Ухвала суду № 47419759, 15.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/87/15 Головуючий у І інстанції Карпович В.Д.Провадження № 22-ц/780/2541/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 15.07.2015

УХВАЛА

Іменем України

15 липня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого Мережко М.В.

Суддів - Коцюрби О.П., Журби С.О.

При секретарі - Франюк Т.В.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 06 березня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку ,

За зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації за частку у праві спільної сумісної власності , припинення права власності .

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів ,-

В с т а н о в и л а :

У січні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся із зазначеним позовом.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2014 року було затверджено мирову угоду між ним та відповідачкою - ОСОБА_2, згідно умов якої за ним визнано право власності на житловий будинок, з належними господарськими будівлями по вул. Маркевича 11 в м. Яготин Київської області.

ОСОБА_3І отримав 11 грудня 2014 року свідоцтво про право власності на нерухоме майно та відповідно до ст. 182 ЦК України, було здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Проте, як зазначає позивач , земельна ділянка, розміром 0,0968 та, яка розташована по вул. Маркевича , 11 в м. Яготин Київської області та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, належить відповідачу ОСОБА_2, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №267723 від 28 грудня 2004 року, виданого на підставі рішення Яготинської міської ради від 11.07.2003 р. №379-09-ХХІУ, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорі оренди землі за №010433500161.

Посилаючись на вимоги передбачені на ч.1 ст..120 ЗК України, ч.1 ст.. 377 КК України, просив:

визнати за ним - ОСОБА_3, право власності на земельну ділянку розміром 0,0968 га, яка розташована по вул. Маркевича, 11 в м. Яготин Київської області та призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

ОСОБА_2 подала зустріну позову н заяву у лютому 2015 року . У позові вказала, що обєкт позову - земельна ділянка площею 0, 0968 га, на даний час фактично є обєктом спільної власності позивача та відповідача, і разом з обєктами нерухомого майна, що належить позивачу буде складати садибу в розумінні ст.381 ЦК України, що є самостійним обєктом цивільного права, а тому є цілісною річчю та річчю неподільною в розумінні ч. 2 ст 183 ЦК України, так як неможливо здійснити його поділ в натурі з наступним виділенням частки будь-кому зі співвласників без втрати цільового призначення садиби, як обєкта цивільного права. Такі обставини надають позивачу право здійснити захист свого порушеного права шляхом отримання грошової компенсації вартості частки у спільному майні.

Проаналізувавши пропозиції продажу земельних ділянок ОСОБА_2 оцінила вартість своєї частки в розмірі 22 000 грн., і просила

стягнути з ОСОБА_3 на її користь, компенсацію за частку у праві спільної сумісної власності земельної ділянки площею 0, 0968 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, і, яка належить їй згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 267723 від 28 грудня 2004 року.

Припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0, 0968 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належить позивачу за зустрічним позовом згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 267723 від 28 грудня 2004 року.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 06 березня 2015 р . позов ОСОБА_3 задоволено . Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку розміром 0,0968 га, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та розташована по вул.. Маркевича 11 в м. Яготині Київської області, яка належала на праві власності ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 267723 від 28.12. 2004 року, виданого на підставі рішення Яготинської міської ради від 11.07. 2003 року за № 379-09-ХХІУ, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорі оренди землі за № 010433500161.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду , посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права . В апеляційній скарзі посилалася на неповне з»ясування судом обставин , що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи , зокрема суд не врахував її пояснення щодо того ,що земельні ділянка є спільним сумісним майном подружжя.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та

обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2014 року була визнана мирова угода укладена між колишнім подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_2, про поділ спільного майна подружжя. Згідно умов мирової угоди, за ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок, з належними господарськими будівлями та спорудами по вул. Маркевича 1І в м. Яготині Київської області./ а.с. 6 /

ОСОБА_3 отримав 11 грудня 2014 року свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме; житловий будинок з господарськими спорудами по вул.. Маркевича ,11 в м. Яготині Київської області, та відповідно до ст. 182 ЦК України було здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно./ а.с. 8,9 /

Земельна ділянка, розміром 0,0968 та, яка розташована по вул. Маркевича 1І в м. Яготині Київської області та призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, належить ОСОБА_3 А,А, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №267723 від

28 грудня 2004 року, виданого га підставі рішення Яготинської міської ради від 11.07.2003 р. №379-09-ХХІУ, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорі оренди землі за №010433500161./ а.с. 12 /

Відповідно до ч.І ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Із пояснення представника відповідача по первинному позову та позивача по зустрічному позову видно, що так як частина перша ст.. 120 ЗК України передбачає перехід права власності на земельну ділянку або на її частину, то вважає, що до власника  житлового будинку по вул.. Маркевича 11 ОСОБА_3 повинна перейти частина земельної ділянки яка необхідна власнику для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Як видно із ухвали судової палати Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2011 року згідно із ч. 1 ст. 377 ЦК України в редакції, що ; діяла на час виникнення спірних правовідносин, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруди, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення у розмірах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Ця норма ЦК України, набрала чинності пізніше ніж ст.. 120 ЗК України. В редакції, що діяла на час придбання позивачем будинку, який знаходиться на спірній земельній ділянці.

Законом України від 27 квітня 2007 року №997-У « Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України, в зв»язку з прийняттям Цивільного кодексу України», зміст ст. 120 ЗК України було приведено у відповідність до ст. 377 ЦК України.

Відповідно до ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок державної або комунальної власності в таких розмірах;-для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд/ присадибна ділянка / в містах- не більше 0,10 гектарів.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,0968 га яка призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд / а.с. 12 /

Відповідно до п.п. 8-12 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 16 квітня 2004 року « Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» відповідно до положень ст. ст. 91,116 Земельного Кодексу України окрема земельна ділянка одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі або споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди, до особи яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Враховуючи що позивач ОСОБА_3 є єдиним власником жилого будинку та господарських споруд по вул.. Маркевича 11 в м.Яготині, то висновок суду ,що відповідно до вимог передбачених ст. ст. 120 Земельного Кодексу України та ст. 377 ЦК України, до ОСОБА_3 переходить на праві власності вся земельна ділянка площею 0,0968 га, власником якої на даний час є його колишня дружина ОСОБА_2 є вірним.

Стаття 365 ЦК України, передбачає припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Проте, як видно і з матеріалів справи та це встановлено судом першої інстанції земельна ділянка площею 0,0968 га по вул. Маркевича 11 в м. Яготині, не є спільним майном колишнього подружжя ОСОБА_2, а є особистою власністю ОСОБА_2, тому вимоги ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянку, є безпідставні.

Постановляючи рішення , суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , і задоволення позову ОСОБА_3 Підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 -315, 317 , 319 ЦПК України , колегія суддів ,

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 06 березня 2015 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді