Рішення № 47421194, 21.07.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/1790/15-ц 21.07.2015 21.07.2015 21.07.2015

Провадження №22-ц/784/1635/15 Суддя по 1 інстанції - Вуїв О.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Рішення

Іменем України

21 липня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Прокопчук Л.М., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засідання - Романенко Ю.О.,

без участі осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час та місце слухання справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 травня 2015 року у справі

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - Товариство) звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилалось на те, що 28 липня 2008 року між ТОВ «ПростоФінанс» та відповідачкою був укладений кредитний договір № 05006598509, за умовами якого відповідачка отримала на споживчі потреби (придбання побутової техніки) кредитні кошти в розмірі 9 200 грн. строком на 36 місяців.

Натомість вона зобов'язалася вчасно частинами повертати кредит згідно узгодженого сторонами графіку, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 8 % річних від суми залишку заборгованості по кредиту та щомісячну комісію за управління кредитом - 2,5 % від його розміру (а всього по 518,29 грн. щомісячно).

Наслідками невиконання або неналежного виконання позичальником щомісячних грошових зобов'язань є обов'язок ОСОБА_2 сплачувати неустойку - штраф в розмірі 20 % від повної суми щомісячного платежу.

18 травня 2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та позивачем укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким позивачу було відступлено право вимоги, у тому числі, за кредитним договором ОСОБА_2

Посилаючись на викладене та невиконання відповідачкою умов кредитного договору, позивач просив стягнути з відповідачки 32 225,46 грн. заборгованість за кредитним договором, яка утворилася станом на 10 квітня 2015 року.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилалась на те, що кредитні кошти за її заявкою були перераховані на рахунок приватного підприємця для отримання нею побутової техніки, товар вона не отримувала, а кредит, за їх домовленістю, мав повертати сам приватний підприємець, який заволодів грошима обманним шляхом.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 травня 2015 року позов Товариства задоволено. Стягнуто з відповідачки на користь позивача 32 225, 46 грн. заборгованості за кредитним договором, яка утворилася станом на 10 квітня 2015 року, із яких заборгованість: за кредитом - 9 200 грн.; по процентам за користування кредитом - 3 263,66 грн.; по комісії - 16 560 грн.; штраф за порушення умов договору - 3 201,80 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 611, ч. 2 ст. 612, ст.ст. 623-625, ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

За загальним правилом згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається.

Як вбачається із матеріалів справи, 28 липня 2008 року між ТОВ «ПростоФінанс» та відповідачкою був укладений кредитний договір № 05006598509, за умовами якого відповідачка отримала на споживчі потреби (придбання побутової техніки) кредитні кошти в розмірі 9 200 грн. строком на 36 місяців, як визначено у договорі до 10 серпня 2011 року.

Натомість вона зобов'язалася вчасно частинами повертати кредит згідно узгодженого сторонами графіку, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 8 % річних від суми залишку заборгованості по кредиту та щомісячну комісію за управління кредитом - 2,5 % від його розміру. Зокрема, перший платіж в сумі 978,29 грн., всі наступні по 518,29 грн. щомісячно (а.с. 5-7).

Наслідками невиконання або неналежного виконання позичальником щомісячних грошових зобов'язань є обов'язок ОСОБА_2 сплачувати неустойку - штраф в розмірі 20 % від повної суми щомісячного платежу.

18 травня 2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким позивачу було відступлено право вимоги, у тому числі, й за кредитним договором ОСОБА_2 Сторонами визначено закінчити передачу кредитного портфелю до 30 червня 2012 року (а.с.10-14).

Із матеріалів справи та розрахунку заборгованості, наданим позивачем, вбачається, що 25 червня 2012 року позивач отримав від ТОВ «Просто Фінанс» право вимоги кредитної заборгованості за вказаним кредитним договором (строк якого закінчився 10 серпня 2011 року) на суму 22 320,24 грн., із яких: 9 200 грн. - заборгованість по кредиту; 1178,44 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 8 740 грн. - заборгованість по комісії; 3 201,80 грн. - штраф.

Станом на 15 квітня 2015 року позивачем нарахована заборгованість (а.с. 22) у розмірі 32 225,46 грн., із яких:

- заборгованість по кредиту - 9 200 грн.;

- заборгованість по процентам за користування кредитом - 3 263,66 грн.;

- заборгованість по комісії - 16 560 грн.,

- штраф за порушення умов договору - 3 201,80 грн.

24 квітня 2015 року позивачці направлена вимога про погашення вказаної заборгованості, а 8 травня 2015 року направлена позовна заява до суду.

Відповідачка не заявляла про застосування судом позовної давності.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що її кредитне зобов'язання перейшло до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, на рахунок якого перераховані кошти, а тому відбулася новація боргу, є безпідставними та пов'язані з невірним тлумаченням норм матеріального права. Ці доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо необхідності виконання умов договору позичальником, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині рішення.

Разом з тим, стягуючи заборгованість за кредитним договором, яка утворилася станом на 15 квітня 2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на стягнення процентів за користування кредитом, комісії та пені, які передбачені кредитним договором, протягом усього часу невиконання договору, хоча строк дії договору закінчився 10 серпня 2011 року.

Суд не звернув увагу на те, що після закінчення строку дії договору між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини, тому нарахування процентів за користування кредитом, комісії, неустойки поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

При цьому позивач не заявляв вимог про застосування цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання згідно із вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначається різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. ст. 530, 631 ЦК України).

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У абз. 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду цивільних і кримінальних справ при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено , що зобов'язання припиняються з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526,599 ЦК України.

Позивачем не заявлено вимог про застосування цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання з підстав, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного, та виходячи за межі доводів апеляційної скарги на підставі ч. 3 ст. 303 ЦПК України, колегія вважає, що оскаржуване рішення слід змінити, стягнувши з відповідачки на користь позивача 22 320,24 грн. заборгованості, яка утворилася за кредитним договором та була передана позивачу 25 червня 2012 року ТОВ «Просто Фінанси» на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 травня 2012 року. Іншого не доведено.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає зміні розмір судового збору, стягнутого на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 травня 2015 року змінити.

Стягнути ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 22 320,24 грн. заборгованості, яка утворилася за кредитним договором № 05006598509 від 28 липня 2008 року із яких: заборгованість по кредиту - 9 200 грн.; 1 178,44 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 8 740 грн. - заборгованість по комісії; 3 201,80 грн. - штраф.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 243,60 грн. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосереднього до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: