Рішення № 474145, 22.02.2007, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2007 р. Справа № 15/522/06

Позивач Відкрите акціонерне товариство „Міттал Стіл Кривий Ріг”

Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Орджонікідзе,1

Відповідач Приватне підприємство „Жадор”

м.Миколаїв, вул.Севастопільська,47-А, 54055

Суддя Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ:

Від позивача –не з”явився

Від відповідача –пред.Лисенко В.С. дов.від 01.12.2006р.

СУТЬ СПОРУ: стягнення штрафу 10% за договором на закупівлю брухту та відходів чорних металів №56 від 29.12.2005р. в сумі 30 812,88грн.

Відповідач надав відзив, яким позов заперечив, посилаючись на те, що позивачем невірно визначено кількість відвантаженого металобрухту, оскільки згідно п.3.2 договору № 56 від 29.12.05 датою поставки є дата складання актів. Відповідно до специфікації № 5 від 24.05.06 було поставлено позивачу 303.3т. Однак, позивач не врахував металобрухт за приймально-здавальними актами №№ 2038, 2120, 2346, за якими прийомка відбулась в червні 2006р. Прийомка брухту проводилась з порушеннями вимог п. 3.2 договору та Інструкції № П-6, тому вважає, що визначена нестача позивачем 16.55т не є обґрунтованою і поставку металобрухту слід рахувати за залізничними накладними , а не за актами.

Крім того, позивачем систематично не виконувались умови п.2.2 договору щодо попередньої оплати 20% від вартості об’єму, затвердженого в погодженій специфікації на запланований місяць. Тому відповідач змушений був збільшувати розмір отримуваних ним кредитних коштів на суму попередньої оплати. В зв’язку з чим підприємство несло збитки у вигляді відсотків сплачених за користування кредитом, що становить 12925,00 грн. з січня по серпень 2006 року. Таким чином, з вини позивача відповідач поніс збитки у вигляді сплачених відсотків, тому на підставі ч. 3 ст. 219 ГК України просить від відповідальності звільнити. Детальніше викладено у відзиві (а.с. 45, 46,134-136).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 30812,88грн. штрафу 10% , посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо поставки металобрухту у червні 2006р. за договором на закупівлю брухту та відходів чорних металів №56 від 29.12.2005р.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

- 29.12.2005р. сторони уклали договір на закупівлю брухту та відходів

чорних металів №56 (арк.спр.13-16). Згідно специфікації № 5 до договору відповідач був зобов’язаний поставити позивачу у червні 2006р. металобрухт у кількості 500т. на суму 499998,00грн.

- Відповідач свої обов”язки за договором виконав неналежним чином,

металобрухт поставив не в повному обсязі лише в кількості 141,87т на суму 141869,43грн., згідно накладних та прийомо-здавальних актів (арк.спр.19-23). Позивач визначену вартість поставленого металобрухту оплатив, що підтверджується копіями платіжних доручень (арк.спр.34-36).

- Відповідно п.4.1 договору, у випадку невиконання щомісячного обсягу

поставки, встановленого специфікацією позивач має право стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від вартості об”єму недопоставленого металобрухту.

Оскільки відповідач недопоставив позивачу в червні 2006р. металобрухт, позивач нарахував йому штраф в сумі 30812,88грн. (арк.спр.5), визначивши вартість недопоставленої продукції з урахуванням 10% припустимого відхилення, згідно п.1.1 договору, та надіслав на адресу відповідача претензію (арк.спр.24-25), яку останній залишив без відповіді та без виконання.

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В п.3.2 договору сторони встановили, що датою поставки металобрухту є дата складання актів Ф.69 та Ф.19, вищевказані акти є також підставою для розрахунків.

Згідно приймально-здавальних актів №№ 2038, 2120 від 01.06.2006р., №2346 від 08.06.2006р., № 2456 від 21.06.2006р., № 2583 від 11.06.2006р., № 2591 від 16.06.2006р. відповідач поставив 303,10 тонни металобрухту. Вищевказані акти були складені за залізничними накладними № 40120466 від 24.05.2006р., № 32505698 від 25.05.2006р., № 40120490 від 30.05.2006р., № 40120507 від 03.06.2006р., № 40120510 від 05.06.2006р., № 40725788 від 06.06.2006р., згідно яких вага нетто складала відповідно: 52,950т., 55,450т., 57,150т., 52,750т., 52,150т., 49,200т. Отже, згідно накладних, відповідачем було відвантажено 319,650т.

Позивачем безпідставно знижена кількість поставленого металобрухту відповідачем за рахунок нестачі, оскільки діюче законодавство не ототожнює поняття “нестача” та “недопоставка” та не передбачає відповідальності у вигляді штрафу за нестачу.

У п. 3.2. договору сторони узгодили порядок прийомки продукції за кількістю та якістю, та визначили, що про виявлені факти поставки неякісної продукції або нестачі, що перевищує 2т., позивач зобов”яний негайно викликати телеграмою повноважного представника відповідача, а у випадку неявки протягом 1 дня після відправлення телеграми прийомка продукції виконується відповідно до Інструкції П-6, П-7. Між тим, прийомка брухту проводилась з порушеннями вимог п. 3.2 договору та Інструкцій №№ П-6, П-7 особою, повноваження якої не визначені в прийомно-здавальних актах одноособово (а.с. 22, 23, 55, 56, 57) з порушенням строків прийомки, визначених в Інструкції П-6 та іншими грубими порушеннями.

Тому суд вважає, що визначена нестача позивачем 16.55т не є обґрунтованою і поставку металобрухту слід рахувати за залізничними накладними, а не за актами.

Посилання позивача на те, що поставлений металобрухт за залізничними накладними № 40120466 від 24.05.2006р., № 32505698 від 25.05.2006р., № 40120490 від 30.05.2006р., зараховано ним у рахунок виконання поставки по специфікації № 6 та додаткової угоди № 5, не може бути прийнято судом до уваги, виходячи зі змісту п. 3.2. договору.

Згідно зі ст.219 Господарського кодексу України, за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Надані відповідачем документи, а саме: відомості про відвантаження, прийомку та оплату металобрухту, поставленого згідно договору 56 від 29.12.2005р., таблиці відомостей про кредити, отримані відповідачем з 01.02.2006р. по 01.09.2006р., копії кредитних договорів № 14/К-КЛ від 01.04.2005р., № 13КЛ від 31.03.2006р., виписки банку та пояснення відповідача (а.с. 106-108, 134- 158) свідчать, що позивачем систематично не виконувались умови п.2.2. договору щодо попередньої оплати в розмірі 20% від вартості об”єму, затвердженого в погодженій специфікації на запланований місяць. В результаті чого відповідач систематично мусив отримувати кредити на закупівлю металобрухту та сплачувати відсотки за користування кредитом, що за 8 місяців 2006 року склало суму 12925,00 грн. Таким чином, з вини позивача відповідач поніс збитки у вигляді сплачених відсотків.

Посилання позивача на те, що п.2.2 договору виключено з договору не приймаються судом до уваги, оскільки щомісячні додаткові угоди свідчать, що сторони виключили п. 2.2 лише починаючи з 31.07.2006р. в додаткових угодах № 8-10 (а.с. 123-127).

Статею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач довів, що приймав всі необхідні та можливі заходи щодо виконання умов договору.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач своїх вимог належним чином не довів.

Виходячи з викладеного, в задоволенні позову слід відмовити, судові витрати віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 49,82-85 ГПК України , господарський суд –

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене у 10-денний строк.

Суддя Т.М.Дубова

рішення підписане суддею 01.03.2007р.