Рішення № 47421399, 23.07.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/1222/13-ц 23.07.2015 23.07.2015 23.07.2015

Провадження №22-ц/784/1709/15

Категорія 48 Головуючий у першій інстанції - Гапоненко Н.О.

Доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шаманської Н.О.,

суддів - Данилової О.О., Лівінського І.В.,

при секретарі судового засідання - Свіщуку О.В.,

за участю: позивачки - ОСОБА_3, її представника - ОСОБА_4, представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

ОСОБА_3,

ОСОБА_6

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 18 травня 2015 р. по справі за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_6

треті особи: ОСОБА_7,

ОСОБА_8

про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя.

Позивачка зазначала, що з липня 2006 р. постійно проживала з відповідачем однією сім'єю у належному їй на праві власності житловому будинку по АДРЕСА_2 вели спільне господарство та мали спільний бюджет. 3 вересня 2009 р. між ними укладено шлюб.

В період спільного проживання ними було придбано:

- нежитлове приміщення адміністративної будівлі про АДРЕСА_3 Миколаївської області,

- земельну ділянку рекреаційного призначення для обслуговування кемпінгу, площею 0,8936 га, кадастровий номер НОМЕР_1, за тією ж адресою;

- нежитловий об'єкт, розташований по АДРЕСА_4

В цей же період на ім'я відповідача була придбана квартира АДРЕСА_1.

На придбання вищевказаного майна була витрачена частина її особистих коштів, отриманих від продажу нею 5 квітня 2007 р., належного їй на праві власності житлового будинку по АДРЕСА_2 та на прохання відповідача нею взято в борг у березні 2009 р. та січні 2010 р. у ОСОБА_7 загалом 40000 дол. США під 2% в місяць та у ОСОБА_8 - 136000 грн.

Посилаючись на те, що згоди про поділ майна після розірвання шлюбу вони не досягли та відповідачем відчужене належне їм на праві спільної сумісної власності майно, неодноразово уточнюючи позовні вимоги, позивачка остаточно просила:

-встановити факт її спільного проживання з відповідачем без

реєстрації шлюбу з липня 2006 р. по 3 вересня 2009 р.,

-стягнути з ОСОБА_6 на її користь 225 167 грн. 50 коп.

вартості, належної їй ? частки у спільному майні нежитлового приміщення адміністративної будівлі про АДРЕСА_3 Миколаївської області, та відчуженого за договором купівлі-продажу від 22 серпня 2009 р.,

-стягнути з ОСОБА_6 на її користь 170668 грн. 50 коп.

вартості, належної їй ? частки у спільному майні нежитлового об'єкта, розташованого по АДРЕСА_4, та відчуженого за договором купівлі-продажу від 5 вересня 2009 р.,

-поділити майно, що є спільною сумісною власністю та визнати за

нею ? части квартири АДРЕСА_1,

-стягнути з відповідача 257200 грн. грошових коштів, які складають

? частину суми боргу перед ОСОБА_9, ОСОБА_8

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 11 грудня 2014 р. позовні вимоги в частині виділення ОСОБА_3 ? частини нежитлового приміщення адміністративної будівлі про АДРЕСА_3 Миколаївської області та ? частини земельної ділянки рекреаційного призначення для обслуговування кемпінгу, площею 0,8936 га, кадастровий номер НОМЕР_1, за тією ж адресою, залишено без розгляду.

Ухвалою цього ж суду від 18 березня 2015 р. до участі в якості третіх осіб залучено ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 18 травня 2015 р. позов ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено факт її проживання з ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з липня 2006 р. по 3 вересня 2009 р. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача грошові кошти в сумі 369 215 грн. 88 коп., які складають ? частину боргу перед ОСОБА_7 та ОСОБА_8 У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, просила скасувати рішення, задовольнивши її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з липня 2006 р. стали спільно проживати та вести спільне господарство, а 3 вересня 2009 р. зареєстрували шлюб. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 серпня 2013 р., яке набрало законної сили 20 січня 2014 р., шлюб між сторонами було розірвано.

За період спільного проживання сторонами було придбано наступне майно :

- нежитлове приміщення адміністративної будівлі, яке розташовано по АДРЕСА_3 яке було зареєстровано на ім'я відповідача на підставі рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 38 від 9. квітня 2009 року (т.1, а.с.13-23);

- земельну ділянку площею 0,8936 га, яка розташована за вищезазначеною адресою для обслуговування кемпінгу, яка придбана відповідачем за договором купівлі-продажу від 5 лютого 2010 р. Право власності відповідача на вказану земельну ділянку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку від 31 травня 2010 р. (т.1, а.с.12);

- нерухоме майно - прохідну, швейний та столярний цеха, пилораму, туалет, бокси, гаражі, приміщення ЦРМ, ангар для зберігання техніки, приміщення учбового корпусу, огорожу, замощення - яке знаходиться в АДРЕСА_4 ( т. 3 а.с. 76);

- квартиру АДРЕСА_1 право власності на яку оформлено на ім'я відповідача на підставі договору дарування від 5 жовтня 2007 р. ( т. 1 а.с. 90, 91) ;

- 16/100 часток домоволодіння АДРЕСА_6 які відповідач за договором дарування від 3 травня 2007 р. отримав в дар ( т. 3 а.с. 70-71);

- квартиру АДРЕСА_5 яка була придбана на ім'я позивачки ( а.с. 137-160 т. 3).

Крім того, за час спільного проживання позивачка, 7 березня 2009 р. взяла у борг у ОСОБА_7 25 000 доларів США під 2% в місяць для купівлі її чоловіком ОСОБА_6, нерухомості у зоні відпочинку Коблеве на строк до 28 лютого 2010 р., на загальну суму 30500 доларів США ( т. 1 а.с. 60-62);

7 січня 2010 р. ОСОБА_3 взяла у борг у ОСОБА_7 15000 доларів США під 2% з тією ж метою та зобов'язалась повернути 16800 доларів США;

21 серпня 2012 р. ОСОБА_3 взяла у борг у ОСОБА_8 136 000 грн. для придбання 1/2 частини будинку по АДРЕСА_7 на строк до листопада 2012 р. (після продажу об'єкта в с.Красне) зі сплатою відсотків, нарахованих банком «Юнекс».

Згідно зі ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ч.1 ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу

Вирішуючи спір про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК) до (п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що на час припинення спільного ведення господарства спільного майна, яке б підлягало поділу як в порядку ст. 71 СК України так і в порядку ст. 74 СК України, у сторін не було.

Майно придбане сторонами, в період шлюбу, а саме, нежитлове приміщення адміністративної будівлі, яке розташовано по АДРЕСА_3 земельну ділянку площею 0,8936 га, яка розташована за вищезазначеною адресою, а також нерухоме майно, яке знаходиться в АДРЕСА_4, ? частини вартості якого позивачка просить стягнути з відповідача, продано ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 22 серпня 2012 р. (т.1, а.с.223-225) за письмовою нотаріально посвідченою згодою позивачки ОСОБА_3.(т.1, а.с.24, т.4, а.с.31) за рік до припинення шлюбних відносин. При цьому в заяві позивачка стверджувала, що договір купівлі-продажу укладається чоловіком в інтересах їх сім'ї. Наявність на час припинення шлюбних стосунків коштів, отриманих від продажу зазначеного нерухомого майна, позивачкою не доведено.

За такого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивачки про стягнення вартості 1/2 частки вищезазначеного нерухомого майна є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині.

Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, які не перебувають у шлюбі, квартири АДРЕСА_1 право власності на яку оформлено на ім'я відповідача на підставі договору дарування від 5 жовтня 2007 р., оскільки відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України майно набуте дружиною або чоловіком на підставі договору дарування є його особистою власністю.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачки ? частини боргових зобов'язань за договором позики від: 7 березня 2009 р., згідно якого позивачка взяла у борг у ОСОБА_7 25 000 доларів США під 2% в місяць для купівлі її чоловіком ОСОБА_6, нерухомості у зоні відпочинку Коблеве на строк до 28 лютого 2010 р., на загальну суму 30500 доларів США ( т. 1 а.с. 60-62);

- від 7 січня 2010 р., згідно якого ОСОБА_3 взяла у борг у ОСОБА_9 15000 доларів США під 2% з тією ж метою та зобов'язалась повернути 16800 доларів США;

- від 21 серпня 2012 р., за яким ОСОБА_3 взяла у борг у ОСОБА_8 136 000 грн. для придбання 1/2 частини будинку по АДРЕСА_7 на строк до листопада 2012 року (після продажу об'єкта в с. Красне) зі сплатою відсотків, нарахованих банком «Юнекс», оскільки:

По-перше, поверненню підлягають лише виконані зобов'язання. Проте, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання позивачкою зобов'язань, які витікають із вищезазначених договорів позики, а стягнення на майбутнє чинним законодавством не передбачено.

По - друге, самі позикодавці не звертались за виконанням зазначених зобов'язань.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позика отримана позивачкою у ОСОБА_8 на придбання ? частини будинку по АДРЕСА_7, не використана в інтересах сім'ї, оскільки договір купівлі-продажу цієї частини оформлено на ОСОБА_8

Оскільки суд першої інстанції, вирішуючи спір, не звернув належної уваги на зазначені обставин, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення ? частини боргових зобов'язань позивачки, то рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Крім того, враховуючи, що на час припинення шлюбних стосунків, сторони не мали спільного майна, яке підлягало б поділу як в порядку ст. ст. 71, так і ст. 74 СК України, само по собі встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не має для позивачки правового значення, оскільки не породжує для неї будь-яких правових наслідків при поділі майна, яке було предметом цього спору.

За такого, рішення суду першої інстанції в цій частині не може вважатись законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 18 травня 2015 р. в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без укладення шлюбу та стягнення ? частини боргових зобов'язань та судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: