Рішення № 47375513, 24.07.2015, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/3836/15-ц

Провадження №2/751/852/15

Рішення

Іменем України

24 липня 2015 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.

при секретарі Гармаш-Лящинська М. В.

за участю: представника відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, передання в заклад, звернення стягнення на предмет застави, -

В С Т А Н О В И В :

08.04.2015 ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому остаточно уточнивши позовні вимоги (а.с.83-84) просить стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 солідарно 65 201,05 грн. - боргу процентів по позиці за період з 01.07.2014 по 31.05.2015, 24 247,60 грн. - пені по несплачених відсотках за період з 01.07.2014 по 31.05.2015, 70 503,14 грн. - пені по несплаченій позиці за період з 01.07.2014 по 31.05.2015, а всього в сумі 159 951 грн. 79 коп.; стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 солідарно 20 000 грн. штрафу відповідно до п.п. 6.4., 4.1. Договору застави від 05.01.2011; стягнути з ОСОБА_5, як солідарного боржника, 556 682,68 грн. боргу ОСОБА_2 за договором позики від 04.01.2011; передати їй в заклад (володіння), шляхом вилучення у ОСОБА_6 або у іншої особи, у володінні якої будуть заставлені транспортні засоби: автомобіль марки RENAULT, модель 11GTA11, тип сідловий тягач-Е, 2000 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5, номерний знак НОМЕР_1, та напівпричіп бортовий марки ПП модель KRONE, тип напівпричіп бортовий-Е, 1998 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_6, номерний знак НОМЕР_2 разом з відповідними свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів та ключами від транспортних засобів; в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором позики від 04.01.2011 у сумі 716 634,47 грн., звернути стягнення на предмет застави за договором застави від 05.01.2011 на транспортні засоби, що належать на праві власності ОСОБА_6: автомобіль марки RENAULT, модель 11GTA11, тип сідловий тягач-Е, 2000 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5, номерний знак НОМЕР_1, та напівпричіп бортовий марки ПП модель KRONE, тип напівпричіп бортовий-Е, 1998 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_6, номерний знак НОМЕР_2, шляхом продажу нею транспортних засобів з укладенням від імені ОСОБА_6 договорів купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з правом зняття з обліку в органах ДАІ України цих транспортних засобів, а також з наданням їй всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, встановивши початкову ціну на транспортні засоби на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 04.01.2011 між нею та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 296 000,00 грн. зі сплатою 24 % річних, строком дії до 04.01.2016. В забезпечення виконання зобов'язання за договором позики від 04.01.2011 між нею та ОСОБА_5 був укладений договір застави автомобілів, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 05.01.2011, зі змінами внесеними договором, посвідченого 01.06.2013 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та договір поруки від 04.01.2011. Вказує, що за вищевказаними договорами застави були передані в заставу 2 автомобіля-тягачі та 2 напівпричіпа, які ОСОБА_5 не мав права відчужувати без згоди заставодержателя, однак останній 07.05.2014 продав заставлені спірні транспортні засоби ОСОБА_1 та повідомив про продаж заставодержателя. Вказує, що вона, як заставодержатель, згоду на продаж заставлених транспортних засобів не надавала і не мала наміру продавати транспортні засоби у позасудовому порядку передбаченому договором застави, оскільки на заставлені автомобілі було зареєстроване звернення стягнення у встановленому чинним законодавством порядку - у Державному реєстрі застав рухомого майна. Вважає, що при продажу транспортних засобів були порушені її права передбачені ст. ст. 10, 26, 30 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», пункт 3.1.6. Договору застави, а тому ОСОБА_1 не може бути добросовісним набувачем згідно ст. 388 ЦК України, а майно підлягає поверненню його власнику. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.07.2014 їй відмовлено у визнанні договорів відчуження транспортних засобів недійсними. Вказує, що 06.01.2013, 26.07.2013, 04.08.2014 відповідачам направлялися вимоги-повідомлення про застосування нею позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяженням зобов'язання, шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження, визначений умовами розділу 6 договору та ст. 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», що підтверджується особистими підписами на звороті документа та поштовою квитанцією щодо ОСОБА_1 від 04.08.2011, проте в порушення умов договору застави, транспортні засоби відповідачами не були їй передані у володіння для їх реалізації. Отже, за не передачу їй транспортних засобів для продажу, пунктом 4.1. договору застави від 05.01.2011 передбачено штраф у розмірі 5 % від вартості предмету застави, що становить 20 000 грн., які підлягають стягненню в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Зазначає, що після пред'явлення позову, ОСОБА_1 провів відчуження заставлених спірних транспортних засобів ОСОБА_6, яка є власником транспортних засобів на даний час і в силу ст. 27 ЗУ «Про заставу», застава зберігає чинність у випадку переходу права власності до нового власника. Посилаючись на ст. 25 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», вважає, що предмет застави має бути переданий їй у заклад та має бути встановлена початкова ціна предмету застави. Крім того, рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.10.2014 було стягнуто з ОСОБА_2 на її користь 556 682,68 грн. заборгованості за договором позики. Враховуючи, що вищезазначене рішення суду на даний час боржником не виконане, то з ОСОБА_5, як з поручителя, підлягають стягненню на її користь у солідарному порядку 556 682,68 грн. боргу ОСОБА_2 за договором позики від 04.01.2011. На даний час ОСОБА_5 продав належні йому транспортні засоби і після пред'явлення йому повідомлення на оплату боргу ОСОБА_2, сплатив 238 392 грн. в рахунок виконання зобов'язань боржника за договором позики від 04.01.2011. Загальний розмір позовних вимог про стягнення боргу за договором позики від 04.01.2011 з ОСОБА_2 згідно наданого розрахунку становить 65 201,05 грн. - боргу процентів по позиці за період з 01.07.2014 по 31.05.2015, 68 192,64 грн. - пені по несплачених відсотках за період з 01.07.2014 по 30.04.2015, 70 503,14 грн. - пені по несплаченій позиці за період з 01.07.2014 по 30.04.2015, 99 152,90 грн. - збитків внаслідок інфляції на заборгованість по процентам, 95 294,06 грн. - збитків внаслідок інфляції на заборгованість по позиці, а всього - 398 343,79 грн. Посилаючись на ст. 534 ЦК України щодо черговості погашення вимог за грошовими зобов'язанням, вважає, що за рахунок сплаченої 02.05.2015 суми 238 392 грн. підлягають задоволенню вимоги по відшкодуванню: 99 152,90 грн. - збитків внаслідок інфляції на заборгованість по процентам, 95 294,06 грн. - збитків внаслідок інфляції на заборгованість по позиці та 43 945,04 грн. - пені по несплачених відсотках. Таким чином, загальний розмір позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 коштів боргу за договором позики від 04.01.2011 з урахуванням сплачених 02.05.2015 ОСОБА_5 238 392 грн. становить всього 159 951,79 грн.

У судовому засіданні 06.07.2015 до участі в розгляді справи в якості третьої особи ухвалою суду було залучено приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7

В судове засідання позивач або її представник не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце слухання справи (а.с.162,164), через канцелярію суду позивач подала заяву про розгляд справи без її участі та її представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.181-182).

Представник відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги в частині своїх довірителей не визнав, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях (а.с.99-103), просив відмовити у задоволенні позову в даній частині.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце слухання справи (а.с.159,169-170,188), від представника відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи без його участі, заперечує проти задоволення позовних вимог в частині ОСОБА_5 (а.с.186).

Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлялася про час та місце слухання справи (а.с.171-172), з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не зверталася.

Тому, беручи до уваги положення ч. 5 ст. 74 ЦПК України та враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України явка до суду є правом, а не обов'язком сторони у справі, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю нез'явившихся сторін по справі на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступник підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 04.01.2011 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали договір позики, згідно якого ОСОБА_4 зобов'язується надати ОСОБА_2 гроші в сумі 296 000,00 грн., терміном повернення 04.01.2016, зі сплатою позикодавцю відсотків в розмірі 24 % річних до 1 числа кожного наступного місяця (а.с.51). Пунктом 8 Договору позики визначено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення позики та/або сплати процентів за її користування більше 10 днів, позичальник зобов'язаний сплатити на користь позикодавця пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань.

24.10.2014 Новозаводським районним судом міста Чернігова стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 296 000 грн. позики, 218 232,85 грн. боргу процентів за позикою за період з травня 2011 року по 30.06.2014, 24 388,36 грн. - пені по несплаченим відсоткам за період з 01.08.2013 по 30.06.2014, 18 061,47 грн. - пені по несплаченій позиці за період з 01.08.2013 по 30.06.2013, а всього 556 682,68 грн. (а.с.5-6).

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 04.01.2011, 05 січня 2011 року між ОСОБА_4, від імені якої діяв ОСОБА_8, та ОСОБА_5 було укладено Договір застави, посвідчений 05.01.2011 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 15, відповідно до умов якого ОСОБА_5 виступив майновим поручителем по зобов'язаннях ОСОБА_2 по договору позики від 04 січня 2011 року. В забезпечення виконання зобов'язання були передані транспортні засоби: автомобіль марки RENAULT модель MAGNUM тип сідловий тягач-Е, 1998 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_9, реєстраційний номер НОМЕР_7 та н/причіп бортовий марки KAISER модель S 380 3L тип н/причіп бортовий- Е, 1992 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_10, реєстраційний номер НОМЕР_8. Пунктом 1.3 визначена оцінка предмета застави в сумі 296 000 грн. Згідно п. 4.1. визначена відповідальність за порушення будь-яких умов договору у вигляді сплати заставодавцем на користь заставодержателя штраф в розмірі 5 % від вартості заставного майна (а.с.10-11).

01.06.2013 між ОСОБА_4, від імені якої діяв ОСОБА_8, та ОСОБА_5 було укладено Договір про внесення змін до договору застави, посвідченого ОСОБА_7, приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу, 05 січня 2011 року за р. № 15, від 01.06.2013, посвідчений 01.06.2013 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 744, відповідно до умов якого сторони узгодили збільшити предмет застави, виклавши п. 1.2 в новій редакції і зазначили транспортні засоби, які передаються в заставу: - автомобіль марки RENAULT модель MAGNUM тип сідловий тягач-Е, 1998 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_9, реєстраційний номер НОМЕР_7; - н/причіп бортовий марки KAISER модель S 380 3L тип н/причіп бортовий- Е, 1992 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_10, реєстраційний номер НОМЕР_8; - автомобіль марки RENAULT модель 11GTA11 тип сідловий тягач-Е, 2000 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_3; - н/причіп бортовий марки ПП модель KRONE тип н/причіп бортовий- Е, 1998 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_4. Предмет застави сторонами оцінений в сумі 400000 грн. (а.с.12-13).

30.01.2014 зареєстровано заставу та звернення стягнення на об'єкти обтяження : - автомобіль вантажний, номер об'єкта НОМЕР_9, номер державної реєстрації НОМЕР_7, автомобіль марки RENAULT модель MAGNUM тип сідловий тягач-Е, 1998 року випуску; - інший транспортний засіб, номер об'єкта НОМЕР_10, номер державної реєстрації НОМЕР_8, н/причіп бортовий марки KAISER модель S 380 3L тип н/причіп бортовий- Е, 1992 року випуску; - автомобіль вантажний марки, номер об'єкта НОМЕР_5, номер державної реєстрації НОМЕР_3, автомобіль марки RENAULT модель 11GTA11 тип сідловий тягач-Е, 2000 року випуску; - інший транспортний засіб, номер об'єкта НОМЕР_6, номер державної реєстрації НОМЕР_4, н/причіп бортовий марки ПП модель KRONE тип н/причіп бортовий- Е, 1998 року випуску, а також внесено відомості про обмеження відчуження, згідно яких відчуження заставного майна має здійснюватися виключно за погодженням з обтяжувачем, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с.14).

Доводів представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 щодо відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження спірного рухомого майна, суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються безпосередньо самим вищезгаданим витягом, а наявність двох реєстраційних дій з одним реєстраційним записом узгоджується з Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 за № 73/5.

Разом з тим, як вбачається з довідки УДАІ УМВС України в Чернігівській області від 09.06.2015, автомобіль марки RENAULT, модель 11GTA11, тип сідловий тягач-Е, 2000 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5, номерний знак НОМЕР_1; напівпричіп бортовий марки ПП модель KRONE, тип напівпричіп бортовий-Е, 1998 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_6, номерний знак НОМЕР_2, на момент розгляду даної справи перебувають у власності ОСОБА_6 (а.с.154).

Також, судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 04.01.2011 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено Договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов'язався відповідати перед позикодавцем в повному обсязі за виконання боржником зобов'язань, що виникають з договору (а.с.4).

Статями 553, 554 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель, відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Ч. 4 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до п. 9 Договору позики, позичальник зобов'язаний повністю повернути позику та сплатити нараховану плату за користування позикою, незалежно від настання строку виконання зобов'язання у випадках: у разі невиконання позичальником зобов'язань за цим Договором та несплати відсотків за користування позикою та суми позики, якщо прострочення виконання цих зобов'язань більше трьох місяців.

ОСОБА_4 вручила позичальнику ОСОБА_2 та його поручителю ОСОБА_5 вимогу-повідомлення про повне дострокове виконання взятих зобов'язань за договором позики від 04.01.2011, з відстроченням її виконання на 10-ти денний термін з дня отримання цієї вимоги (а.с.16), яке було вручено ОСОБА_5 26.01.2013, а ОСОБА_2 - 26.07.2013.

З Договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання позичальником або поручителем своїх зобов'язань, що виникають з договору, не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки позивачем відповідно до умов кредитного договору був змінений строк виконання основного зобов'язання, то відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України вимоги до поручителя могли бути заявлені у межах шести місяців від дня настання цього строку.

Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку щодо припинення вищезгаданої поруки і у зв'язку з чим, позов в частині стягнення з ОСОБА_5 солідарно заборгованості за договором позики за період після 01.07.2014 та стягнення боргу ОСОБА_2 з ОСОБА_5 у розмірі 556 682,68 грн., як солідарного боржника, задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 солідарно 20 000 грн. штрафу за невиконання умов договору, то дана вимога також не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.07.2014, вже стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 штраф за невиконання умов договору в сумі 20 000,00 грн. (а.с.7-9), а притягнення особи двічі до однієї відповідальності за одне й те саме правопорушення, є недопустимим. Щодо вимоги відносно ОСОБА_1, то останній не є стороною Договору застави від 05.01.2011, а тому він не може нести відповідальність, передбачену даним договором.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу»). Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави ( ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Крім того, беручи до уваги умови Договору застави, положення ст. 27 Закону України «Про заставу», ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та враховуючи обставини даної справи та встановлені рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.07.2014 (а.с.7-9), суд приходить до висновку, що за позивачем ОСОБА_4, станом на час розгляду справи, зберіглося право заставодержателя на спірний транспортний засіб, в т.ч. і право звернення стягнення на предмет застави та право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням, шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі.

Щодо розрахунку заборгованості, то суд враховує заявлений в межах позовних вимог розмір заборгованості і не спростований в судовому засіданні відповідачами по справі, за період, починаючи з 01.07.2014 (15 9951,79грн.) (а.с.44,45); розмір стягнутого боргу за рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.10.2014 (556 682,68грн.); розмір грошової суми, сплаченої ОСОБА_9 02.05.2015, як фінансового поручителя по зобов'язаннях ОСОБА_2 по вищезгаданому договору позики (238 392 грн.) і час її сплати (тобто, вже після проведеного розрахунку боргу по даній справі, що не впливає на визначення його розміру) (а.с.74). При цьому, вищезгадану суму коштів, сплачену в рахунок боргу, суд скеровує, згідно з вимогами ст. 534 ЦК України, безпосередньо на погашення боргу за вищезгаданим судовим рішенням, і приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем на час розгляду даної справи становить 478 242 грн. 47 коп.

Жодних інших доказів щодо виконання вищезгаданого рішення суду, в судове засідання сторонами не представлено і не обґрунтовано поважності причини цьому.

Суд не приймає варіант розподілу вищезгаданих коштів на погашення боргу, запропонований позивачем, оскільки відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими для всіх в т.ч. і для позивача по справі.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 Закону.

Отже, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором позики від 04.01.2011 в сумі 478 242 грн. 47 коп., необхідно звернути стягнення на предмети застави, а саме на: автомобіль марки RENAULT, модель 11GTA11, тип сідловий тягач-Е, 2000 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5, номерний знак НОМЕР_1; напівпричіп бортовий марки ПП модель KRONE, тип напівпричіп бортовий-Е, 1998 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_6, номерний знак НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_6, шляхом продажу транспортних засобів ОСОБА_4 з укладенням від імені ОСОБА_6 договорів купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з правом зняття з обліку в органах ДАІ України цих транспортних засобів, а також з наданням їй всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, зі встановленням початкової ціни предмета застави на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час його продажу.

Щодо вимоги ОСОБА_4 про передачу спірного предмету застави в заклад, то вона узгоджується з положеннями п.3 ч.2 ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Відносно позовної вимоги про одночасне стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості за договором позики від 04.01.2011 у сумі 159 951,79 грн., то враховуючи безпосередньо вибраний позивачем спосіб звернення стягнення, суд вважає, що одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет застави, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення зазначеного боргу призведе до стягнення на користь кредитора однієї і тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна (подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові).

Дана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в листі від 01.02.2015 за результатами проведеного Аналізу судової практики застосування законодавства, яке регулює іпотеку, як заставу нерухомого майна.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вищезгадана вимога не підлягає задоволенню.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір, від сплати якого позивач звільнена, в розмірі 3 654,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 27, 57-64, 88, 208, 209, 212-215, 292 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, передання в заклад, звернення стягнення на предмет застави - задовольнити частково.

Вилучити та передати в заклад ОСОБА_4 предмет застави, а саме: належний на праві власності ОСОБА_6:

автомобіль марки RENAULT, модель 11GTA11, тип сідловий тягач-Е, 2000 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5, номерний знак НОМЕР_1;

напівпричіп бортовий марки ПП модель KRONE, тип напівпричіп бортовий-Е, 1998 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_6, номерний знак НОМЕР_2,

разом з відповідними комплектами ключів від транспортних засобів та свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (технічними паспортами).

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором позики від 04.01.2011 в сумі 478 242 (чотириста сімдесят вісім тисяч двісті сорок дві) грн. 47 коп., звернути стягнення на предмети застави, згідно Договору застави від 05.01.2011, посвідченого 05.01.2011 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 15, та Договором про внесення змін до договору застави, посвідченого ОСОБА_7, приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу, 05 січня 2011 року за р. № 15, від 01.06.2013, посвідченого 01.06.2013 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 744, а саме на:

автомобіль марки RENAULT, модель 11GTA11, тип сідловий тягач-Е, 2000 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5, номерний знак НОМЕР_1;

напівпричіп бортовий марки ПП модель KRONE, тип напівпричіп бортовий-Е, 1998 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_6, номерний знак НОМЕР_2,

що належить на праві власності ОСОБА_6, шляхом продажу транспортних засобів ОСОБА_4 з укладенням від імені ОСОБА_6 договорів купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з правом зняття з обліку в органах ДАІ України цих транспортних засобів, а також з наданням їй всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, зі встановленням початкової ціни предмета застави на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час його продажу.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. Г. Деркач