Рішення № 4740931, 14.09.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"14" вересня 2009 р. Справа № 13/297-08

За позовом Громадської організації Яхт-Клуб „Борей”, смт. Козин, Обухівський район, Київська обл.

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Затишне”, м. Обухів, Обухівський район, Київська обл.

2. Козинської селищної ради Обухівського району Київської обл., смт. Козин, Обухівський район, Київська обл.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління земельних ресурсів в Обухівському районі Київської області

про визнання договору та додаткової угоди частково недійсними

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю представників:

від позивача Резнік А.Б. - довіреність б/н від 29.09.2008р.;

від відповідача 1 не з’явився;

від відповідача 2 не з’явився.

від третьої особи не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом Київської області порушено провадження по справі №13/297-08 за позовом Громадської організації Яхт - клуб "Борей", смт. Козин, Обухівський район до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Затишне", м. Обухів, Обухівський район 2. Козинської селищної ради, смт. Козин, Обухівський район про визнання договору оренди від 05.09.2002 р. укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 та додаткової угоди до нього від 08.02.2007 р. недійсними в частині надання в оренду земельної ділянки площею 1,5050 га, що знаходиться в Київській області, Обухівський р-н, розташованої в смузі між захисною дамбою Конча-Заспа-Плюти і Канівським водосховищем на восьмому кілометрі від санаторію «Жовтень»та знаходиться в межах координат : 1) Х 556560,00 Y 385925,00 2) Х 556593,28 Y385986,58; 3) Х 556404,13 Y 386088,80; 4) Х 556370,85 Y 386027,22.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що 29.12.1992 р. рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради для організації громадського яхт-клубу було виділено в безстрокове і безоплатне користування земельну ділянку площею 1,5 га., що знаходиться в Київській області, Обухівський р-н, розташованої в смузі між захисною дамбою Конча-Заспа-Плюти і Канівським водосховищем на восьмому кілометрі від санаторію «Жовтень»

У 1993р. позивач отримав Державний акт на право постійного користування серія Б №077471 на зазначену земельну ділянку площею 1,5 га, що знаходиться в Київській області, Обухівський р-н, розташованої в смузі між захисною дамбою Конча-Заспа-Плюти і Канівським водосховищем на восьмому кілометрі від санаторію «Жовтень».

Отриманий позивачем державний акт на право користування земельною ділянкою є чинним та не скасованим. Однак, як було з’ясовано представниками позивача, відповідач 1 у 2002 р. отримав в оренду земельну ділянку площею 36,6 га, в яку з невідомих причин увійшла земельна ділянка, яка знаходиться в користуванні позивача на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія Б №077471.

В зв’язку з цим при передачі в оренду відповідачу 1 земельної ділянки згідно з договором оренди від 05.09.2002 р. та додатковою угодою до нього від 08.02.2007 р. були порушені права позивача як користувача земельної ділянки площею 1,5 га, що знаходиться в Київській області, Обухівський р-н, розташованої в смузі між захисною дамбою Конча-Заспа-Плюти і Канівським водосховищем на восьмому кілометрі від санаторію «Жовтень»та норми ст. 125, 152 Земельного кодексу України та ст. 312 ЦК України.

Ухвалою від 30.09.2008 р. по справі №13/297-08 було вжито заходів до забезпечення позову.

Ухвалою від 16.06.2009 р. залучено до участі у справі Управління земельних ресурсів в Обухівському районі Київської області (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Малишка, 9) в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні Відповідача.

12.08.2009 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив визнати недійсним проект землеустрою щодо відведення відповідачу 1 земельної ділянки площею 36,6 га в частині земельної ділянки площею 11,6 га та договір оренди землі від 05 вересня 2002 року і додаткову угоду до нього від 08 лютого 2007 року в частині надання в оренду земельної ділянки площею 11,6 га. Заява про збільшення позовних вимог обґрунтована тим, що проект землеустрою щодо відведення Відповідачу 1 земельної ділянки площею 36,6 га містить недостовірні документи, а наявність у Відповідача 1 в оренді земельної ділянки площею 11,6 га унеможливлює використання земельної ділянки Позивача за цільовим призначенням.

Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача зазначених в заяві про збільшення позовних вимог.

Відповідач 1 відзиву на позову заяву з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог не надав.

Відповідач 2 надав суду свої пояснення, в яких вказував на відсутність у нього будь-яких документів, що посвідчують права позивача на земельну ділянку площею 1,505 га розташованою в смузі між захисною дамбою Конча-Заспа-Плюти і Канівським водосховищем на восьмому кілометрі від санаторію «Жовтень»та просив суд розглянути справу у його відсутність

Представники відповідачів в судове засідання 14.09.2009 р. не з’явились. Відповідачі належним чином були повідомлені про місце і час судового засідання ухвалами суду від 12.05.2009 р., 03.06.2009 р., 16.06.2009 р. 17.08.2009 р. Таким чином, відповідачі не реалізували своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду. Згідно зі ст.75 ГПК України справа розглядається без участі представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.

Третя особа не надала пояснення по суті спору, а також документів, які були витребувані судом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

У 1993 році позивач отримав у постійне користування земельну ділянку площею 1,505 га розташовану в смузі між захисною дамбою Конча-Заспа-Плюти і Канівським водосховищем на восьмому кілометрі від санаторію «Жовтень». Право користування Позивача земельною ділянкою підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серія Б № 077471, зареєстрованим в книзі записів державних актів на право користування землею за № 330.

05 вересня 2002 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір оренди земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І. (зареєстрований в реєстрі за № 3492).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору: «Орендодавець на підставі рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29 серпня 2002 року № 8 надає в оренду, а Орендар приймає в термінове платне користування об’єкт оренди, необхідний орендарю для розміщення товариства індивідуальних забудовників, розміщений в селищі Козин, Обухівського району Київської області, ж/м Конча-Заспа в розмірі 366 000 (триста шістдесят шість тисяч) кв. м., відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, що додається.»

05 вересня 2002 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 було складено Акт прийому-передачі земельної ділянки, що надана в довгострокове користування на умовах оренди.

08 лютого 2007 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено додаткову угоду до договору оренди від 05 вересня 2002 року.

Відповідно до п. 2 зазначеної додаткової угоди, п. 2.1. договору оренди від 05 вересня 2002 року було викладено в наступній редакції: «Орендодавець надає в оренду, а Орендар приймає в довгострокове платне володіння і користування земельні ділянки загальною площею 28,641 (двадцять вісім цілих шістсот сорок одну тисячних) га, розташовані на території житлово-рекреаційного комплексу «Конча-Заспа», Обухівського району, Київської області, надані під забудову, в тому числі по ділянках 0,595 га (кадастровий № 3223155400:03:012:0007, 14,220 га (кадастровий № 3223155400:03:011:0002), 4,693 га (кадастровий № 3223155400:03:012:0008), 9,133 га (кадастровий № 3223155400:03:010:0003), та земельну ділянку, площею 11,6 (одинадцять цілих шість десятих) га (кадастровий № 3223155400:03:031:0134), розташовану в селищі Козин, Обухівського району, Київської області, ж/м Конча-Заспа для розміщення індивідуальних забудовників».

У зв’язку з укладенням додаткової угоди до договору оренди від 05 вересня 2002 року, відповідачу 1 додатково до наданих 36,6 га було надано в оренду ще 3,641 га землі.

Згідно договору оренди від 05 вересня 2002 року та додаткової угоди до нього від 08 лютого 2007 року, земельна ділянка передана в оренду відповідачу 1 являє собою не одну ділянку, а декілька, окремо одна від одної розташованих, ділянок площею 0,595 га, 14,220 га, 4,693 га, 9,233 га та 11,6 га відповідно.

Як вбачається з зведеного плану земельних ділянок, виготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський регіональний інститут земельної реформи», земельна ділянка площею 1,505 га, надана в постійне користування позивачу, повністю поглинається земельною ділянкою площею 11,6 га наданою в оренду відповідачу 1.

Судом встановлено, що ТОВ «Затишне»зверталося до позивача з позовом про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серія Б № 077471, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право користування землею за № 330 та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Київської області у справі № 9/398-08 від 12.08.2008 року позовна заява ТОВ «Затишне»була задоволена в повному обсязі.

Однак, постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду № 9/398-08 від 22.10.2008 року рішення господарського суду Київської області у справі № 9/398-08 від 12.08.2008 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким ТОВ «Затишне»в позові було відмовлено.

Вказана постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду № 9/398-08 від 22.10.2008 року була залишена без змін Постановою Верховного Суду України від 26 травня 2009 року.

Вказаними судовими рішеннями Київського міжобласного апеляційного господарського суду та Верховного Суду України встановлено, що Державний акт на право постійного користування землею серія Б № 077471, зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за № 330 виданий ГО «Яхт-клуб «Борей» на підставі розробленого проекту відведення та отримання всіх необхідних погоджень, у зв’язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним.

З огляду на викладене, суд вважає позивача належним користувачем земельної ділянки площею 1,505 га розташованої в смузі між захисною дамбою Конча-Заспа-Плюти і Канівським водосховищем на восьмому кілометрі від санаторію «Жовтень», право користування якого підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серія Б № 077471, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право користування землею за № 330.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- зміни цільового призначення земельних ділянок;

- надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Згідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Відповідно до ч. 7 ст. 123 Земельного кодексу України, погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

На підставі наведених норм, суд погоджується з позицією позивача, відносно того, що відповідач 1 при отриманні в 2002 році в оренду земельної ділянки площею 36,6 га був зобов’язаний розробити проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються відповідно до Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677.

Згідно п. 6, 7, 8 вказаного Порядку, проект відведення земельної ділянки розробляється на основі завдання, затвердженого замовником, що є невід'ємною частиною договору на проведення відповідних робіт.

Виконавець у встановлений договором строк розробляє проект землеустрою, який включає текстові та графічні матеріали, обов'язкові положення, встановлені завданням на розроблення проекту, інші дані, необхідні для вирішення питання щодо відведення земельної ділянки.

Вимоги до складу, змісту та оформлення проекту відведення земельної ділянки встановлюються нормативно-технічною документацією із землеустрою.

Згідно ч. 1 ст. 191 Земельного кодексу України, Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Відповідно до ст. 196 Земельного кодексу України, Державний земельний кадастр включає: а) кадастрове зонування; б) кадастрові зйомки; в) бонітування ґрунтів; г) економічну оцінку земель; ґ) грошову оцінку земельних ділянок; д) державну реєстрацію земельних ділянок; е) облік кількості та якості земель.

Як передбачено ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України, кадастрові зйомки включають:

а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;

в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;

ґ) виготовлення кадастрового плану.

Як встановлено судом, під час розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виконавці вказаних робіт проводять кадастрові зйомки та відповідно складають кадастровий план земельної ділянки і акти погодження меж земельної ділянки між сусідніми землекористувачами.

Відповідно до п. 1.2. Договору оренди від 05 вересня 2002 року, частиною договору оренди є кадастровий план орендованої земельної ділянки.

До матеріалів справи залучено кадастровий план земельної ділянки переданої в оренду відповідачу 1 площею 11,6 га (кадастровий № 3223155400:03:031:0134), з якого вбачається, що вказана земельна ділянка межує з земельною ділянкою Міжнародного творчого центру Яна Табачника, землями Козинської селищної ради та землями Дніпровського БВО. Відомості про наявність спільних меж між ділянкою відповідача 1 та позивача в кадастровому плані відсутні.

Як раніше було встановлено судом, земельна ділянка площею 1,505 га надана в постійне користування позивачу, повністю поглинається земельною ділянкою площею 11,6 га наданою в оренду відповідачу 1.

У зв’язку з цим, суд вважає, що кадастровий план земельної ділянки площею 11,6 га, переданої в оренду відповідачу 1 містить недостовірні відомості, оскільки складений таким чином, що землекористування позивача взагалі відсутнє.

Як було встановлено в судовому засіданні, при розроблені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 36,6 га, яка була передана в оренду Відповідачу 1, акти погодження меж між позивачем та відповідачем 1, як суміжними землекористувачами не складалися. Вказаний факт відповідачем 1 не заперечувався та не був спростований.

На підставі викладеного, суд вважає, що проект землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки площею 36,6 га, в частині земельної ділянки площею 11,6 га, що знаходиться в Київській області, Обухівський район, смт. Козин, ж/м «Конча-Заспа», кадастровий № 3223155400:03:031:0134, розроблений без урахування земельної ділянки наданої у користування позивачу, внаслідок чого відбулося незаконне поглинання земельною ділянкою відповідача 1, земельної ділянки позивача.

Такий проект землеустрою щодо відведення відповідачу 1 земельної ділянки не може бути визнаний законним, оскільки містить недостовірні дані, а документи, що в ньому містяться не відповідають дійсності, а тому визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Земельного кодексу України (1990 року, який діяв на момент надання в користування земельної ділянки Позивачу), надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Згідно ст. 27 Земельного кодексу України (1990 року), припинення права користування землею у випадку вилучення земельної ділянки на підставах встановлених ст. ст. 31, 32 цього Кодексу проводиться у судовому порядку.

Земельний кодекс України, який діяв на момент укладення між відповідачами спірного договору оренди, у ст. 143 також встановлює, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку.

Таким чином, норми законодавства, що безпосередньо регулювали відносини щодо виникнення та припинення прав на земельну ділянку в період з 1993 року по 2002 рік, визначали, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється лише у судовому порядку.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено поясненнями представника позивача, право користування позивача, земельною ділянкою площею 1,5 га розташованою в смузі між захисною дамбою Конча-Заспа-Плюти і Канівським водосховищем на восьмому кілометрі від санаторію «Жовтень»на підставах встановлених законом не припинялось.

На підставі викладеного, суд погоджується з доводами позивача, про неможливість передачі в оренду відповідачу 1 земельної ділянки, яка вже перебувала у користуванні позивача, без позбавлення позивача його права, у порядку передбаченому в законі.

Згідно п. а). ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 103 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Як вбачається з Державного акту на право постійного користування землею серія Б № 077471, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право користування землею за № 330, земельна ділянка, що перебуває у користуванні позивача призначена для будівництва громадського яхт-клубу.

Внаслідок повного накладання земельної ділянки площею 11,6 га, переданої в оренду відповідачу 1 на земельну ділянку позивача, з земельної ділянки позивача відсутній доступ до води та дороги, що робить неможливим будівництво на вказаній ділянці яхт-клубу, з його гідротехнічними спорудами. Внаслідок цього, позивач позбавлений можливості використати свою ділянку за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі»до істотних умов договору оренди відноситься: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної (ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України умова про предмет договору є істотною умовою господарського договору.

Згідно ч. 1 ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Відповідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно 1 ст. 147 ГК України, вказує, що майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, одним з способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання угоди недійсною.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

Згідно п. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За таких обставин, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу про визнання недійсним проекту землеустрою щодо відведення відповідачу 1 земельної ділянки площею 36,6 га в частині земельної ділянки площею 11,6 га та Договору оренди від 05 вересня 2002 року укладеного між відповідачами та додаткової угоди до договору оренди від 08 лютого 2007 року, в частині надання в оренду земельної ділянки площею 11,6 га, що знаходиться в Київській області, Обухівський район, смт. Козин, ж/м «Конча-Заспа», кадастровий № 3223155400:03:031:0134 як такого, що суперечить ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Таким чином, позивачем доведено незаконність передачі в оренду відповідачу 1 земельної ділянки площею 11,6 га.

Наявність у відповідача 1 в оренді земельної ділянки 11,6 га (кадастровий № 3223155400:03:031:0134), розташованої в селищі Козин, Обухівського району, Київської області, ж/м Конча-Заспа, порушує права позивача щодо користування його земельної ділянкою та робить неможливим використання його земельної ділянки за цільовим призначенням. У зв’язку з цим, суд вважає також правомірними та обґрунтованими вимоги про визнання частково недійсним договору оренди від 05 вересня 2002 року та додаткової угоди до нього від 08 лютого 2007 року та визнання недійсним проекту землеустрою щодо відведення відповідачу 1 земельної ділянки площею 36,6 га в частині земельної ділянки площею 11,6 га.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин відповідачами не надано суду належних доказів, які б спростовували вимоги позивача.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно–технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються пропорційно на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним проект землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Затишне» (08700, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Промислова 2, Ідентифікаційний код: 32077891) земельної ділянки площею 36,6 га, в частині земельної ділянки площею 11,6 га, що знаходиться в Київській області, Обухівський район, смт. Козин, ж/м «Конча-Заспа», кадастровий № 3223155400:03:031:0134.

3. Визнати недійсним договір оренди від 05 вересня 2002 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Затишне»(08700, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Промислова 2, Ідентифікаційний код; 32077891) та Козинською селищною радою Обухівського району Київської області, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І. (реєстровий № 3492) та Додаткову угоду до договору оренди від 08 лютого 2007 року посвідчену приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щуром О.І. (реєстровий № 875), в частині надання в оренду земельної ділянки площею 11,6 га, що знаходиться в Київській області, Обухівський район, смт. Козин, ж/м «Конча-Заспа», кадастровий № 3223155400:03:031:0134..

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Затишне»(08700, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Промислова 2, код: 32077891) на користь Громадської організації Яхт-Клуб „Борей” (Київська обл., Обухівський р-н, смт. Козин, вул. Партизанська 2, код 19410930) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (Київська обл., Обухівський р-н, смт. Козин, вул. Партизанська 2; код 04362697) на користь Громадської організації Яхт-Клуб „Борей” (Київська обл., Обухівський р-н, смт. Козин, вул. Партизанська 2, код 19410930) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Наріжний С.Ю.