Ухвала суду № 47377408, 22.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2015 р. м. Київ К/800/16838/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Донця О.Є., Сороки М.О.,

при секретарі судового засіданні: Гуловій О.І. ,

за участю представника відповідача: Громової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо"" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо"" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року,

у с т а н о в и в :

У жовтні 2014 року Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо"" (надалі також - ТОВ "Білоцерківський завод "Трібо"") про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до вимог частини першої статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ) відповідач у 2013 році повинен був працевлаштувати 1 інваліда, проте не зробив цього. У зв`язку з цим відповідно до вимог статті 20 зазначеного Закону за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів ТОВ "Білоцерківський завод "Трібо"" самостійно зобов`язано було сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 185421,32 гривень.

В добровільному порядку відповідач ці адміністративно-господарські санкції та нараховану йому за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів пеню у сумі 13498,94 гривень не сплатив, а тому Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути їх з підприємства в примусовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Білоцерківський завод "Трібо"" на користь Київського обласного управління Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій на суму 16576 (шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят шість) гривень 56 копійок.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Стягнуто з ТОВ "Білоцерківський завод "Трібо"" на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкції у розмірі 185 421,32 гривень.

Стягнуто з ТОВ "Білоцерківський завод "Трібо"" на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 13498,94 гривень.

У касаційній скарзі представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо"" посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем подавались звіти до центру зайнятості про вакансії для інвалідів за 11 місяців 2013 року. Це означає, що порушення відповідачем вчинено упродовж одного місяця, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню лише за один місяць.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, зазначив, що закон не передбачає можливості зменшення розміру адміністративно-господарських санкцій, зокрема у разі часткового виконання підприємцем обов'язку щодо подання звітів за формою № 3-ПН до центру зайнятості.

Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши зміст і обґрунтування касаційної скарги, колегія суддів не може погодитись з доводами судів попередніх інстанції з наступних причин.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України від 21 березня 1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ ) "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 19 Закону № 875-ХII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо" згідно з вимогами статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є працедавцем, який зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік за формою №10-ПІ, поданого відповідачем до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) на підприємстві фактично за рік - 291; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 8; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 12. У цьому звіті відповідачем самостійно не визначено розмір адміністративно-господарських санкцій, що підлягають добровільній сплаті.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 185421,32 гривень та пеню в сумі 13498,94 гривень, що разом становить 198920,26 грн.

Відповідно до листа Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості № 957 від 20 червня 2014 року, товариство подавало звітність по формі 3-ПН протягом 2013 року.

Вакансії були подані станом на 25 січня 2013 року на посаду прибиральник виробник приміщень - 6 вакансій; 11 березня 2013 року на посаду прибиральник виробник приміщень - 6 вакансій; 11 квітня 2013 року на посаду прибиральник виробник приміщень - 6 вакансій; 13 травня 2013 року на посаду прибиральник виробник приміщень - 6 вакансій; 06 червня 2013 року на посаду прибиральник виробник приміщень - 6 вакансій; 08 липня 2013 року на посаду програміст - 1 вакансія, оператор верстатів з програмним керуванням - 2 вакансії, оператор-гальванік на автоматичних та напівавтоматичних лініях - 2 вакансії, токар-напівавтоматник - 1 вакансія, прибиральник виробничих приміщень - 1 вакансія; 30 липня 2013 року на посаду програміст - 1 вакансія, оператор верстатів з програмним керуванням - 2 вакансії, оператор-гальванік на автоматичних та напівавтоматичних лініях - 2 вакансії, токар-напівавтоматник - 1 вакансія; 04 вересня 2013 року на посаду програміст - 1 вакансія, оператор верстатів з програмним керуванням - 2 вакансії, оператор-гальванік - 1 вакансії; 01 жовтня 2013 року на посаду оператор верстатів з програмним керуванням - 1 вакансії, оператор-гальванік на автоматичних та напівавтоматичних лініях - 2 вакансії, токар-напівавтоматник - 1 вакансія, токар-розточувальник - 1 вакансія, шліфувальник - 1 вакансія; 31 жовтня 2013 року на посаду оператор верстатів з програмним керуванням - 1 вакансії, оператор-гальванік на автоматичних та напівавтоматичних лініях - 2 вакансії, токар-напівавтоматник - 1 вакансія, токар-розточувальник - 1 вакансія, шліфувальник - 1 вакансія; 04 грудня 2013 року на посаду оператор-гальванік на автоматичних та напівавтоматичних лініях - 2 вакансії, токар-напівавтоматник - 1 вакансія, токар-розточувальник - 1 вакансія, шліфувальник - 1 вакансія.

Вакансії, не були укомплектовані з причини не бажання безробітних працевлаштуватись по таких вакансіях.

Як видно із оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовують свої рішення тим, що відповідачем не в повному обсязі виконано обов'язок по наданню державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, оскільки звіти за формою № 3-ПН до центру зайнятості подавались не щомісячно, тобто відповідач не вжив необхідних заходів, передбачених законодавством, чинним на момент виникнення спірних відносин, щодо недопущення порушення у сфері господарювання.

При цьому, на думку суду першої інстанції, у спірному періоді відповідач був зобов'язаний щомісячно подавати звіт № 3-ПН відповідно до Наказу Міністерства праці та соціального політики України від 19 грудня 2005 року за № 420 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин - лютий 2013 року), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814, а суд апеляційної інстанції вважає, що такий обов'язок відповідача встановлено частиною четвертою статті 20 20 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» який зобов'язував підприємства подавати центрам зайнятості щомісячно звіти про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Однак, а ні судом першої інстанції, а ні судом апеляційної інстанції не було враховано те, що з 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 5 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067-VI), а Закон № 803-ХІІ втратив чинність.

Закон № 5067-VI по-іншому, ніж Закон № 803-ХІІ, врегулював порядок участі роботодавців у забезпеченні зайнятості населення, зокрема у сприянні працевлаштуванню інвалідів.

У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у 2013 році, тобто в період дії Закону № 5067-VI, однак суди попередніх інстанцій обставини справи з урахуванням нового закону не перевіряли, в тому числі і щодо черговості та строків подачі звітів за формою № 3-ПН.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За встановленим частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України правилом, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки для вирішення цього спору необхідно встановлювати нові обставини, з урахуванням вимог Закону № 5067-VI який вже діяв на час виникнення спірних правовідносин, чого відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може робити суд касаційної інстанції, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 159, 167, 221, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо"" задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року в цій справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Скасувати, встановлене ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2015 року, зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.Є. Донець

М.О. Сорока