Рішення № 47421529, 23.07.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/2298/15-ц 23.07.2015 23.07.2015 23.07.2015

Провадження №22-ц/784/1596/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/784/1596/2015 Головуючий у першій інстанції: Тихонова Н.С.

Категорія 50 Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 липня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Свіщуку О.В.,

за участі: позивачки ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника відповідача ОСОБА_5

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2015 року

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а:

В квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів.

Позивачка зазначала, що 11 грудня 2013 року було зареєстровано шлюб між нею та відповідачем. Від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак шлюбні відносини з відповідачем фактично припинились. Син залишився проживати разом з нею та знаходиться на її утриманні.

Посилаючись на те, що примирення та подальше спільне проживання з відповідачем неможливе, а також, що відповідач не надає належної матеріальної допомоги, позивачка просила суд розірвати шлюб, стягнути з відповідача на її користь аліменти на дитину в розмірі 1/4 частини усіх його доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття, та аліменти на неї в розмірі 1/4 частини усіх його доходів щомісячно до досягнення дитиною трьох років.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2015 року, з урахуванням ухвали від 24 червня 2015 року, позов задоволено частково. Постановлено шлюб розірвати та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на утримання сина 1/4 частину усіх його доходів щомісячно, починаючи з 6 квітня 2015 року до досягнення Владиславом повноліття, а також на утримання позивачки 1/8 частину усіх його доходів, до досягнення дитиною трьох років, щомісячно. Крім того, суд розподілив судові витрати.

В апеляційній скарзі представник відповідача - ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невірне застосування норм матеріального права, просив рішення суду змінити в частині стягнення аліментів на утримання дитини,встановивши його в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., а в частині стягнення аліментів на утримання позивачки скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із змісту вимог ст.ст. 84, 180-181 СК України вбачається, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини, до досягнення дитиною трьох років. Крім того, аліменти на неповнолітню дитину можуть бути призначені судом з батька, який проживає окремо від дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є батьком малолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає разом з його дружиною - ОСОБА_3

Відповідач працює в ТОВ «Стивідорна Компанія Нікмет - Термінал» докером-механізатором, розмір його середньомісячної заробітної плати складає 14394 грн. (а.с. 39). Відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини та дружини в належному розмірі не надає.

За таких обставин, суд обґрунтовано призначив аліменти з відповідача у частці від його доходу.

Відповідає обставинам справи та вимогам сімейного законодавства і встановлений судом розмір аліментів на дитину - ? частина доходів відповідача.

Доводи апелянта про те, що аліменти мають визначатись в твердій грошовій сумі, не заслуговують на увагу, оскільки є наслідком помилкового тлумачення положень ст. 183-184 СК України.

Разом з тим, при визначенні розміру аліментів на дружину, суд не в повній мірі врахував положення ст. 182 СК України щодо обставин, які при цьому слід брати до уваги.

Виходячи із розміру середньомісячної заробітної плати відповідача (14394 грн.), колегія суддів вважає можливим зменшити розмір аліментів на дружину до 1/10 частини від усіх видів заробітку відповідача. Такий розмір аліментів (1439 грн.) забезпечить належне утримання позивачки, оскільки є навіть більшим за мінімальну заробітну плату, яка встановлена в державі.

Доводи апеляційної скарги про те, що через сплату кредитів, відповідач не в змозі утримувати дружину, є необґрунтованими, оскільки відповідач не надав доказів того, що щомісячні платежі по кредитам суттєво впливають на його матеріальний стан.

Посилання апелянта на те, що позивачка відмовилась від вимог про стягнення аліментів на неї, є необґрунтованими, оскільки матеріали справи такої відмови позивачки не містять.

За таких обставин, рішення в частині розміру аліментів на дружину підлягає зміні на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, із зменшенням такого розміру з 1/8 частини до 1/10 частини.

Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2015 року в частині стягнення аліментів на дружину змінити.

Зменшити аліменти з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на її утримання з 1/8 частини до 1/10 частини від усіх видів його заробітку.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: