Постанова № 47375530, 20.07.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1343/15

"20" липня 2015 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Жука А.В.

при секретарі судового засідання Порплиці Т.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

про визнання протиправними і скасування вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій та податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними і скасування вимоги про сплату боргу №Ф-0040161702 від 15.04.2015 року, рішення про застосування штрафних санкцій № 0046601702/17 від 29.04.2015 року та податкового повідомлення - рішення форми "Р" № НОМЕР_1 від 29.04.2015.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що акт перевірки від 23.01.2012 року № 62/17-03/32941822, на підставі якого винесено рішення про застосування штрафних санкцій № 0046601702/17 від 29.04.2015 року, податкового повідомлення - рішення форми "Р" № НОМЕР_1 від 29.04.2015 та вимогу про сплату боргу №Ф-0040161702 від 15.04.2015 року, містить недостовірні дані, викладені в ньому висновки не відповідають дійсності, прийняті без достатніх на те підстав, ґрунтуються виключно на припущеннях та не можуть бути належною підставою для прийняття податковим органом оскаржуваної вимоги та рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, надавши пояснення аналогічні письмовим запереченням. Вказала, що висновки викладені в акті перевірки зроблені правомірно та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, просила в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та свідка повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання роботодавцем законодавства, щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2015 р., та повноти обчислення та своєчасності сплати єдиного соціального внеску до бюджету за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2015 р., результати якої відображено в акті перевірки №2739/19-18-17-02-23/НОМЕР_2 від 15.04.2015 року.

В ході перевірки встановлено ряд порушень ФОП ОСОБА_3 норм податкового законодавства, в тому числі:

- пп. 168.1,2 пункту 168,1, підпункту 168.4,7 пункту 168.4 статті 168 розділу IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010p. №2755 -VI із змінами та доповненнями, а саме: виплата неофіційного доходу у вигляді оплати праці найманим працівникам за період з 01.04.2012 року по 31.12,2014 року, без нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого нараховано податку в сумі 30090.93 грн.

- пп. "б" 176.2 п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями, а саме: подання не в повному обсязі відомостей форми № 1-ДФ (Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, сум утриманого з них податку) суми нарахування доходу найманим працівникам, з якими ФОП ОСОБА_3 мав господарські відносини за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року.

- п. 9.2 ст. 9, п.5 п.7 от 8 Закону України «Про збір ra облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010р. з наступними змінами та доповненнями, а саме не нарахування, та неперерахування його на загальну суму - 3,6% -10015,15 грн., втому числі:

за 2011рік - 1890,00 грн., за 2012 рік - 2937,60 грн.. за 201 3 рік - 2685.55 грн. за 2014 рік - 2502.00 гри. 37,26 % -в сумі 103656,72 грн., т.ч. по періодах:

за 2011 рік - 19561,00грн., за 2012 рік - 30404,16 грн., за 2013 рік - 27795,96 грн. за 2014 рік - 25895,70 грн.

На підставі акта перевірки №2739/19-18-17-02-23/НОМЕР_2 від 15.04.2015 року Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області в звязку із виявленням вказаних вище порушень винесені:

- податкове повідомлення - рішення форми "Р" № НОМЕР_1 від 29.04.2015, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати на загальну суму 38123,66 гривні, в тому числі 30090,93 грн. основного платежу та 8032,73 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним № 0046601702/17 від 29.04.2015 року, яким ФОП ОСОБА_3 застосовано штрафні санкції в розмірі 56835,99 гривень.

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0040161702 від 15.04.2015 року, якою вимагає сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 113671,97 гривня.

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням, вимогою про сплату боргу та рішенням про застосування штрафних санкцій ФОП ОСОБА_3 оскаржила їх в судовому порядку.

При вирішенні позовних вимог на підставі досліджених доказів та встановлених в судовому засіданні обставин суд виходить з наступного.

В ході проведення перевірки, посадовими особами Тернопільської ОДПІ було зроблено висновки, що ФОП ОСОБА_3 була здійснена виплата неофіційного доходу у вигляді оплати праці найманим працівникам за період з 01.04.2012 року по 31.12,2014 року, без нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого нараховано податку в сумі 30090,93 гривень, подання не в повному обсязі відомостей форми № 1-ДФ (Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, сум утриманого з них податку) суми нарахування доходу найманим працівникам, з якими ФОП ОСОБА_3 мав трудові відносини за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року, а також не нараховано та не перераховано суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 3,6 % - 10015,15 гривень.

Як слідує з пояснень представника позивача під час проведення перевірки інспектор будь-яких документів не вимагав та не досліджував, що є грубим порушенням п. 1.2 Порядку та унеможливило дослідити всі первинні документи, які наявні у позивача, та могли підтвердити чи спростувати вказані обставини.

Відповідно до п. 1.7. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №395 від 14.03.2013 (далі - Порядок), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контролі, за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16 липня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вищезазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (на яких ґрунтується і податкова звітність) є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вищезазначені положення Порядку та Закону № 996-XIV підставою для податкового обліку господарських операцій є документи бухгалтерського обліку.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених вище норм Порядку та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд приходить до висновку, що при складенні відповідного висновку та відображенні його в подальшому в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, суб'єктивних припущень та висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання, які не підтверджені належними первинними документами, па підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку.

При цьому підтвердженням перебування фізичної особи у трудових відносинах з суб'єктом господарювання на думку суду можуть бути первинні документи, що підтверджують виплату доходу на користь платника податків - фізичної особи (відомості, банківські виписки про перерахування коштів тощо), документи, що підтверджують фактичне перебування фізичної особи в трудових відносинах та виконання певної роботи за завданням суб'єкта господарювання (табелі виходу на роботу, табелі обліку робочого часу, завдання на відрядження, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей або грошових коштів тощо).

Разом з тим, єдиним доводом на підтвердження допущених позивачем порушень стали письмові пояснення громадян: ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6 (а.с. 50-55) на підставі яких, встановлено виплату їм доходів як працівникам у вигляді заробітної плати, за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 рік на загальну суму 278 199,96 грн, а також скарга ОСОБА_5 на імя Міністерства фінансів України та додані до неї документи (а.с. 31 - 41).

Водночас, суд приходить до переконання, що документи долучені ОСОБА_5 до своєї скарги в Міністерство фінансів України не можуть слугувати доказом перебування останнього у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 та отримання від нього доходів у вигляді заробітної плати, оскільки вказані документи, а саме "завдання в рейсі", звіт про витрачання коштів, видаткова накладна №2452 від 30.06.2014 не містять жодних ознак, які б пов'язували ці документи з ФОП ОСОБА_3 та свідчили про перебування ОСОБА_5 з ним у трудових відносинах, як і виконання будь-якої роботи для ФОП ОСОБА_3

Також суд, дійшовши висновку про необґрунтованість зазначених доказів, вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що ОСОБА_5 у період з 20.07.2010 по 17.01.2015 був зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебував на обліку у Тернопільській ОДПІ.

Крім того, представником позивача в судовому засіданні зазначено, що протягом листопада 2013 - липня 2014 року ФОП ОСОБА_3 передав ОСОБА_5 як позику грошові кошти в сумі 68500,00 гривень (ВКО №2785 від 18.11.2013, ВКО №1148 від 08.07.2014). Оскільки термін повернення позики був обумовлений лише в усній формі 27.11.2014 на адресу ОСОБА_5 було надіслано вимогу про повернення коштів, а у зв'язку із неповерненням коштів переданих в позику, ФОП ОСОБА_3 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду з позовом про стягнення зазначених коштів з ОСОБА_5 і 18.12.2014 ухвалою Тернопільського міськрайонного суду було відкрито провадження у даній цивільній справі.

Аналогічно, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 22.12.2014 було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ФОП ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення переданих у позику коштів в розмірі70000,00 гривень (а.с. 75-76).

За наведених обставин, суд критично оцінює пояснення ОСОБА_5 надані ним податковому органу та висвітлені в його скарзі до Міністерства фінансів України від 23.02.2015, оскільки ОСОБА_5 звернувся зі скаргою на неправомірну, на його думку діяльність ФОП ОСОБА_3 після звернення останнього з цивільним позовом до нього про повернення боргу.

За наведених обставин, судом оцінюються і покази допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6, який пояснив, що перебував у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 з березня 2011 року по серпень 2014 року та працював на посаді водія - експедитора без оформлених на те документів. Заробітну плату отримував наручно в розмірі від 1000,00 до 2500,00 гривень, яка залежала від виконаної роботи та маршруту доставки товару. Пояснив, що працював за різними адресами в м. Тернополі та Тернопільському районі, де здійснювали свою діяльність крім ФОП ОСОБА_3 і інші суб'єкти господарювання, грошові кошти в рахунок зарплати безпосередньо від ФОП ОСОБА_3 не отримував, а отримував від особи, яка на його переконання є "бухгалтером" ОСОБА_3

Крім того, при критичній оцінці показів свідка ОСОБА_6 судом також враховується та обставина, що такі покази є суперечливими із його поясненнями наданими посадовим особам контролюючого, а також в судовому засіданні свідок підтвердив, що особисто від ФОП ОСОБА_3 жодних грошових коштів у вигляді заробітної плати він не отримував і жодних підтвердних документів, які б свідчили про його перебування у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 у нього немає.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 p. N 2464 - VI (Закон N 2464 - VI) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок, відповідно до ст. 7 цього Закону нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (падання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно бухгалтерських документів позивача, відомості щодо трудових відносин з гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_7 у ФОП ОСОБА_3 відсутні. Інформацію про нарахування та виплату заробітної плати вказаним громадянам дані бухгалтерського обліку підприємця не містять. Жодних виплат у вигляді заробітної плати чи інших доходів даним особам позивач не здійснював. При цьому акт перевірки не містить жодного посилання на первинні чи інші зафіксовані в обліку документи, які підтверджують наявність зазначених в ньому фактів.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що висновки зроблені посадовими особами Тернопільської ОДПІ в акті перевірки №2739/19-18-17-02-23/НОМЕР_2 від 15.04.2015 року містять недостовірні дані, викладені в ньому висновки не відповідають дійсності, прийняті без достатніх на те підстав, ґрунтуються виключно на припущеннях та не можуть бути належною підставою для прийняття податковим органом оскаржуваної вимоги та рішень.

Також при наданні оцінці поясненням сторін, показам свідка та зібраним доказам, судом враховуються висновки викладені в акті перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №19-15-016/0111 від 18.02.2013 - 19.02.2013, складеному посадовими особами Територіальної державної інспекції з питань праці у Тернопільській області, в якому зафіксовано відсутність порушень з боку ФОП ОСОБА_3 з питань працевлаштування найманих працівників та виплати їм прихованих доходів у вигляді заробітної плати (а.с. 58 - 74).

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем Тернопільською ОДПІ не надано достатніх та беззаперечних доказів, правомірності висновків викладених в акті перевірки №2739/19-18-17-02-23/НОМЕР_2 від 15.04.2015, щодо виявлення в ході проведення перевірки з боку ФОП ОСОБА_3 порушень Податкового кодексу України та Закону України «Про збір ra облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваних рішень принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Проаналізувавши наявні матеріали та обставини справи, подані сторонами докази, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до внутрішнього переконання, що оскаржені податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу є безпідставними, необґрунтованими та протиправними, в зв'язку з чим позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 слід задовольнити, а вимогу про сплату боргу №Ф-0040161702 від 15.04.2015 року, рішення про застосування штрафних санкцій № 0046601702/17 від 29.04.2015 року та податкове повідомлення - рішення форми "Р" № НОМЕР_1 від 29.04.2015. визнати протиправними та скасувати в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а отже позивачу необхідно повернути з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір в розмірі 417,26 гривень.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС в Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0040161702 від 15 квітня 2015 року.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0046601702/17 від 29 квітня 2015 року.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області форми "Р" №0046571702 від 29 квітня 2015 року.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_2, вул. Ярослава Стецька, 22/18, м. Тернопіль) судовий збір в сумі 417,26 гривень (чотириста сімнадцять гривень 26 копійок) сплачений відповідно до квитанції №0.0.384705587.1 від 14 травня 2015 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі складена та підписана 24.07.2015.

Головуючий суддяЖук А.В.

копія вірна

СуддяЖук А.В.