Ухвала суду № 47369368, 22.07.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Секірська А.Г.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року справа №812/220/15

приміщення суду за адресою: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Чебанова О.О., розглянувши у письмовому порядку апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грисар - Агро» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 33332,46 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2015 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грисар - агро» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 33332,46 грн. (а.с.2-4)

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у задоволенні позову Луганському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 33332,46 грн. - відмовлено.

(а.с.47-50)

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходів з того, що ТОВ «Грисар - Агро» вжито усіх необхідних та можливих заходів для недопущення господарського правопорушення, оскільки вакантні посади для інвалідів на підприємстві не зайняті не з вини відповідача, що у свою чергу, унеможливлює застосування адміністративно - господарських санкцій та пені, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що відповідач не створив належним чином робоче місце для працевлаштування інваліда, оскільки вакантні посади, зазначені в штатному розписі, не призначені для осіб з інвалідністю. (а.с.57-59)

Представниками позивача та відповідача на адресу суду були надіслані клопотання про розгляд справиза їх відсутністю.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, звернулися із заявами про розгляд справи у їх відсутність, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Грисар - Агро» є юридичною особою, має ідентифікаційний код 31380689, знаходиться за адресою: 92312, Луганська область, Новопсковський район, село Танюшівка, вулиця Центральна, будинок 24, квартир 1.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів Товариство з обмеженою відповідальністю «Грисар - Агро» за 2014 рік від 23.02.2015 року, наданого до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) становить 21 особу, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1 особу. (а.с. 7)

Водночас, ТОВ "Грисар-Агро" про наявність вакантних місць, у тому числі для працевлаштування інвалідів, повідомляло Новопсковський районний центр зайнятості, направивши звітність "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" від 08.01.2014 року (а.с.19), від 08.02.2014 року (а.с.20), від 11.03.2014 року (а.с.21), від 10.04.2014 року (а.с.22), від 12.05.2014 року (а.с.23), від 05.06.2014 року (а.с.24), від 01.07.2014 року (а.с.25), від 05.08.2014 року (а.с.26), від 03.08.2014 року (а.с.27), від 01.10.2014 року (а.с.28), від 03.11.2014 року (а.с.29) та від 04.12.2014 року (а.с.30).

Згідно листа Новопсковського районного центру зайнятості від 27.05.2015 року № 22/7-1247 у 2014 році ТОВ "Грисар-Агро" надавались звіти за формою 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакансій) для інвалідів. (а.с.19-30) За направленням центру зайнятості підприємство прийняло на роботу у 2014 році 17 осіб. Протягом 2014 року на це підприємство Новопсковський районний центр зайнятості не видавав направлення для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з тим, що за місцем розташування підприємства осіб з обмеженими фізичними можливостями не зареєстровано (а.с. 36).

Відповідно до розрахунку позивача, адміністративно - господарські санкції відповідача за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2014 році, нараховані у розмірі 32904,76 грн. (а.с.8)

Сума адміністративно-господарських санкцій, у встановлений ст. 20 України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року (із змінами та доповненнями) строк сплачена не була, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована пеня за порушення строків сплати адміністративно - господарських санкцій відповідно до ст. 20 цього Закон і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону») з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.

У зв'язку з несплатою ТОВ «Грисар-агро» адміністративно - господарських санкцій Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів нарахувало підприємству пеню в сумі 427 грн. 70 коп. за 2014 рік. (а.с.8)

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав у стягненні адміністративно-господарської санкції з огляду на наступне.

Відповідно до положень частин 1, 2 та 3 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 зазначеного Закону передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахування його побажань.

На підставі вимог статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані, у тому числі своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Згідно статті 22 Закону України «Про зайнятість населення», основним завданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є: реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції; сприяння громадян у підборі підходящої роботи; надання роботодавцям послуг з добору працівників; здійснення реєстрації безробітних, ведення обліку наданих їм послуг; взаємодія з роботодавцями з питань визначення поточної та перспективної потреби в робочій силі, професійного навчання населення та укомплектування вільних робочих місць, тощо.

Крім того, статтею 6 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що кожен має право на вільний вибір місця, виду діяльності та роду занять, яке заперечується державою шляхом створення правових, організаційних та економічних умов для такого вибору.

Статтями 5 та 14 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що держава гарантує у сфері зайнятості: вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії; безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержання інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку; соціальний захист у разі настання безробіття; додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян, тощо.

Відповідно до п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Таким чином, обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів не є безспірною ознакою наявності відповідальності підприємства, яка могла настати лише у випадку, не вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів.

В ході судового розгляду було встановлено, що відповідачем були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, відповідні центри зайнятості повідомлялися про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, до відповідача для працевлаштування інваліди не направлялись, у працевлаштуванні інвалідам не відмовляло.

Тобто, відповідач виконав залежні від нього заходи, спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідальність за виконання яких покладена на підприємство.

Колегія суддів вважає, що заявлені до стягнення санкції є адміністративно -господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 427,70 грн. колегія судів зазначає, що згідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, відсутність факту сплати санкції обумовлює відсутність об'єкту обчислення пені, що доводить передчасність та безпідставність її пред'явлення.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 24, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року у справі № 812/220/15 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грисар - Агро» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 33332,46 грн. - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя І.В. Геращенко

Судді Т.Г. Арабей

О.О.Чебанов