Постанова № 474093, 16.01.2007, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2007 р.

Справа № 15/294/06

м. Миколаїв

м. Миколаїв

За позовом: Радгосп „Виноградна долина”, с.Варюшине Веселинівського району Миколаївської області

до першого відповідача: Державної податкової інспекції у Веселинівському районі Миколаївській області, смт.Веселинове вул. Леніна 10.

до другого відповідача: Державної податкової адміністрації в Миколаївській області, м.Миколаїв вул. Лягіна 6

про: скасування податкового повідомлення –рішення

Суддя Ткаченко О.В

Секретар Засядівко О.О.

Представники:

Від позивача: Кириличенко О.А.

Від відповідачів: Дикусар О.П., Коваль Н.І.

Від відповідачів: Лопатишкіна С.Ю.

Радгосп "Виноградна долина " (надалі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.06 р. № 118-23/00413995/1969 та від 16.03.06р. №0000042301/2 винесених Вознесенською ОДПІ в Миколаївській області.

04.07.06р. до суду звернулася Державна податкова інспекція в Веселинівському районі Миколаївської області про здійснення процесуального правонаступництва у зв’язку з реорганізацією Вознесенської ОДПІ шляхом поділу і створення з 05.05.05р. ДПІ у Веселинівському районі.

Ухвалою суду від 10.07.06р. було здійснено процесуальне правонаступництво Вознесенської ОДПІ на ДПІ у Веселинівському районі Миколаївської області.

Ухвалою суду від 03.10.06р. за клопотанням позивача було призначено експертизу писемного мовлення, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 22.12.06р. провадження у справі поновлено у зв’язку з надходженням висновку №11786/02 від 12.12.06р. експертизи писемного мовлення.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, зпираючись на доводи, викладені у позовній заяві, а також висновки експертизи.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Відповідач по справі провів планову виїзну документальну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.04р. по 30.09.05р.

За результатами перевірки відповідач склав Акт про результати перевірки від 29.12.05 р. № 122/23-121/00413995, де одним з порушень, яке оспорює позивач, вказано порушення п.3.1.ст.3, п.7.3. ст..7 та п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», що потягнуло нарахування податку на додану вартість на суму 23868грн., та застосування штрафних санкцій на вказану суму у розмірі 11934грн. Загалом 35802грн.

16 березня 2006р. було прийняте ще одне оскаржуване повідомлення-рішення № 0000042301/2, яке винесене на підставі рішення про результати розгляду скарги державною податковою адміністрацією у Миколаївській області від 16.03.06р. № 455/10/25-014. При розгляді апеляційної скарги радгоспу ДПА в Миколаївській області донарахувало радгоспу ПДВ у сумі 9572грн. та застосувало штрафну санкцію в розмірі 4786,0грн. на вказану суму, а Вознесенська ОДПІ –винесла оскаржуване повідомлення рішення від 16.03.06р., в якому визначило суму податкового зобов’язання з ПДВ в загальному розмірі 14358грн. ( в т.ч. 9572,0грн. –податок, 4786,0грн. –штрафна санкція).

За двома оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями сума податкового зобов’язання, що оскаржується, складає 50160грн., з яких 33440грн. –сума основного платежу, 16270грн –сума санкцій.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ч.1 п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»до 1 січня 2004 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства». Вказана норма була застосована податковою інспекцією при визначенні суми податкового зобов’язання з ПДВ, так як суб’єкт оскарження вважав, що вона розповсюджується на операції з поставки у сіх товарів власного виробництва за винятком підакцизних товарів. Позивач наполягав на неправильному застосуванні цієї норми податковою, а тому була призначена експертиза писемного мовлення. За висновками експерта слова «крім підакцизних товарів»мають відношення безпосередньо до слів «продукцію … виготовлену на давальницьких умовах і з власної сільськогосподарської сировини». За таких умов розповсюдження податковою вказівки на підакцизні товари на першу частину речення, де йдеться про поставки товарів власного виробництва є безпідставним. Як пояснили представники ДПІ у Веселинівському районі Миколаївської області у судовому засіданні нарахування ПДВ мало місце виключно за операції з продажу товарів власного виробництва, а не продукції, виготовленої на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини. За таких умов на позивача розповсюджувалася дія п.11.29, що означало зупинення для нього дії п.7.7. ст..7 щодо уплати ПДВ до бюджету та п. 10.1 і 10.2 ст.10 щодо визначення кола осіб, відповідальних за нарахування, утримання та сплату ПДВ до бюджету.

За результатами розгляду скарги радгоспу було донараховано ДПА в Миколаївській області 9572грн. ПДВ та 4786грн. штрафу. Це нарахування було пов’язане з тим, що згідно з таблицею, вміщеної на стор. 14 акт перевірки за січень 2005р. сума ПДВ мала від’ємне значення і складала 9572грн. Саме ця сума була донарахована податковим органом і на неї застосовані санкції. В судовому засіданні представник Веселинівської ДПІ на запитання суду пояснив, що сума від’ємного значення не підлягає сплаті до бюджету, а навпаки –підлягає відшкодуванню з бюджету, представник ДПА в Миколаївській області не зміг пояснити причину такого донарахування. Відповідно до п.1.2. ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання –це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Зважаючи на те, що позивач не мав зобов’язань сплачувати суми ПДВ, нараховані під час перевірки і розгляду скарги до бюджету, а також враховуючи наявність від’ємного значення нарахованого під час розгляду скарги податку, визначення суми податкових зобов’язань у розмірі 50160грн. є неправомірним.

Крім того, заслуговує на увагу доводи позивача про те, що виноматеріали не відносяться до коду 22.04 Гармонізованої системи , про яку йдеться у акті перевірки з питання віднесення вина та виноматеріалів до підакцизних товарів. Ця система товарних кодів затверджена багатосторонньою Угодою про єдину товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності співдружності незалежних держав 03.11.95р. Група 22 товарів має назву «Алкогольні та безалкогольні напої і оцет»і не ділить їх на підакцизні чи не підакцизні товари. А до коду 22.04., згруповані товари під назвою «Вина виноградні натуральні, включаючи міцні;сусло виноградне, крім вказаних в товарній позиції 2009». Виноматеріали під цим кодом відсутні. Відповідно до Закону України від 16.06.2005р. «Про виноград та виноградне вино»сусла –це продукт, що одержують при подрібненні та пресуванні винограду чи мезги, призначений для виробництва виноматеріалів і бродіння якого здійснюється у місці переробки винограду, а виноматеріали, в свою чергу - це продукти первинної переробки винограду, призначені для виготовлення вина. Отже віднесення податковою виноматеріалів до підакцизних товарів за гармонізованою системою по коду 22.04 є безпідставним.

Також слушним є зауваження позивача про те, що податкове повідомлення-рішення від 12.01.05р. містить вказівку, як на підставу для його прийняття на інший акт перевірки, ніж той, який було надано радгоспу для підписання. У рішенні № акту зазначений через дріб з індексом 01, а до позову долучено акт з індексом 121.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 161-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення –рішення від 12.01.2006р. за № 118-23/00413995/1969, від 16.03.2006р. за № 0000042301/2 в повному обсязі, прийнятих Вознесенською ОДПІ.

Стягнути з державного бюджету на користь Радгоспу „Виноградна долина” (с.Варюшине Веселинівського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 00413995) 85грн. судових витрат.

Повернути Радгоспу „Виноградна долина” (с.Варюшине Веселинівського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 00413995) надміру сплачені кошти в сумі 118 грн. за інформаційне забезпечення судового процесу.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя

О.В.Ткаченко