Рішення № 4741230, 02.03.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.09 Справа № 18/22/09

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ТІДІСІ УКРАЇНА” (02089, м. Київ, вул. Радистів, 73-А)

до фізичної особі-підприємця ОСОБА_1 (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, АДРЕСА_1)

про стягнення 4 833,40 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача Мульченко Є.В. довіреність б/н від 16.02.2009 р., паспорт СВ 247720 від 21.06.2000 р.;

від відповідача: не прибув;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 11.12.2008 року звернувся позивач товариство з обмеженою відповідальністю “ТІДІСІ УКРАЇНА” з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4833,40 грн., а саме: 3718,00 грн. - основного боргу та 1115,40 грн. - штрафу на підставі договору № 361/2008 в/з відповідального зберігання від 26.02.2008 р. та ст.ст. 926, 942, 943, 944, 951, 953 ЦК України.

Ухвалою суду від 15.12.2008 року порушено провадження у справі № 18/22/09, судове засідання призначено на 22.01.2009 р. Ухвалою суду від 22.01.2009 р., в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 05.02.2009 р. Ухвалою виконуючого обов'язки голови господарського суду Запорізької області від 03.02.2009 р., у зв'язку із перебуванням судді Носівець В.В. в учбовій відпустці, згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України, було продовжено строк вирішення спору у даній справі, на один місяць -до 11.03.2009 р., розгляд справи відкладений, судове засідання призначено на 02.03.2009 р.

У судовому засіданні 02.03.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 15.12.2008 р., та пояснення у справі. Судом вказане клопотання задоволене, надані представником позивача документи залучені до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника у судові засідання не направив. Про час і місце судового засідання був попереджений належним чином.

Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвали суду, які направлялися відповідачу, за вказаною в позовній заяві адресою, не поверталися до суду, таким чином відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2008 р. товариство з обмеженою відповідальністю “ТІДІСІ УКРАЇНА” (надалі - власник, позивач) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1(надалі - зберігач, відповідач) уклали договір № 361/2008 в/з відповідального зберігання (надалі -договір).

Предметом даного договору є пневматичні шини для вантажного автотранспорту (далі - продукція), які передаються позивачем відповідачу на відповідальне зберігання (п.1.1. договору).

Продукція передається на склад відповідача по акту прийому-передачі. Датою передачі на зберігання вважається дата, зазначена в товарно-супровідній документації в момент передачі продукції відповідачу... (п.п. 2.1., 2.2. договору).

Позивач передав відповідачу на відповідальне зберігання продукцію, а саме: пневматичні шини типорозміру 385/65R22,5; моделі YS 15; кількістю 2 одиниці та вартістю із ПДВ 3718,00 грн., що підтверджується двосторонньо підписаним актом приймання-передачі № 1 від 26.02.2008 р. що є додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 3.4.2. відповідач зобов'язаний в дводенний термін повернути товар позивачу за першою його вимогою.

Позивач 02.11.2008 р. направив відповідачу вимогу про повернення товару (вих. № 774 від 30.10.2008 р.), в якій вимагав в термін до 10.11.2008 р. повернути продукцію позивачу у належному стані. В разі неможливості такого повернення, та згідно із п. 5.2. договору, сплатити позивачу вартість продукції у сумі 3718,00 грн. Відповідач вказану вимогу залишив без реагування і задоволення, продукцію не повернув у визначений термін, її вартість не сплатив позивачу.

Позивач відповідно до п. 3.1.1 договору, перевірив умови зберігання продукції на складі відповідача, а також провів інвентаризацію залишків продукції.

На підставі проведеної інвентаризації, за участю відповідача, був складений інвентаризаційний опис № 1 станом на 17.11.2008 р., де зазначено, що товарно-матеріальні цінності, які передані на склад відповідача по акту приймання-передачі № 1 від 26.02.2008 р. до договору відповідального зберігання № 361/2008 в/з від 26.02.2008 р. -  відсутні.

Згідно із п. 5.2. договору, у випадку втрати, псування, приведення продукції в стан не придатний для його подальшого цільового використання, що відбулося з вини відповідача, останній відшкодовує позивачу її повну вартість, яка вказана у актах приймання-передачі.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач прийняв у відповідальне зберігання продукцію від позивача на суму 3718,00 грн., але не повернув її за вимогою позивача.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3718,00 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ...

Відповідно до ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч. 1 ст. 938 ЦК України).

В частині 1 статті 949 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої кількості.

Приписами ст. 953 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до норм ст. 610 ЦК України визначено, що: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, доведений позивачем у судовому засіданні.

Таким чином, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3718,00 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1115,40 грн. - штрафу.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: …, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом,) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Сторони у договорі визначили, що за неналежне виконання умов даного договору, відповідач зобов'язується сплатити позивачу штраф у розмірі 30 % від вартості втраченого товару ... (п.5.3. договору).

Наданий позивачем розрахунок суми штрафу, суд вважає обґрунтованим, а вимогу про стягнення цієї суми із відповідача такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особі-підприємця ОСОБА_1 (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, АДРЕСА_1, п/р №НОМЕР_1 в Центральному Бердянському відділені Запорізької обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827, ІПН НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ТІДІСІ УКРАЇНА” (02089, м. Київ, вул. Радистів, 73-А, п/р №26006038671241 в Міжрайонному відділенні Київської міської філії АКБ “Укрсоцбанк” м. Києва, МФО 322012, код ЄДРПОУ 33780248) 3718 (три тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 1115 (одну тисячу сто п'ятнадцять) грн. 40 коп. - штрафу, 102 (сто дві) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 16.03.2009 р.