Постанова № 47383003, 05.11.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2012 року Справа № 1170/2а-3051/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Чубари Н.В.

секретар судового засідання Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Технотранссервіс»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічного акціонерного товариства «Технотранссервіс»(далі - позивач, ПАТ «Технотранссервіс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПІ) з вимогою скасувати податкове повідомлення рішення №0000320225 від 11.05.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарській операції між позивачем та ПП «Трансзерагро»та ПП «Інбудтраст»мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Угоди укладені між позивачем та ПП «Трансзерагро»та ПП «Інбудтраст»недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані, а тому такі правочини не можуть не братись до уваги органами державної податкової служби.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкове повідомлення - рішення винесене з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю із зазначених підстав.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позивних вимог посилається на те, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ПАТ «Технотрассервіс»встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами - ПП «Трансзерагро»та ПП «Інбудтраст»не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесене за результатами перевірки податкове повідомлення -рішення, прийняте згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на підставі наданих сторонами документів, суд дійшов наступних висновків.

Публічне акціонерне товариство «Тенотранссервіс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 19.06.1998 року (а.с.40) та діє на підставі статуту (а.с. 28-38).

Види діяльності за КВЕД :

- діяльність автомобільного вантажного транспорту;

- виробництво нерафінованої олії та жирів;

- посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами;

- оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин;

- оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами;

- інші види оптової торгівлі (а.с. 39).

Посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Технотрассервіс»(код ЄДРПОУ-24712389) щодо факту декларування у власній податковій звітності фінансово-господарських взаємовідносин з з ПП «Трансзерагро», ПП «Інбудтраст»з питань дотримання податкового законодавства зазначених у постанові за період з 01.04.2009 року по 31.05.2009 року, за результатами якої складено акт № 20/2330/24712389 від 20.04.2012 року (а.с. 10-27).

В акті перевірки № 20/2330/24712389 від 20.04.2012 року податковим органом зроблені висновки про те, що правочини між позивачем та його контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялися з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх зобов'язань.

На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.05.2012 року №0000320225, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 132669 грн., в тому числі за основним платежем -106135грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26534грн. (а.с. 9).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом -Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець за договором) та ПП «Трансзерагро»(продавець за договором) укладений договір купівлі-продажу №01/04 від 01.04.2009 року на поставку садженців ясеня та садженців клена. Відповідно до п. 1 Договору продавець зобов'язується поставити товар, а покупець оплатити та прийняти його на умовах викладених в договорі (а.с. 57).

Як слідує з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту за квітень 2009 року суму ПДВ на підставі податкової накладної № 15 від 30.04.2009 р., виписаної ПП «Трансзерагро»(а.с. 58).

Товар було отримано позивачем, що підтверджено накладною № 15 від 30.04.09 р. (а. с. 58 зворот.). Оплата товару підтверджується журналом ордером та відомістю по рахунку, банківськими виписками (а.с.61-62).

16.04.2009 року між позивачем (покупець за договором) та ПП «Інбудтраст»укладено договір купівлі продажу на поставку реакторів для проведення хіміко-технологічних процесів та ємкостей поліпропіленових. Відповідно до пп.1.1 Договору продавець зобов'язується поставити товар, а покупець оплатити та прийняти його на умовах викладених в договорі (а.с. 64-65).

Як слідує з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту за квітень 2009 року суму ПДВ на підставі податкової накладної № 11 від 16.04.2009 р., виписаної ПП «Інбудтраст»(а.с. 66).

Фактичне отримання, оплата, та оприбуткування товару на підприємстві позивача підтверджуються накладною, журналом ордером, відомістю по рахунку, банківськими виписками, карткою рахунку (а.с.68-70).

Крім того, між позивачем (покупець) та ПП «Трансзерагро»(продавець) укладено договір купівлі продажу №01/05 від 05.05.2009 року на поставку садженців берези та насіння газонних трав. Відповідно до п. 1 Договору продавець зобов'язується поставити товар, а покупець оплатити та прийняти його на умовах викладених в договорі (а.с. 59).

Як слідує з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту за травень 2009 року суму ПДВ на підставі податкової накладної № 25 від 21.05.2009 р., виписаної ПП «Трансзерагро»(а.с. 60). Фактичне отримання, оплата, оприбуткування на підтприємстві товару підтверджується нкладною, журналом ордером та відомістю по рахунку, банківськими виписками, карткою рахунку (а.с. 60 зворот. 63).

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену позивачем суму ПДВ у розмірі 106135 грн. до податкового кредиту в періоді, що перевірявся, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинний на момент виникнення правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів (основних фондів) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що правочини між позивачем та ПП «Інбудтраст»та ПП «Трансзерагро»є реальними, документи, що надають право на формування податкового кредиту оформлені належним чином, тому відсутні жодні підстави стверджувати, що ПАТ «Технотранссервіс» завищило суму податкового кредиту.

В даному випадку, позивач довів правомірність своєї правової позиції в частині формування податкового кредиту за перевірений період із вищевказаними контрагентами, а тому суд дійшов висновку, що відповідачем було неправомірно винесено податкове повідомлення - рішення №0000320225 від 11.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму132669 грн., в тому числі за основним платежем -106135грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26534 грн.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд у відповідності з вимогами ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.05.2012 року.

Присудити Публічному акціонерному товариству «Технотранссервіс»судові витрати з державного бюджету шляхом зобовязання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку податкового органу кошти в розмірі 1326 (одна тисяча триста двадцять шість) грн. 69 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 30.10.2012 р.

Суддя

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_1