Постанова № 47373, 17.07.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17.07.06 Справа № 10/372н-ад.

Суддя господарського суду Луганської області Мінська Т.М. по справі № 10/372н-ад за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод",

м. Алчевськ

до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання податкового повідомлення –рішення нечинним

Представники сторін:

від позивача - Мерзлякова В.П. - заст.нач.юр.відділу, довіреність № 10-02 від 10.01.06, Кочеткова Л.О., довіреність № 10-32 від 14.06.06, Натикач Г.В., довіреність № 10-35/1 від 05.07.06.;

від відповідача - Коваленко Л.І. - нач.юр.відділу, довіреність № 499/10 від 19.04.06, Маштакова Є.С. - гол.держ.подат.інспектор, довіреність № 16621/10 від 14.06.06 ,Свєтікова Т.Є. - гол.держ.подат.рев.-інспектор, довіреність № 21957/10 від 12.07.06.

Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалась звукова фіксація судового процесу. У судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.07.2006. до 17.07.2006.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення № 000004220/2 від 25.04.2006р., винесене Алчевською ОДПІ про донарахування податку на прибуток у сумі 1007634 грн. 00 коп. (основний платіж –335878 грн. 00 коп., штрафні (фінансові) санкції - 671756 грн. 00 коп.).

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Алчевською ОДПІ (відповідачем у справі) проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства підприємства Відкритим акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» (позивачем у справі) за період з 01.04.2004. по 30.09.2005., про що складено акт № 1372/231-00190816 від 28.12.2005.

На підставі даного акту перевірки та рішення про результати розгляду повторної скарги № 5416/25-08 від 14.04.2006. Алчевською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.01.2006. № 0000042220/2, яким позивачу згідно з підпунктом 4.2.2. «б» пункту 4.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення п.п. «в»п. 13.1. статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних осіб в сумі 1 007 634 грн. 00 коп., з них: основний платіж - 335 878 грн. 00 коп., штрафна санкція - 671 756 грн. 00 коп.

З приводу вказаного порушення в акті перевірки викладено таке:

В перевіреному періоді здійснювались операції з надання послуг ВАТ «Алчевськкокс» нерезидентами України.

ВАТ «Алчевськкокс» нерезидентами надавались послуги з розробки документації Базового інжинірінгу, а також з підготовки інженерно - технологічного заключення по підвищенню продуктивності коксової батареї №м 9 –БІС за наступними контрактами:

від 21.09.2004. № 890/2004-22/799 з HEAVY MACHINERY, a.s.» (Чеська Республіка) від 02.09.2003. № 16 - 437 з фірмою Transporttchnik GmbH» (Німеччина).

Згідно актів виконаних робіт ВАТ «Алчевськкокс» отримано послуг від нерезидентів на загальну суму відповідно 218610, 0 євро і 126206, 5 євро, та на користь нерезидентів перераховані валютні кошти в загальній сумі 344872, 5 євро (2 239 188 грн. 67 коп.).

Відповідно до норм п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) від 22.05.97 р. N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ), зі змінами та доповненнями (надалі - Закон про податок на прибуток) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від здійснення господарської діяльності, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними за правилами, встановленими Законом про податок на прибуток.

За інформацією Міністерства закордонних справ України станом на 01.01.2004. набули чинності договори про уникнення подвійного оподаткування з ФРН- 04.10.96., і з Чехією –20.04.99.

В акті перевірки зазначено, що на адресу ВАТ «Алчевськкокс» надісланий запит від 18.12.05. про надання пояснення стосовно нарахування та сплати у квітні та жовтні 2004 року податку на репатріацію доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України за контрактами від 21.09.2004. № 890/2004-22/799 і від 02.09.2003. № 16 - 437. Пояснення та довідки, які підтверджують, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародні угоди, не надані.

В акті перевірки зроблено висновок, що в порушення п. 13.2 ст. 13 Закону про податок на прибуток під час виплати доходу нерезиденту не утримано і не сплачено до бюджету податок на прибуток у розмірі 15 % від суми доходу ( 2 239 188 грн. 67 коп.) - 335 878 грн. 30 коп.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи:

- документом, виданим фінансовим відділом в Остраві № 95243/06/389901/6401, який дійсний на 2004 рік, підтверджено, що Платник податків - HEAVY MACHINERY, a.s.» є резидентом в Чеській Республіці згідно ст. 4 Договору між Україною і Чеською Республікою про усунення подвійного оподаткування.

- документом, виданим фінансово-податковим управлінням м. Саарлоїз, підтверджено, що Платник податків - фірма Transporttchnik GmbH» протягом 2004 року мала місцем своєї підприємницької діяльності Німеччину згідно до договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Федеративною Республікою Німеччина.

Як вбачається з матеріалів справи на момент розгляду первинної і повторної скарги позивач надав:

- «удостоверение о налоговом доміціле», підписане Казначейством Острава, Хорни 63, 700 46 Острава Храбувка, (Чеська Республіка), яке підтверджує, що HEAVY MACHINERY, a.s.» є резидентом в Чеській Республіці згідно ст. 4 Договору між Україною і Чеською Республікою про усунення подвійного оподаткування (дата і місце заповнення –22 грудня 2005 року, Острава);

- свідоцтво про місцезнаходження, підписане Фінансовим управлінням м. Заарлуїс (Федеративна Республіка Німеччина), яке засвідчує, що фірма «KOCH Transporttchnik GmbH» є дійсним резидентом Федеративної Республіки Німеччина згідно до договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Федеративною Республікою Німеччина (місце і дата заповнення - 17 січня 2006 року, 66740 Заарлуїс).

При розгляді вищезазначених скарг не прийняті до уваги дані документи, як такі, що суперечать п. 4 і 6 Порядку звільнення від (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.2001. (надалі –Порядок 470).

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що міжнародні договори з Чеською Республікою і Федеративною Республікою Німеччина не передбачають оподаткування доходів типа «інжинірінг» у країні походження таких доходів, а відтак вимога надання довідки, що підтверджує, що нерезидент є резидентом тієї країни, з якою укладено міжнародний договір, є такою, що суперечить нормам Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про міжнародні договори», та ратифікованим згідно законодавства України Конвенції між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та майно і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування відповідно.

Відповідач заперечує проти позову і зазначає, що механізм запобігання подвійному оподаткуванню є своєрідною пільгою для платника податків. Ця пільга відповідно до принципів оподаткування починає діяти лише після того, як платник податків довів своє право на використання ним пільги.

Відповідач вважає, що підтвердженням такого права є надання довідки, передбаченої п. 4 Порядку 470.

Оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд при вирішення даного спору виходить із наступного:

Згідно п. 13.1. ст. 13 Закону про податок на прибуток будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Частина 2 цього пункту містить перелік доходів, отриманих нерезидентами, для цілей цієї статті, в тому числі: проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь

нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом; роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг"; доходи від здійснення нерезидентом господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Пунктом 13.2. цієї статті передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Аналогічно ст. 18 Закону України про податок на прибуток передбачає, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Ст. 19 Закону України від 18.02.97 р. N 77/97-ВР "Про систему оподаткування" зазначено, що якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою

України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.

Конвенція між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно містить перелік доходів резидентів Договірної Держави, які можуть оподатковуватись в другій Договірній Державі (ст.ст. 6 –20). А статтею 21 цієї Конвенції встановлено, що види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх походження, про які не йдеться у попередніх статтях, будуть оподатковуватись тільки в цій державі.

Аналогічні положення містить Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (ст. 21).

Доходи, виплачені позивачем резидентам Чеської республіки і Німеччини є іншими, про які не йдеться в статтях 6 -20 Конвенції між Урядом України і Урядом Чеської Республіки і статях 6 -20 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина, а відтак ці доходи, що отримані резидентами цих держав, за правилами цих міжнародних договорів оподатковуються лише в цих державах.

А відповідно до ст. 12 і 17 Закону України від 22.12.93 р. N 3767-XII "Про міжнародні договори" міжнародні договори України підлягають неухильному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб і інші учасники двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, неухильно виконували свої зобов'язання, що випливають з цих договорів.

Укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Стосовно необхідності надання довідки, передбаченою Порядком 470 на момент здійснення виплати нерезиденту, суд вважає наступне:

Згідно п. 4 Порядку 470 підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є

резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія

положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі.

Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

В цьому ж пункті міститься норма, згідно якої така довідка може бути затребувана у нерезидента органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплаченого податку на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

При вирішенні даної справи судом враховано, що на момент виплати доходів нерезидентам позивач мав інші документи ніж довідки, передбачені Порядком 470, того, що місцезнаходженням їх контрагентів за договорами є Договірні Держави, на момент прийняття даного рішення позивачем підтверджено, що ним виплачено доходи нерезидентам, на яких розповсюджується дія норм міжнародних договорів, згідно яких отримані нерезидентами доходи походженням із України оподатковуються лише в цих державах.

За таких обставин, суд визнає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

Оцінивши всі вищевикладені обставини, суд закінчив розгляд справи в судовому засіданні 17.07.2006. і постановив задовольнити позов.

Відповідно до ст. 94 п.1 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до п.3 розділу VII «Прикінцеві і перехідні положення» КАСУ розмір судового збору при зверненні з немайновим позовом становить 3 грн. 40 коп. Решта є зайво сплаченим.

Згідно ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17.07.2006. проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 18, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення –рішення Алчевської ОДПІ № 000004220/2 від 25.04.2006р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 1007634 грн. 00 коп. (основний платіж – 335878 грн. 00 коп., штрафні (фінансові) санкції - 671756 грн. 00 коп.).

3. Стягнути з Державного бюджету України з поточний рахунок 31111095600006, МФО 804013, ОКПО 24046582, Відділення Державного казначейства у Ленінському районі м. Луганська, банк –Управління Державного казначейства в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 державне мито в сумі 3 грн. 40 коп. на користь ВАТ «Алчевськийкоксохімічний завод», м. Алчевськ, вул. Красних Партизан, 1, код ЄДРПОУ 00190816, р/р 260056328 в ЛОД АППБ «Аваль»м. Алчевськ, МФО 304007.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили, якщо її не скасовано, після закінчення апеляційного розгляду скарги.

Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову. Копії апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Згідно ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України постанова в повному обсязі складена 24.07.2006.

Суддя Т.М.Мінська