Постанова № 47390470, 23.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2015 рокусправа № 804/19747/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Юрко І.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі №804/19747/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2014 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0023951703 від 24 листопада 2014 року, винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровські області, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 28 626,25грн.

В обґрунтування своїх вимог посилався на безпідставність висновків перевіряючих осіб щодо нереальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Босфор-ТВ» у липні 2014 року. Позивач вказував на правомірність формування податкового кредиту, а також реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду мотивові ним, що відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про нереальність господарської операції.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позов. Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову. На думку позивача, відсутність товарно-транспортної накладної не спростовує реальність господарської операції, оскільки не є обов'язковим первинним документом, який підтверджує факт сплати сум ПДВ у вартості товару. Таким первинним документом є податкова накладна, на підставі якої і були включені суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 29.10.2014р. по 11.11.2014р. повноважними особами ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Босфор-ТВ» та покупцями, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку за період липень 2014 року, за результатами якої складено Акт №1413/04-67-17-03/НОМЕР_1 від 11.11.2014р. (а.с.18-30) (далі по тексту - Акт перевірки).

В Акті перевірки зроблено висновки про наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Босфор-ТВ» у липні 2014 року та порушення позивачем 198.2. 198.3. 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, п.3 ст.5, п.1 ст. 7 Господарського кодексу України, внаслідок чого донараховано податку па додану вартість у сумі 22 900, 58 грн.

Такі висновки, з огляду на акт перевірки, обґрунтовані наступним.

На стор.5 Акту перевірки податковий орган зазначив, що ФОП ОСОБА_2 до перевірки не надано первинних документів, а саме товарно-транспортних накладних з постачальником ТОВ «Босфор-ТВ», та документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в місцях прийому-передачі товару від постачальника ТОВ «Босфор-ТВ», тому не має можливості встановити факт завантаження вантажу, ПІБ водія, що отримав вантаж для перевезення, посаду та ПІБ особи, що прийняла вантаж.

З цих підстав, посилаючись на те, що наявність товарно-транспортної накладної - це доказ переміщення ТМЦ від постачальника до покупця, на стор.10 Акту перевірки, податковий орган дійшов висновку, що відсутність товарно-транспортних накладних, при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_2 свідчить про безтоварність операцій з придбання ТМЦ у постачальника ТОВ «Босфор-ТВ».

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2014р.:

- №0023951703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 28 626,25грн., в тому числі за основним платежем 22901,00грн., та штрафні (фінансові) санкції - 5 725,25грн. (а.с.34);

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції підтримав позицію відповідача щодо обов'язкової наявності товарно-транспортної накладної для підтвердження спірної господарської операції, та враховуючи її відсутність, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Босфор-ТВ».

01.07.2014 року між ТОВ «Босфор-ТВ» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_2 укладено договір поставки за №218, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, визначений у п.1.2 Договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у видаткових накладних. Згідно п.2.3 Договору, сторони домовилися, що відвантаження товару здійснюється само вивозом (а.с.35-36)

На виконання умов договору ТОВ «Босфор-ТВ» виписано податкові та видаткові накладні, перелік яких знайшов своє відображення на стор.4 Акту перевірки, а їх копії містяться в матеріалах справи.

Номенклатура товарів знайшла своє відображення в податкових накладних, перелік товарів відображений на стор.4 Акту перевірки.

Суми за податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту у липні 2014 року. Будь-яких зауважень щодо оформлення сторонами договору видаткових та податкових накладних, Акт перевірки не містить.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі , що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями та виписками по рахунку позивача НОМЕР_2 (а.с.49-57)

Вказані обставини також знайшли своє відображення в Акті перевірки на стор.5.

Нереальність господарської операції, податковий орган пов'язує із відсутністю товарно-транспортної накладної.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об'єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов договору позивачем до перевірки були надані податкові та видаткові накладні, виписки банку (п.1.11 Акту перевірки).

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Тобто, товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Відсутність же окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, згідно Договору, відвантаження товару здійснювалося самовивозом.

З матеріалів справи вбачається, що спірні господарські операції мають реальний цикл проходження товару, підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін та з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, за результатами яких товар використаний в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, оскільки основним видом діяльності позивача є надання послуг вантажного автомобільного транспорту.

Колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги, що для здійснення власної господарської діяльності із перевезення, позивач використовує вантажні транспортні засоби, згідно укладених договорів оренди транспортних засобів з їх власниками, копії яких містяться в матеріалах справи. Відповідно до умов вказаних договорів оренди транспортних засобів, а саме п.2.2 орендатор - Позивач зобов'язаний здійснювати поточний ремонт транспортних засобів орендодавця.

Саме задля обслуговування орендованих вантажних транспортних засобів у липні 2014 року позивач і придбавав автозапчастини у ТОВ «Босфор-ТВ».

В Акті перевірки на стор.10 податковий орган зазначив, що в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 не доведено використання придбаних запчастин у ремонті автомобілів, тобто не надано підтверджуючих документів.

Проте, які документи, як на думку податкового органу, мають бути складені позивачем у випадку самостійного ремонту орендованих автомобілів, ДПІ не зазначає.

Таким чином, доводи ДПІ щодо нереальності господарської операції з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних є безпідставними.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині, та в силу ст.202 КАС України, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

Як вбачається з квитанцій про сплату судового збору, позивачем було сплачено 182,70грн. за подачу адміністративного позову та 913,50грн. за подання апеляційної скарги, а відтак, вказані суми, у відповідності до ст.94 КАС України, підлягають присудженню на користь позивача з державного бюджету.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі №804/19747/14 скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення №0023951703 від 24.11.2014р., прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 28626,25грн., в тому числі за основним платежем 22901,00грн., та штрафні (фінансові) санкції - 5725,25грн., - визнати протиправним та скасувати.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1096,20грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Постанову у повному обсязі складено 24.07.2015р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: І.В. Юрко

Суддя: В.А. Шальєва