Рішення № 4743303, 15.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.09.09 р. Справа № 18/168

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дана Трейд” м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Український Рітейл” м. Донецьк

про стягнення 703 316,18 грн.

Суддя господарського суду Донецької області О.В.Овсяннікова

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за участю представників сторін:

від позивача: Любинецький В.В. – дов.

від відповідача: Жуков А.О. – дов.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дана Трейд” м. Донецьк звернулось з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Український Рітейл” м. Донецьк 493780,35 грн. заборгованості, 89038,82 грн. пені, 80772,00 грн. штрафу та 39725,01 грн. інфляційних втрат, а всього 703 316,18 грн.

Заявою про уточнення позовних вимог від 15.09.2009 р. позивач змінив позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача 342457,04 грн. боргу, 62669,63 грн. пені, 7809,00 грн. річних та 15070,00 інфляційних втрат, а всього 428005,67 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що в заяві про уточнення позовних вимог позивач зменшив позовні вимоги в частині боргу, пені та інфляційних втрат його заява в цій частині приймається судом і справа розглядається з урахуванням змінених позовних вимог.

Вимога щодо стягнення річних у сумі 7809,00 грн. судом не приймається до розгляду, оскільки вона не була заявлена у позові, а тому є додатковою вимогою.

Ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не надає право позивачу під час розгляду справи заявляти додаткові вимоги, які мають самостійну підставу і предмет.

Відповідач проти позову висловив заперечення з посиланням на те, що позивачем порушений п.3.5. договору який передбачає надання рахунку на оплату, який не було надано, а тому оплату не було здійснено.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

25.02.2008 р. сторонами був укладений договір постачання № 44, згідно з п. 1.1. якого Постачальник (позивач) зобов’язався поставити, забезпечити збирання та установку на складі Покупця (відповідача), а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити комплект елементів складських стелажів виробництва Італії (у подальшому товар) у кількості, комплектності і якості відповідно за специфікацією.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав, що підтверджується видатковою накладною № РН – 0000768 від 18.08.2008 р. та актом виконаних робіт від 17.09.2008 р.

У розділі 3 договору сторони узгодили умови платежу, які передбачають як попередню оплату так і остаточні розрахунки після підписання акта виконаних робіт.

У п. 3.5 договору сторони обумовили, що оплати здійснюються на підставі рахунків, виставлених Продавцем.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Фактично, позивачем рахунок – фактура № СФ – 0000632 на суму 342457,04 грн. був виставлений 28.08.2009 р. і отриманий відповідачем 04.09.2009 р.

Доказів оплати рахунку відповідачем не подано.

У судовому засіданні представник позивача визнав наявність боргу у сумі 342457,04 грн.

Враховуючи, що факт наявності боргу підтверджений матеріалами справи і визнаний відповідачем, а строк оплати рахунку на день прийняття рішення вже витік, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення боргу підлягають задоволенню.

Нараховані позивачем інфляційні втрати і пеня не підлягають стягненню з приводу того, що пеня нарахована без зазначення періоду її нарахування за 183 дня, а інфляційні втрати нараховані станом на вересень, коли прострочки платежу ще не було.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82, 84–85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дана Трейд” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український Рітейл” м. Донецьк про стягнення 428005,67 – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Український Рітейл” м. Донецьк (83058, м. Донецьк, вул. Арктики, буд. 1В, код ЄДРПОУ 34604386, р/р 26008959969121 в філії ЗАТ “ПУМБ” в м. Донецьку, МФО 335537, код ЗКПО 34604386, свід. ПДВ: 100092176, ІНН: 346043805625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дана Трейд” м. Донецьк (02660, просп. Визволителів, буд. 5/7 м. Київ, код ЄДРПОУ 33097767, р/р 26007301277255 у Харківському відділенні ПІБ в м. Києві, МФО 322205, код ЗКПО 33097767, свід. ПДВ 37088404, ІНН 330977626508) 342457,04 грн. боргу, 3424,57 грн. державного мита та 250,04 грн. витрат за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині вимог – відмовити.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписано 16.09.2009 р. і набирає законної сили через десять днів.

Суддя