Ухвала суду № 47414417, 24.07.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 164/586/15-к Провадження №11-кп/773/321/15 Головуючий у 1 інстанції:Покидюк М. В. Категорія:ч. 3 ст. 185 КК УКраїни Доповідач: Силка Г. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2015 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Силки Г.І.,

суддів - Польового М.І., Бешти Г.Б.,

при секретарі судового засідання - Гладкому В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в кримінальному провадженні № 12015030160000112 щодо

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, неодруженого, непрацюючого, судимого:

31.03.2014 року вироком Маневицького районного суду Волинської області за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2 був звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст.76 КК України.

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю прокурора - Васьовчика І.В.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинувачених - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 вказує на незаконність вироку суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання особі засудженого та порушенням прав обвинуваченого на захист, оскільки судом не було роз'яснено ОСОБА_2 вимог ст. 349 КПК України. Просить скасувати вирок суду та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, звільнивши ОСОБА_2 з -під варти у залі суду.

Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 31 березня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та йому призначено покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання - 1(один ) рік позбавлення волі за вироком Маневицького районного суду Волинської області від 31 березня 2014 року і остаточно призначено покарання ОСОБА_2 у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу змінено з домашнього арешту на тримання під вартою, ОСОБА_2 взято під варту із зали суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 ухвалено рахувати з моменту затримання - 27 травня 2015 року.

Вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 за ч.3ст.185 КК України на 3( три) роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 ( два ) роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2,3,4 ст.76 КК України.

Вирок щодо ОСОБА_3 не оскаржується.

Відповідно вироку, ОСОБА_2 повторно та ОСОБА_3 вперше, обоє перебуваючи у нетверезому стані, за ініціативи ОСОБА_3, за попередньою змовою між собою 18 лютого 2015 року, приблизно о 22 годині, по АДРЕСА_2, з метою таємного викрадення чужого майна, через вхідні двері, знявши навісний замок із пошкодженої скоби, проникли до господарського приміщення, яке належить ОСОБА_4, звідки таємно викрали сільськогосподарську січкарню вартістю 1 800 гривень.

Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у нетверезому стані, з ініціативи ОСОБА_3 повторно за попередньою змовою між собою 25 лютого 2015 року, приблизно о 23 годині, по АДРЕСА_2, з метою таємного викрадення чужого майна, переслідуючи корисливу мету, вони через вхідні двері, знявши навісний замок із пошкодженої скоби, проникли до господарського приміщення, яке належить ОСОБА_4, звідки таємно викрали дві сільськогосподарських кінних борони вартістю 400 гривень, металеву стельвагу - 150 гривень, сапку із дерев'яною рукояткою - 70 гривень та ручного культиватора із дерев'яною рукояткою - 80 гривень, завдавши потерпілій шкоду на суму 700 гривень.

Всього обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 викрали у ОСОБА_4 матеріальних цінностей на загальну суму 2 500 гривень.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав доводи апеляційної скарги захисника та заперечення прокурора в кримінальному провадженні Ляшика В.В., думку захисника та обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора про безпідставність апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини скоєння кримінального правопорушення та дав належну юридичну оцінку діям ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні повторного, групою осіб викрадення чужого майна поєднаного з проникненням у приміщення ґрунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які оцінені судом відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, яким суд дав належну оцінку.

Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України і ні ким не оспорюються.

Твердження захисника в апеляційній скарзі про порушення прав ОСОБА_2 у зв'язку з не роз'ясненням останньому вимог, передбачених ч.3 ст.349 КПК України, не ґрунтуються на доказах та спростовуються матеріалами наявними в кримінальному провадженні

Згідно вимог ч. 2 ст. 394 КПК України, судове рішення першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

З вироку суду першої інстанції вбачається, що розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_2 проводився в порядку ч.3 ст. 349 КПК України.

Як видно з технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове засідання в суді першої інстанції від 25.05.2015 року, обвинувачений ОСОБА_2 давав визнавальні показання щодо обставин вчинення ним за попередньою змовою з ОСОБА_3, з проникненням у приміщення 18 лютого та 25 лютого 2015 року таємного викрадення майна у потерпілої ОСОБА_4 . Не заперечував останній також і ту обставину, що він вчиняв ці крадіжки у стані алкогольного сп'яніння, Зокрема, останній вказав, що спиртні напої разом з ОСОБА_3 розпивали біля річки, після чого вчинили крадіжки.

Аналогічні обставини, щодо скоєння даних крадіжок підтвердив у судовому засіданні і обвинувачений ОСОБА_3 , що видно з технічного носія інформації. Факт вживання спиртних напоїв перед вчиненням крадіжок підтвердив ОСОБА_3 і в апеляційній інстанції.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 не заперечував в судовому засіданні, про вчинення ним злочинів у стані алкогольного сп'яніння, визнав себе винуватим у скоєному в повному обсязі, погодився на розгляд кримінального провадження щодо нього в порядку ч.3 ст. 349 КПК України тому, безпідставними є посилання захисника на ті обставини, що його підзахисний давав показання щодо алкогольного сп'яніння під тиском працівників міліції.

Не знайшли свого доказового обґрунтування твердження захисника і про те, що обвинуваченому ОСОБА_2 не було роз'яснено обставин, передбачених при спрощеному розгляді провадження, в тому числі щодо позбавлення права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Ці доводи захисника спростовуються наявним в матеріалах кримінального провадження звукозаписом судового засідання від 25.05.2015 року, відповідно до якого судом всім учасникам судового розгляду, в тому числі і ОСОБА_2, було роз'яснено, що при спрощеному порядку розгляду кримінального провадження, вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку. ОСОБА_2 погодився не досліджувати докази щодо обставин справи, які ні ким не оспорювалися. Тому, судом дане кримінальне провадження було розглянуто в порядку ч.3ст.349 КПК України.

Законним та обґрунтованим є також призначене ОСОБА_2 вид та міра покарання.

Судом при призначені покарання, у відповідності до вимог ст.ст. 50,65 КК України, взято до у ваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких та обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину.

Однак, враховано судом і те, що ОСОБА_2 є працездатною особо, проте не займається суспільно корисною працею, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за аналогічний злочин, дане кримінальне правопорушення вчинив під час іспитового строку, відбуваючи покарання за попередній злочин, що свідчить про його суспільну небезпечність як особи та небажання стати на шлях виправлення, злочин скоїв у стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання.

Враховуючи вищенаведені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що призначене покарання ОСОБА_2, як за ч.3ст.185 КК України, так і за сукупністю вироків, відповідає вимогам ст.ст. 50,65 КК України, принципам законності, справедливості і індивідуалізації покарання та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим. Будь- яких підстав вважати, що при розгляді кримінального провадження були порушені права ОСОБА_2 на захист, про що вказує в апеляційній скарзі захисник, чи обране судом покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, немає.

Тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_1, в якій він просить скасувати вирок суду першої інстанції та призначити новий розгляду, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Маневицького районного суду Волинської області від 27 травня 2015 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими, що знаходяться під вартою, в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

СУДДІ:

Г.І. Силка М.І. Польовий Г.Б. Бешта