту прокурору може бути оскаржена до апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення. В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуючий: К.О. Васильєва

Судді: С.І. Дячук

В.О. Жмудь