Рішення № 47419522, 21.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/8063/13 Головуючий у І інстанції Мікулін А. В. Провадження № 22-ц/780/4258/15 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О.Категорія 1 21.07.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

21 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Сушко Л.П., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мьолі-Інвест-Україна» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про визнання права власності, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Мьолі-Інвест-Україна» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті», Комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсними договорів, визнання права власності, усунення перешкод в користуванні квартирою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом та просили визнати за ними право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 вересня 2010 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Аверс-Ciтi» укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт капітального будівництва - житловий комплекс багатоповерховий будинок з об'єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінгом по АДРЕСА_1 02 березня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір відступлення права вимоги за вищезазначеним договором. 19 травня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ОСОБА_7, було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт капітального будівництва - житлового призначення та багатоповерховим паркінгом по АДРЕСА_1 Відповідно до умов укладеного договору до позивачів переходить право вимоги до ТОВ «Аверс-Ciтi» на об'єкт нерухомості - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до листа від 07 грудня 2011 року ТОВ «Аверс-Cіті» підтверджує факт повного та вчасного виконання позивачами своїх обов'язків за договором. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначають, що будинок введено в експлуатацію 16 вересня 2011 року. Позивачі зверталися до відповідача з проханням укласти основний договір купівлі-продажу, а також передати їм як власникам відповідні документи на квартиру, однак відповідач відповіді не надає. Крім того, на спірну квартиру та майнові права на неї накладено арешт та внесено запис щодо заборони відчуження. Такі дії з боку відповідача створюють перешкоди у оформленні права власності.

ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» звернулось до суду з заявою про вступ у справу третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору та просило визнати недійсним, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Аверс-Сіті» 17 вересня 2010 року договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості, а саме: на трьохкімнатну квартиру № 29, загальною будівельною площею 110,80 кв.м, за адресою: будинок № 26, корпус 1, секція 1 по вулиці Пономарьова у смт. Коцюбинське Київської області; визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 02 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу майнових прав від 17 вересня 2010 року; визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 19 травня 2011 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ОСОБА_7; визнати за ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» право власності на спірну квартиру та усунути перешкоди у користуванні вказаною квартирою шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_7 з цієї квартири. В обґрунтування вимог третя особа зазначила, що ще 04 серпня 2008 року нею набуто право на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 26 липня 2007 року у пайового венчурного інвестиційного фонду «Житло та інвестиції».

Рішенням Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 29 січня 2015 року, позов ОСОБА_8 та ОСОБА_7 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на обєкт нерухомості трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 У задоволенні позову ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2015 року ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 січня 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про визнання права власності скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Отже, рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2014 року переглядається апеляційним судом в частині визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру.

В апеляційній скарзі ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» просить скасувати рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а позов третьої особи із самостійними вимогами задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не узяв до уваги, що ТОВ «Мьолі-Інвест» ще 04 серпня 2008 року набуло прав на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 26 липня 2007 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 17 вересня 2010 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Аверс-Ciтi» укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт капітального будівництва - житловий комплекс «Багатоповерховий будинок з об'єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінгом по АДРЕСА_1

02 березня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір відступлення права вимоги за договором від 17 вересня 2010 року.

19 травня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ОСОБА_7, було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт капітального будівництва - житлового призначення та багатоповерховим паркінгом по вул. АДРЕСА_1 від 17 вересня 2010 року.

Відповідно до умов вказаного договору позивачі набули права вимоги до ТОВ «Аверс-Сіті» щодо майнових прав на об'єкт нерухомості у вигляді квартири АДРЕСА_1, (а.с. 29-11, т.1).

20 травня 2011 року між ТОВ «Аверс-сіті» та ОСОБА_2 і ОСОБА_7 укладено додаткову угодою до договору купівлі-продажу майнових прав від 17 вересня 2010 року, п. 4.2 - 4.4 якого встановлено, що вартість майнових прав на вказаний об'єкт нерухомості складає 113 606 грн. 56 коп., після оплати яких продавець видає довідку за підписом директора та головного бухгалтера про повну оплату майнових прав згідно цього договору.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору майнові права на об'єкт нерухомості передаються продавцем покупцю шляхом підписання акту. Акт підписується сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення покупцем оплати 100% вартості майнових прав, введення відповідної частини об'єкту капітального будівництва. Право власності на майнові права переходять від продавця до покупця після підписаного акту (а.с. 12, 13, т.1).

Вартість майнових прав на спірну квартиру позивачі сплатили у повному обсязі ( а.с.41,85-87,т.1).

Будинок, складовою частиною якого є спірна квартира, було введено в експлуатацію (а.с.42,т.1), однак акт приймання-передачі майнових прав на квартиру між позивачем та відповідачем до цього часу не укладено.

Рішенням виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Київської області від 22.09.11 № 270 було дано доручення КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити та видати поквартирно свідоцтва про право власності товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на квартири введеного в експлуатацію будинку за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.43-52,т.1).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 392, 526 ЦК України. Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530-532 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч.1 ст. 190 ЦК України).

Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Разом з тим ч.1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно вимог ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

За правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, на час укладення сторонами договору про купівлю-продаж майнових прав правовідносини щодо залучення коштів фізичних осіб з метою фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулювалися законами України від 19 червня 2003 року № 978-IV «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та від 18 вересня 1991 року № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність» (далі - Закони).

Виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами та нормою ст. 331 ЦК України не передбачено.

Зазначеними Законами визначено порядок оформлення права власності (здійснення державної реєстрації права власності) на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації.

Отже, враховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що у позивачів не виникло право власності на спірну квартиру. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу придбали майнові права на спірну квартиру, тобто отримали лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції не звернув на вищезазначене та помилково визнав за позивачами право власності на квартиру.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині визнання за позивачами права власності на квартиру підлягає скасуванню через порушення судом норм матеріального права з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мьолі-Інвест-Україна» судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мьолі-Інвест-Україна» задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 березня 2014 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про визнання права власності скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, зареєстрованої по АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна», місце знаходження - АДРЕСА_2, ЄДРПОУ 34730287 судовий збір у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Сушко Л.П.

Яворський М.А.