Рішення № 47401809, 23.07.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/5195/15 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 643/840/14-ц Омельченко Н.І.

Категорія:договірні Доповідач -Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого , судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Швецової Л.А.,

Костенко Т.М.,

за участю секретаря: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 22 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА :

23 січні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № ML 708/127/2008 , а саме: за тілом кредиту в сумі 482 891, 42 грн., за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 87 638, 21 грн. та пеню за несвоєчасне повернення суми кредиту в розмірі 2082433, 16 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3654,00 грн.

Вказані вимоги обгрунтовував тим, що 01 липня 2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та правонаступником останнього ПАТ «ОТП Факторинг Україна» і ОСОБА_3 укладено зазначений кредитний договір, за умовами якого їй надано кредит у розмірі 60 900,00 доларів США на строк до 03 червня 2023 року включно зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених договором. На забезпечення виконання зобов»язань за зазначеним кредитним договором 01 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки . ОСОБА_3 своїх зобов»язань за кредитним договором не виконала та станом на 10 січня 2014 року має заборгованість у розмірі 2082433, 16 грн.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 22 липня 2014 року , вказані позовні вимоги позивача задоволені частково. Суд стягнув солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №ML 708/127/2008 від 01.07.2008 року за тілом кредиту в сумі 482891, 42 грн. ,заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам в розмірі 87 638, 21 коп. та пеню в розмірі 570529, 63 грн., а всього 1 141059, 29 грн. та в рівних частках з відповідачів на користь позивачів судові витрати в сумі 3654,00 грн. Суд відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в іншій частині.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити вказане рішення суду першої інстанції , скасувавши його в частині задоволення позовних вимог позивача та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні вказаних позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: неналежним повідомленням її про час та місце розгляду справи тим, невідповідністю висновків суду обставинам справи та наданим позивачем доказів.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року, апеляційна скарга ОСОБА_3 відхилена, а вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року касаційна скарга ОСОБА_4 задоволена частково , а ОСОБА_3 відхилена. Ухвала апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року в частині позову ПАТ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4 скасована справа в цій частині передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення Московського районного суду м.Харкова від 22 липня 2014 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року в частині позову ПАТ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_3 залишені без змін.

Відповідачі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з»явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення їм судових повісток (64-65). Про причини неявки в судове засідання суду апеляційної інстанції не повідомили.

За таких обставин, у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України судова колегія вважає за необхідне розглянути справу за відсутності відповідачів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 липня 2014 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року в частині позовних вимог позивача до ОСОБА_3 , ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ , залишені без змін.

За таких обставин, законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції від 22 липня 2014 року в частині позовних вимог позивача до ОСОБА_3 судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду від 24 грудня 2014 року в частині позовних вимог позивача до ОСОБА_4 як поручителя за вказаним кредитним договором, суд касаційної інстанції як на підставу такого скасування зазначив на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що основне зобов»язання було змінено без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_4 (ч.1 ст. 559 ЦК України) та не визначився з датою спливу шестимісячного строку, встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України для звернення кредитора з вимогою про виконання основного зобов»язання , у зв»язку з чим дійшов до передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог позивача до ОСОБА_4 без змін.

Згідно до вимог ч.4 ст. 338 ЦПК України, висновки і мотиви , з яких скасовані рішення є обов»язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 як з поручителя на користь позивача заборгованості за вказаним кредитним договором, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем позовних вимог в цій частині.

Однак погодитись з зазначеним висновком суду не можна.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 1 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» (далі Банк) , а правонаступником останнього - ПАТ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №ML 708/127/2008 , за умовами якого їй надано кредит у розмірі 60 900 доларів США на строк до 03 червня 2023 року включно зі сплатою процентів в порядку та розмірах, встановлених договором (а.с.4).

Як свідчить пункт 1.4.1.5.1 умов вказаного договору, у випадку порушення позичальником встановлених будь-яким з пунктів 2.3.6, 2.3.7. цього договору , фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток в залежності від виду процентної ставки, що застосовується за цим договором( Плаваюча чи фіксована процентна ставка) підвищується на 4% річних в порядку передбаченому цим договором.

Матеріали справи також свідчать про те, що 26 грудня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено додатковий договір до зазначеного вище кредитного договору, відповідно до пунктів 2.1.4. та 2.1.5 умов якого, у випадку порушення Позичальником будь-яких своїх зобов»язань встановлених умовами Кредитного договору та/чи цього Додаткового договору, Фіксована процентна ставка чи Фіксований відсоток (в залежності від виду процентної ставки, що застосовується за Кредитним договором (Плаваюча чи Фіксована процента ставка підвищується на 4% річних , яка буде здійснена в силу порушення Позичальником будь-якого свого зобов»язання передбаченого Кредитним договором та чи цим Додатковим договором та не потребує укладення будь-якого додаткового договору до кредитного договору та/чи Графіку платежів в новій редакції та Сторони згодні з таким підвищенням по відношенню до всієї неповернутої суми Кредиту, при цьому процента ставка по Кредиту підлягає підвищенню в перший Банківський день місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено порушення будь-якого з підпунктів Кредитного договору та/чи цього Додаткового договору ( а.с. 8).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 1 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № SR 708/127/2008 (а.с.11)

Як свідчать умови зазначеного договору поруки, поручитель зобов»язується відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання Боржником його боргових зобов»язань в повному обсязі таких зобов»язань. Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники та порукою забезпечується, повернення основної суми кредиту не пізніше 03 липня 2023 року сума отриманого кредиту складає 60900,00 доларів США. Сплату відсотків за користування кредитом та сплату пені за прострочення повернення кредиту , прострочення сплати відсотків та штрафу за нецільове користування кредиту (пункти 1.1.,1.2., 2.1. умов договору поруки).

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про те, що укладенням між Банком та ОСОБА_3 вказаної вище додаткової угоди, збільшилась відповідальність ОСОБА_4 як поручителя, оскільки вказаною додатковою угодою передбачено збільшення процентної ставки за будь-яке порушення виконання кредитного договору на 4% , тоді як кредитним договором збільшення вказаної процентної ставки передбачалось у випадку порушення пунктів 2.3.6, 2.3.7. умов вказаного кредитного договору.

Згідно до вимог ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання, а також у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 18 червня 2012 року у справі № 6-73цс12, до припинення поруки призводить такі зміни умов основного зобов»язання, без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов»язання виникає в разі: підвищення розміру процентів, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами, установлення (збільшення розміру) неустойки, встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. У зобов»язанні, в яких беруть участь поручителі,збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов»язань перед банком.

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором.

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що Банком на адресу ОСОБА_3 16.04.2009 року та 18.03.2009 року надсилались вимоги не про погашення кредиту в повному обсязі, а щодо погашення чергової частини заборгованості за вказаним кредитним договором та 18.03.2009 року така вимога щодо погашення простроченої заборгованості надсилалась поручителю (а.с.20-22).

Як свідчать умови зазначеного кредитного договору Банк та ОСОБА_3 при його укладенні, визначили термін повернення основної суми кредиту до 03 червня 2023 року ( пункт 2 умов договору).

Відповідно до підпункту « а « пункту 2.1. та пункту 4.1. умов укладеного між Банком та ОСОБА_4 зазначеного вище договору поруки, остання поручалась за повернення Боржником основної суми кредиту до 03 червня 2023 року . Сторони також встановили, що договір поруки набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання Боргових зобов»язань за кредитним договором.( а.с.11).

Згідно до ч.4 ст. 559 ЦК України,порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі , якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явив вимоги до поручителя.

Оскільки ж на час звернення позивача до суду з зазначеним позовом, строк виконання основного зобов»язання не закінчився та закінчується лише 03 червня 2023 року та позивач до пред»явлення позову не змінював строк виконання основного зобов»язання , то на час звернення позивача до суду порука ОСОБА_4 у відповідності до ч.4 ст. 559 ЦК України не припинилась.

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що порука ОСОБА_4 за зазначеним кредитним договором припинила свою дію на підставі ч.1 ст. 559 ЦК України , з моменту укладання Банком та ОСОБА_3 26 грудня 2008 року додаткового договору № 1 до вказаного кредитного договору ,за умовами якого була збільшена відповідальність поручителя без її на те згоди.

Суд першої інстанції на вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права уваги не звернув та прийшов помилкового висновку щодо наявності підстав для солідарного стягнення з ОСОБА_4 як поручителя за зазначеним кредитним договором заборгованості за тілом кредиту в сумі 482891, 42 грн. ,заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам в розмірі 87 638, 21 коп. та пеню в розмірі 570529, 63 грн., а всього 1 141059, 29 грн..

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалено судом з порушенням вказаних норм матеріального права , при невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам ( пункти 3 та 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України), з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині з зазначених вище підстав.

Оскільки підстави для стягнення зазначеної заборгованості з ОСОБА_4 відсутні, то у відповідності до ст.88 ЦПК України, відсутні також підстави для стягнення з неї на користь позивача понесених ним судових витрат у справі.

З оглядну на наведене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача судових витрат також підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивача у задоволенні вимог щодо їх стягнення з ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 липня 2014 року, скасувавши його в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором ML 708/127/2008 від 01.07.2008 року за тілом кредиту в сумі 482891, 42 грн. ,заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам в розмірі 87 638, 21 коп. та пеню в розмірі 570529, 63 грн., а всього 1 141059,29 грн. та частині стягнення з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судових витрат у справі.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна » в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 22 липня 2014 року та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року в частині позову Публічного акціонерного товариства «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, залишені без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя :

Судді :