Ухвала суду № 47432583, 23.07.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/6027/14 Провадження № 22-ц/795/1109/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Косач І. А. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Хромець Н.С., Горобець Т.В.,при секретарі:Мартиновій А.В.,за участю:представника позивача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 28 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

третя особа - ОСОБА_9,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 28 квітня 2015 року позовну заяву ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволено, зобов'язано ОСОБА_7, власника земельної ділянки АДРЕСА_3 в м.Чернігові, усунути перешкоди ОСОБА_8 в користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1 в м.Чернігові, шляхом знесення самочинно встановленого паркану від т.В до т. в межах Е та від т.З до т.Д-1, визначених у Збірному плані земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (додаток №2) Висновку експерта судової земельно-технічної експертизи від 02 лютого 2015 року; зобов'язано ОСОБА_7 звільнити і повернути ОСОБА_8 самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,7 кв.м., що розташована за господарською будівлею - сараєм позначеного в технічному плані на житловий будинок АДРЕСА_1 в м.Чернігові під літерою Б-1, в межах визначених у Збірному плані земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (додаток №2) Висновку експерта судової земельно-технічної експертизи від 02 лютого 2015 року; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_7 звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_8

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що паркан, який суд зобов'язав знести відповідача, побудований ще в 2012 році на місці та по лінії старого паркану. В той же час, ОСОБА_8 свій сарай побудував пізніше з дозволу відповідача ОСОБА_7 по межі земельних ділянок, які їм належать, а обслуговування стіни сараю, яка виходила на земельну ділянку ОСОБА_7 він здійснював шляхом відхилення певної частини старого паркану та заходу на земельну ділянку відповідача.

Також апелянт зазначає, що документи на приватизацію своєї земельної ділянки ОСОБА_8 оформляв у два етапи, спочатку межі суміжних земельних ділянок він погоди з сусідами, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_9, а потім змінив лінію розмежування земель та узгодив межі з сусідкою ОСОБА_12., яку спочатку не було зазначено. Ці зміни в акті погодження меж апелянт не підписувала та такої приватизації не погоджувала. Апелянт зазначає, що на підтвердження відсутності землі ОСОБА_8 за сараєм з боку її земельної ділянки, до матеріалів справи було долучено акт відновлення та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_13 поАДРЕСА_4 від 15 липня 2013 року, де в якості суміжних землекористувачів ОСОБА_8 не зазначений.

Крім того, апелянт зазначає, що суд допустив у резолютивній частині рішення помилку, не вказав до якої точки від точи В слід провести знесення паркану.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позову ОСОБА_8 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка самовільно, без згоди позивача зайняла частину належної йому земельної ділянки площею 1,7 кв.м. та встановила паркан від т.В до т.Е та від т.З до т.Д-1, визначених у Збірному плані земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1. Спірна частина земельної ділянки згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно належить ОСОБА_8, але фактично знаходиться в користуванні власника земельної ділянки АДРЕСА_3 ОСОБА_7 Дана обставина підтверджується висновком експерта №34-14 від 02 лютого 2015 року судової земельно-технічної експертизи.

З таким рішенням погоджується і колегія суддів апеляційного суду Чернігівської області.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, передбачених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 10 березня 1982 року №130 про індивідуальне будівництво, ОСОБА_14 та ОСОБА_8 було виділено земельну ділянку по АДРЕСА_1 в м.Чернігові площею 480 кв.м. для індивідуального будівництва двоквартирного житлового будинку, за їх спільним проханням (а.с.5).

В подальшому на підставі вищевказаного рішення виконкому було складено план земельної ділянки, відведеної для індивідуального будівництва (а.с.6), акт про відвід меж дільниць в натурі (а.с.7) та укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки (а.с.8-9).

Позивач являється власником земельної ділянки розміром 0,0223 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 22 березня 2013 року (а.с.22)

Згідно свідоцтва про право власності від 08 квітня 2013 року власником іншої частини земельної ділянки розміром 0,0223 га, кадастровий номер НОМЕР_2, є ОСОБА_9 (а.с.73).

Власником суміжної земельної ділянки АДРЕСА_3 в м.Чернігові, площею 0,0481 га є ОСОБА_7, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого на підставі рішення 3 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 15 травня 2006 року (а.с.60-61).

Згідно акту встановлення та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_9 від 01 вересня 2012 року визначено, що в присутності співвласників (землекористувачів) суміжних земельних ділянок: ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 погоджено зовнішні межі земельної ділянки ОСОБА_9, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0223 га (а.с.81)

Актом встановлення та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_8 від 01 вересня 2012 року визначено, що в присутності співвласників (землекористувачів) суміжних земельних ділянок: ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 погоджено зовнішні межі земельної ділянки ОСОБА_8, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0223 га (а.с.107).

Згідно з актом встановлення та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_7 від 25 грудня 2005 року визначено, що в присутності суміжних власників землі (землекористувачів): ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 погодили зовнішні межі земельної ділянки ОСОБА_7, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 площею 0,0481 га (а.с.128).

З вказаних актів встановлення та погодження меж земельних ділянок вбачається, що претензій щодо правильності встановлення меж земельних ділянок у суміжних землекористувачів на той момент не виникало, претензій щодо перерозподілу земельних ділянок не виявлено.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно п.«г» ч.1 ст.91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 02 лютого 2015 року №34-14 фактичне користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, що знаходиться в користуванні ОСОБА_8 не відповідає земельній ділянки АДРЕСА_1 в м.Чернігові, що належить ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на земельну ділянку індексний НОМЕР_4, а саме: фактичні межі земельної ділянки АДРЕСА_1, м.Чернігова, яка знаходиться в фактичному користуванні ОСОБА_8 не відповідають межам земельної ділянки що належить ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на земельну ділянку індексний НОМЕР_4 від 22 лютого 2013 року, та зазначені в технічний документації із землеустрою на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_8 Площа земельної ділянки АДРЕСА_1, яка знаходиться в фактичному користуванні ОСОБА_8 не співпадає з площею земельної ділянки АДРЕСА_1 згідно технічної документації та свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Земельна ділянка площею 1,7 кв.м, що розташована за господарською будівлею сараєм літ.Б-1 з боку земельної ділянки АДРЕСА_3, на збірному плані (додаток № 2) зазначена синім кольором, належить ОСОБА_8 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний НОМЕР_4 від 22 березня 2013 року (а.с.85), але фактично знаходиться в користуванні власника земельної ділянки АДРЕСА_3 ОСОБА_7

Доступ ОСОБА_8 для обслуговування господарської будівлі - сараю, що позначений на генеральному плані технічного паспорту на житловий будинок під літерою «Б-1» з тильної сторони сараю - відсутній (а.с.150-167).

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачка самовільно, без згоди позивача зайняла частину його земельної ділянки площею 1,7 кв.м. та встановила паркан.

За наявності таких встановлених порушень прав позивача, посилання ОСОБА_18 на недоведеність обставин, що мають значення для справи, висновків суду не спростовують і не можуть бути підставою для зміни чи скасування правильного по суті, справедливого та законного рішення суду.

Встановивши вказані обставини справи, суд з врахуванням предмету і правових підстав позову, доказів сторін на підтвердження - заперечення позову, обставин справи, вимог матеріального права прийшов до законного і обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що земля ОСОБА_8 за сараєм з боку її земельної ділянки відсутня, що ніби то підтверджується актом відновлення та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_13, де в якості суміжних землекористувачів ОСОБА_8 не зазначений, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки матеріалами справи вони спростовуються.

Також апелянт в апеляційний скарзі зазначила, що рішення містить помилку, яка робить його незрозумілим, даний довід апеляційної скарги не заслуговує на увагу, оскільки виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішення передбачено ст.219 ЦПК України та до компетенції апеляційного суду, в даному випадку, не відноситься.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться фактично до припущень апелянта, ніякими доказами не підтверджуються та не спростовують вірного по суті рішення суду.

Рішення суду ухвалене відповідно до предмету заявленого позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 28 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: