Ухвала суду № 47400461, 24.07.2015, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/334/15-к

Номер провадження 1-кп/629/292/15

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2015 р. м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді: Попова Олександра Григоровича, за участю: секретаря Письменної Н.О., прокурора Корінного Р.В., обвинуваченого ОСОБА_1, розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Лозівського міськрайонного суду в Харківській області матеріали справи за обвинувальним актом по кримінальному провадженню № 12015220380000014 від 02.01.2015 року за підозрою:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, м-н №4АДРЕСА_1, який фактично мешкає за адресою: м. Лозова, м-н№1, будинок №3, кв№27 Харківської області, відносно якого міра запобіжного заходу не обиралася, раніше судимого:

1) 16.02.2005 р. Лозівським районним судом Харківської області за ст.ст. 185 ч.3, 185 ч.2, 70 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі;

2) 27.04.2009 р. Близнюківським районним судом Харківської області за ст.ст. 309 ч.1,2, 291, 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

3) 11.06.2014 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст. 185 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст.ст. 75,76 КК України з випробувальним терміном на 2 роки, звільненого від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на підставі п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію» від 08.04.2014 року,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого: ч.1 ст. 317 КК України,-

в с т а н о в и в:

Органом досудового розслідування згідно обвинувального акту складеного старшим прокурором Лозівської міжрайонної прокуратури радником юстиції ОСОБА_2, обвинувачується ОСОБА_1 в тому, що він 23 січня 2015 року близько 13:00 години, маючи умисел, направлений на надання приміщення з метою незаконного виготовлення і вживання психотропних речовин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, за місцем свого мешкання за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікрорайон №1АДРЕСА_2, надав дане приміщення квартири для виготовлення та вживання психотропних речовин своїм знайомим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Так, 23 січня 2015 року близько 13:00 години ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із пігулок «Ренолекс», які містять в собі метамфетамін, який відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, а також за допомогою інших компонентів йоду та сірників виготовили психотропну речовину «винт», яку в цій же квартирі вжили інєкційним шляхом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4

23 січня 2015 року в ході проведення обшуку в квартирі №27 будинку №3 на мікрорайоні №1 в м. Лозова Харківської області у громадянина ОСОБА_1 було вилучено медичний шприц з голкою в футлярі ємністю 2,0 мл. з рідиною жовто-білого кольору, обємом 0,7 мл., масою 0,6950 грама та пеніциліновий флакон з нашаруванням речовини коричневого кольору на внутрішній поверхні. Вказана рідина в шприцу та нашарування на внутрішній поверхні піницілінового флакону містять метамфетамін який відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено. Маса метамфетаміну в рідині становить 0,0016 грама, масу метамфетаміну в нашаруваннях визначити не є можливим, в звязку з незначною кількістю речовини.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.317 КК України надання приміщення для незаконного виготовлення та вживання психотропних речовин.

Раніше, а саме 02.02.2015 року до канцелярії Лозівського міськрайонного суду Харківської області від Лозівського міжрайонного прокурора Харківської області Медяника О. надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12015220380000014 від 02.01.2015 року за підозрою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.317 КК України.

Вказану справу передано судді Дегтярчук М.О. та винесено ухвалу про призначення підготовчого судового засідання на 03 лютого 2015 року.

До обвинувального акту відповідно до вимог ст. 291 КПК України додано: реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка, заяви, а всього на 15 аркушах.

11.02.2015 року винесено ухвалу про самовідвід.

13.02.2015 року справу передано судді Попову О.Г.

23.02.2015 року судом винесено ухвалу, якою матеріали кримінальної справи за обвинувальним актом по кримінальному провадженню № 12015220380000014 від 02.01.2015 року за підозрою: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого: ч.1 ст. 317 КК України, повернуто Лозівському міжрайонному прокурору Харківської області раднику юстиції ОСОБА_5, для виконання вимог ст.ст.291-293 КПК України.

На ухвалу суду від 13.02.2015 року прокурором подано апеляційну скаргу.

28 квітня 2015 року колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишено без задоволення, а ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 лютого 2015 року залишено без змін.

Вивчивши матеріали, які надійшли від прокурора, вислухавши думку прокурора, який наполягав на призначенні судового розгляду відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого: ч.1 ст.317 КК України, так як порушень закону не вбачається, обвинуваченого, суд вважає за необхідне вдруге направити обвинувальний акт з доданими до нього реєстром матеріалів досудового розслідування та розпискою, прокурору, так як він не відповідає вимогам КПК України, а саме:

Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобовязані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, вимог інших актів законодавства, однак на думку суду вони порушені з боку ст. прокурора.

Згідно ч.2 ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобовязані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що помякшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, однак, як вважає суд, дані вимоги закону ст. прокурором Науменком В.В. не виконані належним чином, що суперечить вимогам ст.ст.36,109,284,290 КПК України і це є гарантією права на захист своїх законних інтересів під час судового розгляду справи обвинуваченого ОСОБА_1

Відповідно до вимог ч.9 ст.129 Конституції України вказано, що основними засадами судочинства є: обовязковість рішень суду.

В ухвалі Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.02.2015 року доручено прокурору Медянику О. конкретизувати обвинувальній акт відносно обвинуваченого ОСОБА_1, та кому конкретно належить на праві власності квартира № 27 у будинку №3 на мікрорайоні №1 м. Лозова Харківської області, де обвинувачений надавав приміщення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для незаконного виготовлення та вживання психотропних речовин, так як згідно обвинувального акту він зареєстрований за адресою: м. Лозова, м-н №4АДРЕСА_3 , та встановити цю особу і допитати у якості свідка, що має суттєве значення для винесення судом правосудного рішення по справі відносно останнього.

Суд враховує, що кримінальний процесуальний закон дає право прокурору змінити обвинувачення в суді, однак цей закон визначає саме право прокурора, а не його обовязок. Прокурор може не виявити бажання скористатися цим правом.

В ухвалі апеляційного суду Харківської області від 28.04.2015 року вказано, що колегія суддів погоджується з такими висновками та вважає, що суд першої інстанції вірно встановив допущені органом досудового слідства порушення кримінального процесуального закону, які мають суттєве значення для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення в даній справі, а саме порушення вимог ст.291 КПК України за наявності яких ухвалив правильне та законне рішення про повернення обвинувального акту прокурору відповідно до вимог ст.314 КПК України.

Так, з реєстру матеріалів кримінального провадження, складеного старшим прокурором Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області радником юстиції ОСОБА_2, знову не вбачається, що відносно свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які разом з обвинуваченим виготовляли та вживали психотропні речовини за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікрорайон №1АДРЕСА_2, органом досудового слідства або прокурором прийняті рішення відповідно до вимог ст.ст.9,214,217,284 КПК України, ст.ст. 309,311 КК України, ст.ст.44,44-1 КУпАП, та їм не надана належна правова оцінка та не забезпечено прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, що є неприпустимим.

Відповідно до Постанови №11 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року, вказано, що нерідко поверховий розгляд цивільних і матеріалів кримінального провадження, ігнорування норм матеріального та процесуального права призводить не лише до скасування судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку, але і до істотного порушення строків прийняття рішення по суті провадження.

Судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановленому законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків.

Суд зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування, який згідно ч. 2 ст. 109 КПК України повинен відображати хід і проміжні результати досудового розслідування, використані в розслідуванні джерела доказів, а тому в ньому обов'язково повинні міститися в хронологічному порядку дані про кожну процесуальну дію, проведену під час досудового розслідування.

Отже за статтею 291 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування є невід'ємною частиною, додатком до обвинувального акту.

Реєстр, доданий до обвинувального акту, не містить відомостей про здійснення всіх процесуальних дій та часу їх проведення, прийнятих процесуальних рішень та їх реквізитів. При цьому, всупереч вимогам КПК України, внесення відомостей до реєстру здійснено без дотримання вимог ч. 2 ст. 109 КПК України без чіткого розмежування в реєстрі відповідної процесуальної дії або прийнятого процесуального рішення в тій певній послідовності, що встановлений в КПК України.

Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування №12015220380000014 від 02.01.2015 року, складеного старшим прокурором Науменком В.В., то ці вимоги закону знову порушені ст. прокурором.

Так у п.№16 розділу «1. Проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії» реєстру вказано про повідомлення підозрюваному ОСОБА_1 в порядку ч.6 ст.290 КПК України 31.01.2015 року.

У п.№14 вказано про повідомлення підозрюваного ОСОБА_1 про завершення досудового розслідування 31.01.2015 року.

Відповідно до ч.6 ст.290 КПК України, сторона захисту за запитом прокурора зобовязана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документами або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Сторона захисту має право не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення. Вирішення питання про віднесення конкретних матеріалів до таких, що можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення і , як наслідок, прийняття рішення про надання чи ненадання прокурору доступу до таких матеріалів, може бути відкладено до закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування.

Однак, як вбачається з реєстру, на думку суду, то ст. прокурором Науменком В.В. не виконані належним чином ці вимоги закону, так як з розділу ІІ «Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення» не вбачається, що старший прокурор після повернення судом обвинувального акту прокурору на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України, надав можливість обвинуваченому ознайомитися з додатковими матеріалами справи, та суд ці недоліки позбавлений можливості усунути у підготовчому судовому засіданні, так як в обовязки суду це не входить, в свою чергу обвинувачений від ознайомлення не відмовлявся взагалі, так як йому така можливість прокурором надана не була.

Відповідно до ч.1 ст.290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобовязаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Однак, з вище вказано вбачається, що ст. прокурором Науменком В.В. або іншим прокурором не надавалась можливість відкрити матеріали іншій стороні для ознайомлення з кримінальним провадженням №12015220380000014 від 02.01.2015 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1, після повернення їх прокурору судом, що має суттєве значення для його захисту у суді, так як відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а на даній стадії процесу судом встановлені та виявлені ці недоліки органу досудового слідства и їх треба усунути, саме цим органом або прокурором, а не як судом, а якщо суд самостійно почне їх усувати, то це у подальшому може бути привидом для скасування судового рішення за апеляційними скаргами прокурорів, обвинуваченого, і послужить розгляду справи у нерозумні строки, з вини суду, що знову є неприпустимим.

На думку суду, як вказано вище, ст. прокурором не виконано вимоги цього Закону, а відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу, що й суд робить, повертає вдруге обвинувальний акт відносно підозрюваного ОСОБА_1 від 02.01.2015 року, прокурору, для усунення вищевказаних недоліків органів досудового слідства.

Згідно до положень ст. 337 ч. 1 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі "ОСОБА_6 проти Росії" від 9 жовтня 2008 р., зазначив, що у тексті підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі "Камасінскі проти Австрії", № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції" (ВП), № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня (2000) р. у справі "Матточіа проти Італії", № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі "І.Н. та інші проти Австрії" № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі "Даллос проти Угорщини", 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права - обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції", п. 54, а також "Даллас проти Угорщини"п. 47), а суд на даний час позбавлений можливості винести законне, обґрунтоване та справедливе рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_1

При цьому суд вважає, що вимоги, які згідно КПК України повинні бути дотримані при передачі кримінального провадження до суду, передбачені ст.ст.291-293 КПК України, які регламентують не тільки зміст обвинувального акту, але й необхідні додатки до нього, як то: належним чином оформлений реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов, відповідні розписки та інше, при цьому суд враховує, що обвинувачений в будь-який момент судового розгляду може змінити свою позицію щодо дотримання ст. прокурором та слідчим зазначених вище вимог КПК України, та звинуватити в подальшому суд, що він не бачив ці порушення Закону при винесені ним ухвали про призначення судового розгляду по кримінальному провадженню №12015220380000014 від 02.01.2015 року за підозрою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.317 КК України, що послужить скасуванню рішення суду.

Крім того, доручити знову прокурору Медянику О. конкретизувати обвинувальній акт відносно обвинуваченого ОСОБА_1, та кому конкретно належить на праві власності квартира № 27 у будинку №3 на мікрорайоні №1 м. Лозова Харківської області, де обвинувачений надавав приміщення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для незаконного виготовлення та вживання психотропних речовин, так як згідно обвинувального акту він зареєстрований за адресою: м. Лозова, м-н №4АДРЕСА_3 , та встановити цю особу і допитати у якості свідка, прокурору прийняті рішення відповідно до вимог ст.ст.9,214,217,284 КПК України, ст.ст. 309,311 КК України, ст.ст.44,44-1 КУпАП, відносно вищевказаних осіб та надати їм належну правову оцінку, тим самим не забезпечено прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, що є неприпустимим, що має суттєве значення для винесення судом правосудного рішення по справі відносно останнього.

Знову суд враховує, що кримінальний процесуальний закон дає право прокурору змінити обвинувачення в суді, однак цей закон визначає саме право прокурора, а не його обовязок. Прокурор може не виявити бажання скористатися цим правом.

Також, належним чином вивчити особу ОСОБА_1, в подальшому вручити йому під розписку копію обвинувального акту, згідно вимог ст. 293 КПК України, до цього ж, реєстр матеріалів досудового розслідування №12015220380000014 від 02.01.2015 року заповнити відповідно до вимог КПК України в повному їх розумінні, в строк до 10.08.2015 року, розписки відібрати власноруч, з проставленням аркушів, числа, місяця, року та підпису всіх зацікавлених осіб, також прокурору звернути увагу і на інші порушення закону.

Будь-яких перешкод для виконання зазначених вимог закону ст. прокурор Науменко В.В., на думку суду, не мав права, тим паче не виконувати ухвали суддів від 23.02.2015 року та 28.04.2015 року

Керуючись ст.ст.92, 314,342-345 КПК України, суд

у х в а л и в :

Матеріали кримінальної справи за обвинувальним актом по кримінальному провадженню № 12015220380000014 від 02.01.2015 року за підозрою:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, м-н№4АДРЕСА_1, який фактично мешкає за адресою: м. Лозова, м-н№1, будинок №3, кв№27 Харківської області, раніше судимого, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого: ч.1 ст. 317 КК України, повернути вдруге Лозівському міжрайонному прокурору Харківської області раднику юстиції ОСОБА_5, для виконання вимог ст.ст.291-293 КПК України.

Ухвала про повернення обвинувального акту може бути оскаржена в апеляційному порядку на протязі 7 днів із дня проголошення.

Суддя: О. Г. Попов