Постанова № 4740481, 05.08.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"05" серпня 2009 р. Справа № А6/559-07

Господарський суд Київської області в складі колегії суддів: головуючого судді Маляренка А.В., судді Наріжного С.Ю., та Карпечкіна Т.П., при секретарі судового засідання Поліщук О.Д. розглянув адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче

підприємство «Укрпромцинк», м. Біла Церква

до

за участю

1) Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Біла Церква

2) Головного управління державного казначейства України, м. Київ

Прокуратури Київської області, м. Київ

про

стягнення 82 070,95 грн.

Представники:

від позивача

Нікітіна О.В. (довіреність № 366 від 14.11.2008 р.)

від відповідача 1

від відповідача 2

від прокуратури

не з’явився;

Романчук І.Р. (довіреність №14-28/48 від 23.06.2009 р.);

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Укрпромцинк» (далі –позивач) до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –відповідач 1), Головного управління державного казначейства України (далі –відповідач 2) про стягнення бюджетної заборгованості в сумі 66 816,00 грн. та 15 254,95 грн. процентів за період її існування.

Представником відповідача 2 до початку судового засідання було заявлене клопотання №77999/10 від 26.11.2007 р. про колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів, яке ухвалою голови господарського суду Київської області від 27.11.2007 р. задоволено.

Ухвалою суду від 25.12.2007 р. зазначена справа була зупинена на підставі ст. 156 КАС України до вирішення справи №387/18-06, яка розглядалась в порядку касаційного провадження у Вищому адміністративному суді України.

Ухвалою суду від 25.05.2009 р. провадження у справі було поновлено.

18.06.2009 р. через канцелярію суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Хіміко-металургійний комбінат «Укрцинк»надійшло клопотання про застосування процесуального правонаступництва, відповідно до якого 02.06.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромцинк»було реорганізовано та змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Хіміко-металургійний комбінат «Укрцинк». Відповідно до Статуту ТОВ «Хіміко-металургійний комбінат «Укрцинк», затвердженого зборами учасників 02.06.2008 р., зазначене підприємство є правонаступником всіх прав та обов’язків ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрпромцинк»у всіх цивільних, господарських, трудових, земельних, податкових, адміністративних та інших відносинах.

Відповідно до ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов’язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, суд здійнює заміну Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромцинк»його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Хіміко-металургійний комбінат «Укрцинк».

Представником позивача через канцелярію суду 25.06.2009 р. подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить додатково стягнути проценти за період з 01.08.2005 р. по 01.10.2007 р. в розмірі 15187, 92 грн.

06.07.2009 року від прокуратури Київської області надійшло повідомлення про вступ у справу на підставі ст. 60, 61 КАС України, яке судом задоволено.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на безпідставне неповернення бюджетного відшкодування, чим порушуються його права.

Відповідач 1 проти позову заперечує, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, який міститься в матеріалах справи.

Відповідач 2 проти адміністративного позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема він зазначає, що порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженим спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.97. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.01. №200/86), що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за № 489/5680 (далі - Порядок), передбачений механізм проведення відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість.

Відповідно до п. 4.1 вищезазначеного Порядку, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Саме на підставі висновків про відшкодування ПДВ органи Державного казначейства перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку чи рішенні суду ( п. 4.3 Порядку).

Інших підстав щодо здійснення органами Державного казначейства відшкодування бюджетної заборгованості по ПДВ законодавством не передбачено, оскільки згідно з Законом України «Про державну податкову службу України»від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ зі змінами та доповненнями, саме на органи Державної податкової служби покладені повноваження по контролю за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Роль органів Державного казначейства у процесі здійснення відшкодування ПДВ зводиться до проведення перерахування сум, що підлягають поверненню, з бюджетного рахунку, на якому обліковуються надходження по даному виду податку, на рахунок платника.

В листі Верховного Суду України від 15.08.2005 року № 3.5.-2005 за підписом голови В.Т. Маляренка на виконання вимог частини 1 статті 47 Закону України «Про судоустрій України»щодо забезпечення Верховним Судом України однакового застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції, зазначено, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2005 року до Білоцерківської об'єднаної податкової інспекції була подана податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ «НВП «Укрпромцинк», в якій було заявлено до відшкодування на розрахунковий рахунок протягом трьох податкових періодів залишок ПДВ у сумі 113101 гривні, у податковій декларації по ПДВ податкове зобов'язання з ПДВ визначено в сумі 4749,00 грн., а податковий кредит в сумі 117850,00 грн. Основною причиною виникнення від'ємного значення по декларації за квітень 2005 р. є перевищення обсягів придбання товарів над їх реалізацією

До складу даної суми податкового кредиту входила сума отриманого ПДВ від товарообмінної операції з ТОВ «Полісинтез ПС»(м. Київ), яка була проведена в березні 2005 року у сумі 66 816,00 гривень.

З метою перевірки правомірності заявленої до відшкодування суми ПДВ за квітень 2005 р., працівниками Білоцерківської ОДПІ на підставі наказу начальника податкової інспекції № 231-ОД та направлень на перевірку № 449 від 15.12.2005 р. проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «НВП «Укрпромцинк»за період з 01.04.2006 р. по 30.04.2006 року, по результатам якої був складений акт перевірки та надіслане податкове повідомлення-рішення №0009062300/0/11 від 08.12.2005 року про зменшення до відшкодування ПДВ з бюджету на суму 65 544 гривні.

За результатами скарги ТОВ «НВП «Укрпромцинк»до ДПА в Київській області Білоцерківською ОДПІ була проведена повторна позапланова перевірка, по результатам якої до ТОВ «НВП «Укрпромцинк»було направлене податкове повідомлення-рішення №9/0000072330/0 від 21.04.2006 р. про зменшення ПДВ до відшкодування з бюджету на 1272 грн., та податкове повідомлення-рішення №8/00009062300/2 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 65544 грн., що разом склали зменшення бюджетного відшкодування по ПДВ на суму 66 816,00 гривень.

З метою підтвердження взаєморозрахунків між ТОВ НВП «Укрпромцинк»та його контрагентом ТОВ «Полісинтез-ПС», Білоцерківською ОДПІ було надіслано запит до ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Листом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 04.11.2005 р. № 14528/716-210 повідомлено, що ТОВ «Полісинтез-ПС»не звітує з 01.05.2005 року.

В податковій декларації з ПДВ за березень 2005 р. ТОВ «Полісинтез-ПС»задекларувало в рядках 9 та 17 нульові показники. Матеріали по розшуку ТОВ «Полісинтез-ПС»були передані по підрозділу податкової міліції для відповідного реагування.

За результатами розгляду акту перевірки. Білоцерківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2005 р. № 0009062300/0/11 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 65544 грн. за квітень 2005 р.

Не погоджуючись із прийнятим Білоцерківською ОДПІ податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2005 р. № 0009062300/0/11 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 65 544,00 грн. за квітень 2005 року, ТОВ НВП «Укрпромцинк» було надіслано скаргу до ДПА в Київській області.

Для винесення обґрунтованого рішення, керуючись підпунктом 4 абзацу 6 статті II Закону України від 04.12.1999 «Про державну податкову в Україні»№509-ХІІ (із змінами та доповненнями), з урахуванням зазначених обставин справи ДПА в Київській області зобов'язано Білоцерківську ОДПІ провести позапланову перевірку ТОВ «НВП «Укрпромнинк»по викладених питаннях в скарзі, а також зобов'язано провести зустрічну перевірку щодо підтвердження включення до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «Полісинтез –ПС»суми 66 816,00 грн. в квітні 2005 року та в наступних податкових періодах (лист ДПА в Київській області від 30.03.2006 р. №3915/10/25-117/34).

На підставі наказу начальника Білоцерківської ОДПІ від 03.04.2006 р. та направлення від 05.04.2006р. №142 головним державним податковим ревізором-інспектором Манькевичем В.Б. проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ НВП «Укрпромцинк»за період з 01.04.2005 року по 30.04.2005 року, про що складено акт від 13.04.2006 року №134/23-4/25295798 про результати позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.04.2005 року по 30.04.2005 року.

В акті позапланової перевірки від 13.04.2006 року зазначено про те, що в декларації з податку на додану вартість ТОВ «НВП Укрпромцинк»за квітень 2005 року податкове зобов'язання з податку на додану вартість визначено в сумі 4 749,00 грн., а податковий кредит в сумі 117 850,00 гривень.

За даними перевірки правильності визначення податку на додану вартість податковий кредит визначений в сумі 51 034,00 грн. відхилення становить 66 816,00 гривень (117850.00-54034.00)

Щодо питання підтвердження включення до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «Полісинтез-ПС»в квітні 2005 року та в наступних податкових періодах суми 66 116,00 грн., Білоцерківською ОДПІ надіслано запит від 11.04.2006 №19164/23-4 до ДПІ у Печерському районі. Разом з тим. за результатами отриманої відповіді ДПІ у Печерському районі м. Києва від 04.11.2005 №14528/7/16-210 не підтверджено включення ТОВ «Полісинтез-ПС»до складу податкових зобов'язань суми 66 816,00 грн. у декларації з податку на додану вартість.

Крім того, в аркушах (ксерокопіях) книги придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ НВП «Укрпромцинк»за квітень 2005 року до складу податкового кредиту віднесено суму 66 816,00 грн. по податковій накладній №71 ТОВ «Полісинтез-ПС»(порядковий номер запису №1467, дата отримання 06.04.2005 року) з зазначенням форми розрахунку-бартер 30.03.2005 року, але на ксерокопії податкової накладної №71 ТОВ «Полісинтез-ПС»зазначена дата виписки накладної 22.03.2005 року і також зазначена форма проведеного розрахунку - бартер.

Зазначені підстави викладені у постанові господарського суду Київської області від 27.10.2006 року по справі №387/18-06, залишеною в силі ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.02.2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2008 року.

Відповідно до вимог статті 12 Указу Президента України від 07.08.1998 р. «Про деякі зміни в оподаткуванні»№ 857/98 - під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій на території України податок справляється за повною ставкою (ставкою 20 %), у тому числі під час обміну товарами (роботами, послугами), операції з продажу яких звільняються від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою.

Право на отримання податкового кредиту під час здійснення таких операцій виникає у дату здійснення коленої з частин заключної (балансуючої) операції в сумі, пропорційній таким частинам.

Відповідно до пункту 18 розділу II Закону України від 25.03.2005 р. «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України № 2505, Указ Президента України № 857/98 втратив чинність з 31.03.2005 року.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 р. «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР (зі змінами і доповненнями) податковий кредит - сума, яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного згідно з ним Законом.

Згідно до вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№167/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної віддасться покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна с звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №167/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Підпунктом . 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №167/97-ВР передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, то не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг)- актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в

оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека);

- в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або

комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.2 ст.7 цього Закону - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно із підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товару (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів(послуг).

Згідно з п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР «суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування...»

Тобто, чинним законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата сум до Державного бюджету України.

Як вбачається з аналізу вищевказаних норм, Законом України «Про податок на додану вартість»встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Приписи Закону № 168/97 не пов'язують права платника податку на стягнення нарахованих ним процентів на суму бюджетної заборгованості з моментом повного погашення бюджетної заборгованості з Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 6 пункту 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 N 590, органи Державного казначейства України здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97 у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Статтею 48 глави 8 розділу II Бюджетного кодексу України визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Відповідно до пункту 2 статті 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Постановою господарського суду Київської області від 27.10.2006 року по справі №387/18-06 всі вищезазначені податкові повідомлення-рішення були скасовані як незаконні, та залишені в силі ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.02.2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2008 року.

Отже, позивач вважає, що визнання судом правомірності господарської операції ТОВ «НВП «Укрпромцинк»з ТОВ «Полісинтез ПС», проведеної в березні 2005 року, ТОВ «НВП «Укрпромцинк»починаючи з 01.08.2005 року та до даного часу має право на бюджетне відшкодування надмірно сплаченого ПДВ у сумі 66 816,00 гривень, та процентів на рівні 120 відсотків від облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення бюджетної заборгованості та протягом строку її дії з урахуванням зміни облікової ставки НБУ.

Незважаючи на те, що, відповідно до Закону України №2505-ІУ від 25.03.05року. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»дана норма втратила чинність, платники податків продовжують звертатись до суду з вимогами сплати таких відсотків.

З позиції Вищого адміністративного суду України такі вимоги суб’єктів господарювання є неправомірними з огляду на наступне.

Підпункт 7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону в редакції Закону №2505-ІУ від 25.03.05р. (набув чинності з 01.01.06р.), передбачав нарахування пені на суму бюджетної заборгованості на рівні ставки, розмір якої визначається відповідно до пп.16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами». Однак наведений підпункт в редакції Закону №2771-ІУ від 07.07.05 року (набув чинності 28.07.05 року) був викладений в новій редакції, яка не передбачає нарахування пені на суму бюджетної заборгованості.

Таким чином право платника податків на отримання відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, припинилось з внесенням відповідних змін до законодавства, а застосування до даних правовідносин положень п.7.7. ст.7 Закону у редакції після 25.03.05року суперечить ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Стаття 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає порядок обчислення і сплати податку на додану вартість, і підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 цієї статті встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума податку на додану вартість, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно з пунктом 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 166 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 18.04.2001 року №170), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у декларації. Дані, наведені у декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби здійснюють, зокрема, перевірку бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій.

Згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 25.03.98 № 139 «Про посилення контролю за проведенням установленого порядку відшкодування податку на додану вартість»відшкодування податку на додану вартість у сумі більше 10000 гривень проводиться після документальної перевірки платника та зустрічних перевірок його основних постачальників.

Для підтвердження заявлених до відшкодування сум ПДВ, згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями) відшкодування податку на додану вартість здійснюється лише після проведення документальних та зустрічних перевірок по підтвердженню податкового відшкодування у відповідності до вимог Наказу ДПА України № 376 від 22.10.1998 року, та наказу ДПА України від 24.04.2003 року № 196/ДСК «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість –юридичним особам»(далі –Наказ ДПА № 196/ДСК). Відповідно до вимог пп. 6.1 п. 6 Наказу ДПА № 196, ДСК подана декларація підлягає обов’язковій документальній перевірці.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у цьому підпункті документами, платник податку несе відповідальність у вигляді встановлених законодавством фінансових санкцій, нарахованих на цю суму податкового кредиту.

Включення до податкової декларації суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, без належного підтвердження є завищенням такого відшкодування і відповідно заниженням податкового зобов'язання платника податку.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем належним чином (подання до ДПІ оригіналів податкових накладних) не було підтверджено наявність права до включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку.

Пунктом 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженим спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.97р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.01р. № 200/86), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за № 489/5680, встановлено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Саме на підставі висновків про відшкодування ПДВ органи Державного казначейства перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку чи рішенні суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення, рішення про результати розгляду скарги винесені у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено правомірність стягнення бюджетної заборгованості та процентів за її існування.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Маляренко

Суддя С.Ю. Наріжний

Суддя Т.П. Карпечкін