Рішення № 4743326, 25.08.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"25" серпня 2009 р. Справа № 7/136-09

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради, м. Боярка

до Державного підприємства „Дослідне господарство „Чабани” Національного наукового центру „Інститут землеробства Української академії аграрних наук”, смт. Чабани

про стягнення 35088, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сутковий М.В. (дов. б/н від 03.04.2009 р.);

від відповідача: Семенець П.Г. (дов. б/н від 28.11.2007 р.)

секретар судового засідання: Вага В.В.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради до Дослідного господарства „Чабани” Інституту землеробства Української академії аграрних наук про стягнення 35088, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов Договорів на постачання теплової енергії № 125К від 09.12.2004 р. та № 177Ч від 17.10.2006 р., зокрема, щодо своєчасної оплати за спожиту теплову енергію.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.06.2009р. було порушено провадження у справі № 7/136-09 та призначено її розгляд на 14.07.2009р.

В судовому засіданні 14.07.2009 р. представником відповідача надано письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивачем незаконно, в односторонньому порядку збільшено розмір оплати за теплову енергію та вважає, що питання встановлення тарифів щодо оплати комунальних послуг віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних рад, що підтверджується висновками Антимонопольного комітету від 16.06.2009р. за № 02-06/1273. Відповідач обгрунтовує свої заперечення відсутністю у позивача висновків Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області по коригованим тарифам.

Крім того, представником відповідача надано установчі документи, з яких вбачається, що наказом Української академії аграрних наук від 29 грудня 2003 р. № 128 „Про упорядкування найменувань наукових установ, підприємств та організацій, які входять до складу Української академії аграрних наук” перейменовано в Державне підприємство „Дослідне господарство „Чабани” Інституту землеробства Української академії аграрних наук. У відповідності із наказом № 117 від 13.11.2006 р. Української академії аграрних наук України „Про найменування установ, підприємств та організацій Української академії аграрних наук” Державне підприємство „Дослідне господарство „Чабани” Інституту землеробства Української академії аграрних наук перейменовано в Державне підприємство „Дослідне господарство „Чабани” Національного наукового центру „Інститут землеробства Української академії аграрних наук”. Згідно Статуту, затвердженого Президентом Української академії аграрних наук 28.11.2006 р., Державне підприємство „Дослідне господарство „Чабани” Національного наукового центру „Інститут землеробства Української академії аграрних наук” є правонаступником всіх майнових і немайнових прав та обов’язків Державного підприємства „Дослідне господарство „Чабани” Інституту землеробства Української академії аграрних наук.

Ухвалою суду від 14.07.2009 р. відповідача по справі № 7/136-09 Дослідне господарство „Чабани” Інституту землеробства Української академії аграрних наук замінено його правонаступником - Державним підприємством „Дослідне господарство „Чабани” Національного наукового центру „Інститут землеробства Української академії аграрних наук” та відкладено розгляд справи на 28.07.2009 р.

В судовому засіданні 28.07.2009 р. було оголошено перерву до 06.08.2009 р.

Представником позивача в судовому засіданні 06.08.2009 р. подано письмове заперечення на відзив відповідача, де зазначено, що позивачем при формуванні тарифів на надання послуг з теплопостачання дотримано, зокрема, приписів ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»та ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Додатково позивач вказує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року № 955 (зі змінами) затверджено Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, яким мають керуватися постачальники теплової енергії при формуванні тарифів. Формування тарифів здійснюється згідно пункту 34 даного Порядку, а саме відповідно до річних планів надання послуг з централізованого опалення, економічно обґрунтованих планових витрат, визначених на підставі державних нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов’язкових платежів) та цін у плановому періоді. 24 жовтня 2007 року Постановою Кабінету Міністрів України N 1267 розділ IIІ даного Порядку доповнено підрозділом «Коригування тарифів на надання послуг з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води», в пункті 81 якого зазначено: «У разі зміни протягом установленого строку дії тарифів ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), рівня заробітної плати на підприємствах відповідно до актів законодавства, Генеральної, галузевої угод, ставок орендної плати, інших обов'язкових платежів і зборів, цін і тарифів на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси запроваджується механізм коригування тарифів. Коригуванню підлягають лише ті індивідуальні складові витрати, за якими відбулися цінові зміни у бік збільшення або зменшення, що сприятиме забезпеченню економічної обґрунтованості та прозорості запровадження зазначеного механізму». За таких обставин позивач вважає, що ним дотримано вимог законодавства, а тому заперечення відповідача є необґрунтованими.

Ухвалою суду від 06.08.2009 р. розгляд справи було відкладено на 25.08.2009 р., в зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судовому засіданні 25.08.2009 р. представником позивача подано заяву про уточнення розміру основної заборгованості та часткову відмову від позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач, в судовому засіданні 25.08.2009 р. підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив

09 грудня 2004 року та 17 жовтня 2006 року між Києво-Святошинським комунальним підприємством теплових мереж (за договорами –теплопостачальна організація, далі –позивач) та Дослідним господарством «Чабани»Інституту землеробства Української академії аграрних наук (за договорами –споживач, далі-відповідач) були укладені договори про надання послуг з теплопостачання № № 125К, 177Ч (далі-Договори).відповідно до умов яких позивач –(теплопостачальник) зобов’язався відпускати теплову енергію Споживачеві для об’єктів, перерахованих у додатку № 1 цього Договору (п. 1.1 Договорів).

Довідками про будівлі та споруди (Додаток № 1 договору) сторони визначили перелік об’єктів для теплопостачання, їх площу та теплове навантаження (Гкал).

Розрахунки за теплову енергію, згідно з п. 3.1 Договору здійснюються згідно тарифів розрахованих «Теплопостачальною організацією»по фактичних витратах на вироблену Гкал.

Пунктом 3.2. Договорів чітко визначений обов’язок відповідача щомісячно розраховуватися за надані послуги по плановим тарифам з послідуючим щоквартальним перерахунком по цінах, згідно фактичних затрат на вироблену Гкал (п. 3.2. Договорів).

Згідно з п. 3.3. Договорів розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться на основі платіжних вимог, що виписуються теплопостачальною організацією споживачу для оплати шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку споживача. Оплата за послуги з теплопостачання за першу половину місяця (з 1 по 15 число включно) здійснюється до 20 числа попереднього місяця, за другу половину місяця (з 16 по 30 число включно) –до 5 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.4 Договорів незгода споживача із вказаною в рахунку сумою вартості теплової енергії не є підставою для затримання її оплати.

Договори укладені між сторонами строком на один рік, до грудня 2005 року та до жовтня 2007 року і вважаються щорічно поновленими, якщо за місяць до закінчення їх дії не надійде заява від однієї із сторін про його розірвання чи перегляд ( п.п. 5, 6 Договорів).

Рішенням Київської обласної ради від 10.04.2008р. № 284-16-V назву позивача змінено на Комунальне підприємство «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради.

Додатковими угодами до вищевказаних Договорів, підписаними та скріпленими печатками сторін, тарифи на теплову енергію неодноразово змінювались та визначались як обов’язкові для Сторін по Договору з моменту введення їх в дію.

На виконання умов договору позивач в період з 01.11.2008р. по 30.04.2009 р. постачав відповідачеві теплову енергію в межах договірних величин та по ціні визначеній договором, на загальну суму 72562,34 грн., що підтверджується Актами виконаних робіт за відповідний період, наданими позивачем у справу.

На адресу відповідача позивачем направлялись відповідні рахунки-фактури за використану теплову енергію.

Відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково, в сумі 55423,82 грн. (копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи) заборгувавши позивачеві 17138,52 грн. Сума заборгованості підтверджується наданими позивачем копіями рахунків, виставлених для оплати відповідачем.

З урахуванням часткової відмови від позовних вимог, на момент розгляду справи відповідач заборгував позивачеві 15582, 52 грн.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України (далі-ГПК України) встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст.ст. 15, 20 Закону України «Про теплопостачання»основним завданням державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання є, зокрема, регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За приписом пункту «а»підпункту 2 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Водночас, статтею 16 даного Закону визначено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цими та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року № 955 (зі змінами) затверджено Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, яким мають керуватися постачальники теплової енергії при формуванні тарифів.

Формування тарифів здійснюється згідно пункту 34 даного Порядку, а саме відповідно до річних планів надання послуг з централізованого опалення, економічно обґрунтованих планових витрат, визначених на підставі державних нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов’язкових платежів) та цін у плановому періоді.

24 жовтня 2007 року Постановою Кабінету Міністрів України N 1267 розділ IIІ даного Порядку доповнено підрозділом «Коригування тарифів на надання послуг з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води», в пункті 81 якого зазначено: «У разі зміни протягом установленого строку дії тарифів ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), рівня заробітної плати на підприємствах відповідно до актів законодавства, Генеральної, галузевої угод, ставок орендної плати, інших обов'язкових платежів і зборів, цін і тарифів на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси запроваджується механізм коригування тарифів.

Коригуванню підлягають лише ті індивідуальні складові витрати, за якими відбулися цінові зміни у бік збільшення або зменшення, що сприятиме забезпеченню економічної обґрунтованості та прозорості запровадження зазначеного механізму».

З матеріалів справи, зокрема з висновку № 185 Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від 21.12.2007р. щодо розрахунку економічно обгрунтованих планових витрат та рішення Чабанівської селищної ради від 26.02.2008р. № 43 про затвердження базових планових тарифів з теплопостачання вбачається, що позивачеві надано право на коригування даних тарифів. З урахуванням вищевикладеного розмір планової ціни однієї Гкал визначеної в договорах, змінювався у зв’язку з корегуванням тарифів в додаткових угодах від 03.01.2006р., 17.10.2006р., 01.11.2008р., 31.12.2008р., 01.01.2009р.

Листом від 29.12.2007р. № 732 позивач повідомив відповідача (вх. № 3 від 15.01.2008р.) про зміну з 01.01.2008р. п. 3.3. договорів, а саме всі рахунки по даним договорам проводяться на основі акта-рахунку виконаних робіт, що виписується теплопостачальною організацією для оплати шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку споживача. Оплата за послуги з теплопостачання проводиться шляхом 100-відсоткової попередньої оплати вартості запланованого теплоспоживання.

Твердження відповідача про відсутність у позивача висновків Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області по коригованим тарифам суперечать п. 95 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року № 955 (зі змінами) «Про Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»не беруться судом до уваги, оскільки Інспекцією приймаються висновки лише щодо планових витрат.

Крім того, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на рішення Чабанівської селищної ради № 406 від 14.05.2009р. про скасування одноосібного погодження головою ради розрахунків тарифів по всіх групах споживачів з 01.01.2009р., так як дане рішення прийняте селищного радою після надання позивачем послуг та після закінчення опалювального періоду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15582,52 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а тому підлягають задоволенню..

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача. Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Дослідне господарство „Чабани” Національного наукового центру „Інститут землеробства Української академії аграрних наук” (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Кірова, 5-А, код ЄДРПОУ 00496840) на користь Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради (08150, Київська область, Києво-Святошинський район м. Боярка, вул. 50 років жовтня, 9, код ЄДРПОУ 23576122) 15582 (п’ятнадцять тисяч п’ятсот вісімдесят дві) грн. 52 коп. заборгованості та судові витрати: 350 (триста п’ятдесят) грн. 88 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Антонова В.М.

Дата підписання 21.09.2009 р.