Рішення № 47375698, 03.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015Справа №910/9937/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 4 999,88 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Гусев П.В. - представник, довіреність №4310/18 від 22.12.14 р.;

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 4 999,88 грн., а також покласти на відповідача витрати з оплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на те, що виплативши відповідно до умов договору №ТП89922Га/12к добровільного страхування наземного транспорту від 26.07.12 р. страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 4 999,88 грн., Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" отримало згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» право регресної вимоги про стягнення розміру виплаченого страхового відшкодування до відповідача у справі, як особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.15 р. позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/9937/15 та призначено справу до розгляду на 14.05.15 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.15 р. розгляд справи відкладено на 03.06.15 р.

До початку судових засідань, 12.05.15 р. позивачем подано до Господарського суду міста Києва письмові пояснення №1120/2 від 06.05.15 р. щодо погодження страховика з вигодонабувачем виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування та надані додаткові документи на підтвердження викладених обставин. Крім того, позивач підтвердив, що в провадженні Господарського суду міста Києва або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору. Письмові пояснення разом з доданими до них документами судом долучено до матеріалів справи.

14.05.15 р. до відділу діловодства (канцелярія) Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив б/н від 15.05.15 р. на позовну заяву, в якій останній вважає позовні вимоги безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач, посилаючись на Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стверджує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування суми страхового відшкодування. Відзив на позов разом з доданими до нього документами судом долучено до матеріалів справи.

26.05.15 р. до Господарського суду міста Києва надійшла запитувана судом від Моторного (транспортного ) страхового бюро України письмова інформація №7/2-28/14820 від 22.05.15 р. "Про страхове покриття" щодо полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС №2479299 (інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ). Документи судом долучено до матеріалів справи.

29.05.15 р. позивачем подано до Господарського суду міста Києва заперечення №1188/2 на 28.05.15 р. на відзив, які останній просив суд розглянути та долучити до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

У судові засідання 14.05.15 р. та 03.06.15 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у судові засідання 14.05.15 р. та 03.06.15 р. не з'явився.

Про дату, час та місце розгляду даної справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №№0103034088032, 0103034181202

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача у судові засідання 14.05.15 р. та 03.06.15 р. суд не повідомлено.

Документи, витребувані ухвалами суду від 20.04.15 р. та від 14.05.15 р., позивачем та відповідачем надано не в повному обсязі.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Відповідно до рекомендацій та роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених зокрема в п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова №18), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з підпунктом 3.9.2 п. 3.9. Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотання сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача повідомив суд, що права та обов'язки йому зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 03.06.15 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судових засіданнях 14.05.15 р. та 03.06.15 р. пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судових засіданнях їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу п. 6 ч. 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

26 липня 2012 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик за договором страхування, позивач у справі), Крейн Ігорем Віталійовичем (страхувальник за договором страхування) та Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" (вигодонабувач за договором страхування) укладено договір №ТП89922Га/12к добровільного страхування наземного транспортного засобу (надалі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, зазначеними в Договорі страхування.

Забезпечений транспортний засіб: TOYOTA Corolla, державний реєстраційний номер АА1598МН, 2012 року випуску (п. 5 Договору страхування).

Територія дії Договору страхування: Україна (п. 13 Договору страхування).

Строк дії Договору страхування: з 27.07.12 р. по 26.07.13 р. (п. 14 Договору страхування).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».

Як передбачено ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття «договір страхування» містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Страховим випадком, за визначенням ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно первинної довідки від 14.07.13 р. та розгорнутої довідки №9291164 про дорожньо-транспортну пригоду, сформовані відділом ДАІ Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві, копії яких наявні в матеріалах справи, 14.07.13 р. в м. Києві на вул. Берковецька, 6, відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), за участю транспортного засобу марки TOYOTA Corolla, державний реєстраційний номер АА1598МН, під керуванням водія Угренчук Жанни Валеріївни, та транспортного засобу марки Mitsubishi Outlander, державний реєстраційний номер АА3000НЕ, під керуванням водія Бабича Миколи Петровича, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.

Так, в результаті ДТП було пошкоджено застрахований в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "АХА Страхування" автомобіль марки TOYOTA Corolla, державний реєстраційний номер АА1598МН.

17.07.13 р. страхувальник - Крейн Ігор Віталійович звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ремонтного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Саміт Моторз Україна" (копію повідомлення-заяви долучено до матеріалів справи).

Як вбачається з п. 7 та п. 20.2. Договору страхування дана дорожньо-транспортна пригода визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика належить, зокрема, при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч. 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Згідно умов Договору страхування (п. 25.10) при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п. 25.11. Договору страхування). Вартість частин та деталей береться в розрахунок кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні на нові.

Відповідно до п. 15 та підпункту 25.11.1. п. 25.11. Договору страхування за умови виплати страхового відшкодування "На базі авторизованої СТО" - при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно, виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі авторизованої СТО. Авторизована СТО - СТО, яка уповноважена здійснювати ремонт та обслуговування транспортних засобів певної марки згідно з вимогами заводу-виробника за цінами офіційного дилера на підставі відповідних документів (угод з дилером, тощо).

При визнанні страховиком події страховим випадком, страхове відшкодування виплачується протягом десяти робочих днів з дня складання страхового акту. Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком у розмірі та в порядку вказаному в листі вигодонабувача (п. 25.14. Договору страхування).

Відповідно до умов представленого позивачем суду Генерального договору №ІМА-11-1/2011 про співробітництво, укладеного 07.04.11 р. між Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», банк зобов'язується протягом 5 (п'яти) робочих днів надавати на запит страховика, в електронному вигляді на адресу claimsnotificationAXAI@axa-ukraine.com (п. 5.4. Генерального договору №ІМА-11-1/2011 про співробітництво від 07.04.11 р.) письмове роз'яснення способу сплати страхового відшкодування в зв'язку з настанням страхового випадку за Договором страхування, за яким банк є вигодо набувачем (підпункт д) п. 5.1. Генерального договору №ІМА-11-1/2011 про співробітництво від 07.04.11 р.). Відповідно до висновків суду, що також підтверджено позивачем в судових засіданнях, виплата страхового відшкодування здійснюється з погодженням банку в електронній формі без надання довідки завіреної печаткою фінансової установи.

Так, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу TOYOTA Corolla, державний реєстраційний номер АА1598МН, була визначена ремонтним підприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна», згідно рахунку - фактури №СМУ00020357 від 19.08.13 р. вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 4 999,88 грн. (копія рахунку-фактури залучено до матеріалів справи).

Також, в матеріалах справи міститься калькуляція/висновок №1.002.13.0 від 19.08.13 р., складена на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., згідно якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля TOYOTA Corolla, державний реєстраційний номер АА1598МН, та використаних при цьому деталей, запасних частин та матеріалів склала 4 999,87 грн..

Крім того, виходячи з положень п. п. 7.38., 7.39. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) застрахованого позивачем автомобіля TOYOTA Corolla, державний реєстраційний номер АА1598МН, 2012 року випуску, приймається таким, що дорівнює нулю, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди (14.07.13 р.) строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував визначених п. 7.38 Методики строків (5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки).

Згідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Підпунктом 10.2. п. 10 Договору страхування визначено, що безумовна франшиза за ризиком "Збитки внаслідок ДТП" становить 0,00 грн. (що складає 0,00% від страхової суми 178 331,00 грн.)

Як свідчать матеріали справи, страховиком - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" складено страховий акт №1.002.13.09019/VESKO29573 від 19.08.13 р., відповідно до якого вищевказана ДТП кваліфікована як страховий випадок та прийнято рішення про виплату на рахунок СТО страхового відшкодування в сумі 4 999,88 грн., що становить різницю між визначеною у рахунку-фактурі Товариства з обмеженою відповідальністю "Саміт Моторз Україна" №СМУ00020357 від 19.08.13 р. вартістю відновлювального ремонту автомобіля та запчастин до нього - 4 999,88 грн. та франшизою за Договором страхування - 0,00 грн. (копії страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування залучено до матеріалів справи).

У відповідності до умов Договору страхування сума страхового відшкодування в розмірі 4 999,88 грн. була перерахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на розрахунковий рахунок СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №52728 від 20.08.13 р. на суму 4 999,88 грн.

Будь-яких заперечень щодо повного та належного виконання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» умов Договору страхування матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в розмірі 4 999,88 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику - Крейн Ігорю Віталійовичу (вигодонабувач: Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк»), шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту автомобіля TOYOTA Corolla, державний реєстраційний номер АА1598МН, на розрахунковий рахунок СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна», яка безпосередньо здійснювала ремонт вказаного пошкодженого транспортного засобу.

Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 30.07.13 р. у справі №759/10724/13-п громадянина Бабича Миколу Петровича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим останнього притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення на користь держави штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.

Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

За таких обставин, в момент виплати страхового відшкодування у позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» виникло право зворотної вимоги (регресу) до власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу Mitsubishi Outlander, державний реєстраційний номер АА3000НЕ.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За матеріалами справи судом встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 14.07.13 р. цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Mitsubishi Outlander, державний реєстраційний номер АА3000НЕ, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована страхувальником - Бабичем Миколою Петровичем у Відкритому акціонерному товаристві Національній акціонерній страховій компанії «ОРАНТА» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС №2479299 (надалі - Поліс), що підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, з наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.; франшиза - 510,00 грн.; забезпечений транспортний засіб марки Mitsubishi Outlander, державний реєстраційний номер АА3000НЕ; строк дії Полісу: з 15.05.13 р. по 14.05.14 р.

З огляду на вищевикладене, у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача - Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА», як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 9 липня 2002 р. кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 28.08.12 р. у справі №23/279).

Реалізуючи вказане право та з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою №1228/1 від 17.03.14 р. про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу в розмірі 4 999,88 грн. (копію регресної вимоги залучено до матеріалів справи). Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0408021375410, зазначену вимогу відповідач отримав 19.03.14 р., проте доказів надання відповідачем обґрунтованої відповіді або задоволення вимоги позивача матеріали справи не містять та суду не надано.

Крім того, відповідно до ч. 36.6. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

В силу ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Отже, оскільки згідно із даними Полісу № АС/2479299 та Договору №ТП89922Га/12к добровільного страхування наземного транспортного засобу від 26.07.12 р. франшиза становить 510,00 грн. та 0,00 грн. відповідно, отже розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу TOYOTA Corolla, державний реєстраційний номер АА1598МН матеріального збитку та розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом № АС/2479299 за спірним страховим випадком підлягає зменшенню на розмір франшизи, передбаченої вказаним Полісом, і становить 4 489,88 грн. (4 999,88 грн. - 510,00 грн.).

Проте, як вбачається із матеріалів справи, свої зобов'язання щодо відшкодування Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «АХА Страхування» в порядку регресу суми в розмірі 4 489,88 грн. всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному розмірі.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору страхування та/або Полісу суду не надано.

Стосовно заперечень відповідача проти позовних вимог з посиланням на ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в основу яких покладено твердження про те, що єдиним належним доказом розміру заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди є відповідний висновок спеціаліста авто товарознавця або звіт експерта, проведений з урахуванням відомостей про пошкодження автомобіля внаслідок ДТП, та, як наслідок, твердження про необґрунтованість розміру суми страхової виплати суд зазначає, що як вбачається зі змісту наведених норм Закону обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, стосуються саме страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, у даному випадку - відповідача.

Однак, правовідносини, що виникли між позивачем та гр. Крейн І.В. на підставі укладеного між ними Договору №ТП89922Га/12к добровільного страхування наземного транспортного засобу від 26.07.12 р. відносяться до добровільного страхування. Відтак, при визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, позивач не повинен був керуватися нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» з огляду на наявність укладеного між ним та гр. Крейном І.В. договору добровільного страхування.

Згідно з частиною 4 ст. 9 Закону України «Про страхування» розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Чинне законодавство про страхування не покладає на страховика за договором добровільного страхування майна обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а згідно з частиною 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Більше того, норма частиною 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», яка передбачає випадки обов'язкового проведення оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, не покладає обов'язку з оцінки майна на страховика за договором добровільного страхування.

В свою чергу Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює не спірні правовідносини у даній справі, а правовідносини, у яких обов'язок проведення професійної оцінки встановлюється для відповідача саме у разі виконання ним зобов'язання відшкодувати шкоду потерпілій особі, взятого за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Вищого господарського суду України від 23.08.11 р. у справі №42/92, від 07.08.12 р. у справі №2/22, від 01.03.11 р. у справі №47/372, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Крім того, листом від 19.07.11 р. Верховним Судом України роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Таким чином, наявність рахунку-фактури № СМУ00020357 від 19.08.13 р., калькуляції/висновку №1.002.13.0 від 19.08.13 р. та платіжного доручення №52728 від 20.08.13 р. є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України, викладені у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджуються та відповідачем не спростовані, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4 999,88 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягає частковому задоволенню в розмірі 4 489,88 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 р. №15-рп/2002 та ст. ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» (02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, Подільський район, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 20474912) 4 489,88 грн. (чотири тисячі чотириста вісімдесят дев'ять гривень вісімдесят вісім копійок) страхового відшкодування та 1 640,00 грн. (одну тисячу шістсот сорок гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 22 липня 2015 року.

Суддя А.М. Селівон