Ухвала суду № 47391118, 27.07.2015, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6626/14-к

Провадження 1-кп/211/83/15

У Х В А Л А

27 липня 2015 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Рибаєва О.А. ,

при секретарі судового засідання Форманчук К.М.,

з участю: прокурора прокуратури м.Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1,

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Кривий Ріг кримінальне провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №22014040000000065 від 03.06.2014р., по обвинуваченню:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9,

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11,у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 110 КК України.

У кримінальному провадженні обрано запобіжні заходи:

-відносно обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою;

-відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту;

-відносно обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_8 у вигляді особистого зобовязання.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурор у судовому засіданні вважав за необхідне продовжити строк дії застосованих запобіжних заходів:

- у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,

- у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_5;

- у вигляді особистого зобовязання відносно обвинуваченого ОСОБА_8, ОСОБА_9.

зазначивши, що ризики, які враховувались при обранні вказаних запобіжних заходів не зникли, продовження дії запобіжних заходів є обґрунтованим, підстав для застосування більш мяких запобіжних заходів не вбачає.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_2 заявила клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 з тримання під вартою на інший не пов'язаний з тримання під вартою. Зазначила, що на теперішній час відсутні ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, крім того, обвинувачений потребує лікування, яке не надається, та не може бути надано в умовах КУВП. ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника ОСОБА_2, вказав, що він хворіє, зокрема, у нього погіршується зір, проте йому не надають належної медичної допомоги у СІЗО.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 заявила клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 з тримання під вартою на інший не пов'язаний з тримання під вартою. Зазначила, що на теперішній час відсутні ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, до того ж обвинувачений потребує лікування, яке не надається, та не може бути надано в умовах КУВП. Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання захисника ОСОБА_3.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 не заперечувала проти продовження дії запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_5, у вигляді особистого зобовязання відносно обвинуваченого ОСОБА_9. Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти продовження відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Обвинувачений ОСОБА_9 не заперечував проти продовження відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 не заперечувала проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання відносно обвинуваченого ОСОБА_8. Обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував проти продовження відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання.

Заслухавши прокурора, захисників, обвинувачених, дослідивши надані матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Суд враховує приписи Глави 18 КПК, та, відповідно до ч.6 ст.3 КПК України, практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.5 ст.176 Гл.18 КПК України, в редакції, що діє з 31.10.2014 року, запобіжні заходи у вигляді особистого зобовязання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1141 КПК України.

Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Суд враховує те, що обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, обєктом якого є територіальна цілісність і недоторканність України, порядок, встановлений Конституцією України. На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює на принципом поваги до свободи особистості, є збереження територіальної цілісності і недоторканності України, стабілізація соціально - політичної ситуації в Україні, усунення загрози здоровю та життю громадян України.

Щодо скарг захисників ОСОБА_3, ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_6 на неналежне медичне обслуговування у умовах КУВП №3, та на необхідність лікування обвинувачених ОСОБА_7, та ОСОБА_6 в медичних закладах, суд зауважує на наступне.

Згідно ст. 21 Закону України «Про попереднє ув'язнення» адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана, зокрема, забезпечити осіб, взятих під варту, медичним обслуговуванням.

Відповідно до п.2.7 «Порядку взаємодії закладів охорони здоровя Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоровя з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоровя України від 10.02.2012 року за №239/5/104, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоровя з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоровя особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО, яке, у свою чергу, забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоровя з орієнтовного переліку.

Відповідно до п.5 преамбули спільного наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоровя України від 10.02.2012 року за №239/5/104, контроль за виконанням цього наказу покладено на першого заступника Голови Державної пенітенціарної служби України та першого заступника Міністра охорони здоровя України.

Згідно ст. 21 Закону України «Про попереднє ув'язнення» працівники місць попереднього ув'язнення в межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймають рішення і несуть за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність, у тому числі за невиконання або неналежне виконання обов'язків, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, порушення прав осіб, взятих під варту.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про попереднє ув'язнення» нагляд за додержанням законів у місцях попереднього увязнення здійснюється прокурором.

Суд зауважує, що у разі невиконання посадовими особами КУПВ №3 покладених на них обовязків, захисники, обвинувачені мають право подавати скарги до органів прокуратури для відповідного реагування.

З урахуванням вищевикладеного, у т.ч. враховуючи заборону діючого кримінального процесуального законодавства на обрання особам, обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.110 КК України, будь-яких інших запобіжних заходів, крім тримання під вартою, суд вважає, що у клопотанні захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7 на будь-який інший, слід відмовити, та продовжити відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи у сукупності всі обставини, суд вважає, що необхідним та достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, є такий вид запобіжного заходу як домашній арешт. У звязку з чим суд вважає, що строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_5 слід продовжити.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи у сукупності всі обставини, суд вважає, що необхідним та достатнім для забезпечення виконання обвинуваченими ОСОБА_9, ОСОБА_8, покладених на них процесуальних обов'язків, є такий вид запобіжного заходу як особисте зобовязання. У звязку з чим суд вважає, що строк дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання відносно обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_8 слід продовжити.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 110, 314-316, 369-372 КПК України,-

у х в а л и в:

Відмовити у клопотанні захисника ОСОБА_2 щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 з тримання під вартою на інший запобіжний захід.

Відмовити у клопотанні захисника ОСОБА_3 щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 з тримання під вартою на інший запобіжний захід.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, до 25 вересня 2015 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 до 25 вересня 2015 року включно.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити до 25 вересня 2015 року включно.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишати місце постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 у період доби з 20-00 год. до 06-00 год. ранку.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5, 21.05.1978 наступні обов'язки, а саме: з'являтись на виклик слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, не відлучатись за межі м. Кривого Рогу без письмового дозволу слідчого, прокурора, суду, повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця мешкання.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, обраний щодо обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_8, продовжити до 25 вересня 2015 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Рибаєв