Ухвала суду № 47402683, 01.07.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Бреславського О. Г.

суддів: Заводян К.І., Савчук М.В.,

секретаря: Давньої Я.А.

за участю: відповідача ОСОБА_1 та прокурора Чебана С.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог Орган опіки та піклування Словянської міської ради Донецької області про відібрання та повернення малолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 травня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 травня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог орган опіки та піклування Словянської міської ради Донецької області про відібрання та повернення малолітньої дитини задоволено.

Відібрано малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1, який зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2, тимчасово зареєстрованого у ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично тимчасово проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4 та передано малолітнього ОСОБА_3 матері ОСОБА_2

Допущено негайне виконання рішення та вирішено питання щодо судового збору.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 травня 2015 року з підстав невідповідності нормам матеріального та процесуального права, а також неповним зясуванням обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді

№22ц-794/944/15 Головуючий в І інстанції Чебан В.М.

Категорія 48 Доповідач Бреславський О.Г.

першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань

Задовольняючи позовну заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_1 без згоди та відома матері ОСОБА_2 самовільно змінено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, місце проживання якої, згідно з висновком органу опіки та піклування Словянської міської ради Донецької області від 18.11.2014, визначено разом з його матірю ОСОБА_2; що виключні обставини, які б викликали необхідність розлучення малолітньої дитини з її матірю, судом не встановлені; що позов підлягає задоволенню, малолітню дитину слід відібрати у відповідача ОСОБА_2 М,М. та повернути матері.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, так як судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

У силу статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обовязків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно ст. 162 СК України, якщо один із батьків або інша особа самочинно, без згоди другого із батьків, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина,або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоровя або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

Відповідно до положення принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 оголошено, що малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, який рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 13.10.2014 був розірваний. Від вказаного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.8).

З довідки КП «Сервіскомуненерго № 04/539 від 30.07.2014 вбачається, що ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 81).

З січня 2014 року позивачка проживала окремо від відповідача. Малолітня дитина проживала з нею за зазначеною адресою, саме за місцем проживання матері дитина відвідувала дошкільну установу «Яблонька».

ОСОБА_1 29 липня 2014 року без згоди та відома матері вивіз малолітнього сина ОСОБА_1М проживати у м. Чернівці, що підтверджується заявою ОСОБА_2 написаною до Словянського управління внутрішніх справ від 24.10.2014 (а.с.99), а також дана обставина не заперечувалась відповідачем у судовому засіданні.

Висновком органу опіки та піклування Словянської міської ради Донецької області від 18.11.2014, визначено місце проживання малолітньої дитини разом з його матірю ОСОБА_2 (а.с. 145,146). Вказане рішення є обов'язковим для виконання.

Відповідачем ОСОБА_1 це рішення органу опіки та піклування у судовому порядку не оскаржувалось.

Судом першої інстанції, а також і при перегляді справи в апеляційному порядку, не встановлено жодних виняткових обставин, за яких малолітня дитина може бути розлучена з матірю позивачкою.

За таких обставин, суд першої інстанції, вірно визнав вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених ст. 61 цього Кодексу.

Посилання апелянта на те, що позивачка мала реальну можливість вивезти дитину з окупованої території, зони воєнного конфлікту, однак категорично відмовилася це робити, наражаючи сина на небезпеку, що перебування на даній території може потягти за собою тілесні ушкодження або смерть дитини, щодо загрози життю дитини з боку співмешканця матері не може бути прийнято до уваги, оскільки не стверджено належними та допустимими доказами, як це передбачено вимогами ст. 60 ЦПК України.

Також не заслуговують на увагу посилання апелянта щодо не застосування судом першої інстанції положень Закону України « Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб», оскільки до правовідносин між батьками щодо відібрання дитини, вони не застосовуються.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307,308, 313 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: