Ухвала суду № 47407807, 23.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №336/142/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Зарютін П.В.

Провадження №22ц/778/4426/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2015 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, відповідач за первинним позовом ОСОБА_3 ОСОБА_4, треті особи: Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про встановлення певних фактів, зобовязання вчинити певні дії, визначення місця проживання дітей, стягнення моральної та матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_2, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, судді судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області Осіян О.М., судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області, судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ткаченко Н.В., голови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_5, Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, Вільногірського районного суду Дніпропетровської області; відповідач за первинним позовом ОСОБА_3 ОСОБА_4, треті особи- Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про встановлення певних фактів, зобовязання вчинити певні дії, визначення місця проживання дітей, стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Оскільки в якості відповідачів, окім ОСОБА_3, були зазначені судді та суди м. Дніпропетровська та Дніпропетровської області, ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2014 року відповідно до ч.1 ст. 108 ЦПК України підсудність позову була визначена до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26 березня 2015 року, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 в частині визнання порушень суддів та судів, встановлення певних фактів відмовлено з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України.

Ухвала судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2015 року про повернення на підставі п.4 ч.3 ст. 121 ЦПК України позовної заяви ОСОБА_2 в частині вимог до ОСОБА_3, відповідач за первинним позовом ОСОБА_3- ОСОБА_4, треті особи- Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про встановлення певних фактів, зобовязання вчинити певні дії, визначення місця проживання дітей, стягнення моральної та матеріальної шкоди ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26 березня 2015 року була скасована, питання передано на новий розгляд до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

При новому розгляді ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2015 року України позовна заява ОСОБА_2, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, з вимогами до ОСОБА_3, відповідач за первинним позовом ОСОБА_3- ОСОБА_4, треті особи- Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про встановлення певних фактів, зобовязання вчинити певні дії, визначення місця проживання дітей, стягнення моральної та матеріальної шкоди повернута заявнику для звернення до належного суду, з підстав непідсудності її Шевченківському районному суду м. Запоріжжя.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичних осіб предявляються в суд за зареєстрованим у встановленим законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

За правилами ч.3 ст. 122 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є субєктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі п.4 ч.3 ст. 121 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві ОСОБА_2 місцем проживання зазначеної в якості відповідача № 1 ОСОБА_3 вказав адресу: с. Посуньки Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, провулок Бригадний, 6 в.

За інформацією адресно-довідкового відділу ГУДМС Україні у Дніпропетровській області, яка 26.01.2015 року надійшла до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя на його звернення, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 зазначена адреса: м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, набережна Перемоги, 44(гуртожиток).

Встановивши зазначені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування правил п.4 ч.3 ст. 121 ЦПК України, оскільки на адміністративну територію проживання відповідача за № 1 ОСОБА_3 юрисдикція Шевченківського районного суду м. Запоріжжя не поширюється.

Висновок суду про непідсудність справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Шевченківському районному суду м. Запоріжжя погодується з встановленими ст.ст. 109,115, п.4 ч.3 ст. 121 ЦПК України нормами, а тому є правомірним.

Крім того, як вбачається з заяви ОСОБА_2, позов до ОСОБА_3 заявлений ним, як третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги, а згідно ст. 125 ЦПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження, застосовуються положення ст.ст. 123, 124 ЦПК України. Таким чином, його позов підлягає предявленню до суду, де розглядається первинний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, а таким судом Шевченківський районний суд м. Запоріжжя не являється.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що підсудність Шевченківському районному суду м. Запоріжжя його позову, заявленому до 8 відповідачів, у тому числі і до ОСОБА_3, визначена суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, як судом вищої інстанції, а тому вже не може змінюватися місцевим судом, безпідставні.

За правилами ч.1 ст. 108 ЦПК України підсудність визначається лише по цивільним справам, у яких стороною є суд або суддя, а у відкритті провадження по такій справі за позовом ОСОБА_2 до суддів та судів, зазначених у позові , як відповідачі за №№ 2-8, було відмовлено ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2015 року, яка набрала законної сили 26 березня 2015 року.

Оскільки ОСОБА_3, як відповідач за № 1 по справі, є фізичною особою, то при відмові у відкритті провадження по справі щодо суддів та судів, як інших відповідачів, на заявлені до неї вимоги визначена судом вищої інстанції підсудність справи не поширюється.

Доводи апеляційної скарги про незаконність розєднання вимог, заявлених ОСОБА_2 до суддів та судів з вимогами, які були заявлені до ОСОБА_3, не погоджуються з положеннями ч.2 ст. 126 ЦПК України, якими передбачено право судді чи суду залежно від обставин справи постановлювати ухвалу про розєднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2015 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: