Постанова № 47368424, 17.07.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2015 року 810/1800/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Приходько Н.І., за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моваль Трейдинг» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

28 квітня 2015 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Моваль Трейдинг» (ТОВ «Моваль Трейдинг», товариство) із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ДПІ, Інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 січня 2015 року №0000212201.

Зазначали, що викладені за результатами податкової перевірки висновки не відповідають дійсним обставинам проведення господарської діяльності позивачем, наголошували на реальності операцій із ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» та правомірності включення сум податку на додану вартість за наслідками таких операцій до податкового кредиту. Звертали увагу на наявність у підприємства усіх необхідних і належно оформлених первинних документів, що підтверджують реальність операцій. Вказали, що платник податку не може нести відповідальність за порушення норм законодавства іншим платником податків. Наголошували, що висновки за наслідками перевірки позивача ґрунтуються на інформації викладеній у листі Державної фіскальної служби України і не підтверджуються належними доказами.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, просили визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, направив письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні позову, а також розглядати справу без його участі. Стверджував, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваного рішення про збільшення суми грошового зобовязання позивача із податку на додану вартість та стягнення штрафних санкцій. Посилався на лист Державної фіскальної служби України, у якому зазначено, що у ході відпрацювання категорії платників виявлено імпортера, зовнішньоекономічна діяльність якого підпадає під категорії ризикових операцій, а саме - ПП «Ін Ком»; а основним покупцем імпортованого ним товару є ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», яке у свою чергу реалізувало товар позивачу. При цьому, витребовувані ухвалою від 29 травня 2015 року про відкриття провадження документи відповідач до суду не надав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи із такого.

Як видно з Акта від 30 грудня 2014 року №89/10-13-22-05/36713153 (т.1 а.с.8-16), у період з 17 грудня 2014 року по 23 грудня 2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Моваль Трейдинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» за липень і серпень 2014 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, підприємством порушено вимоги пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 143185,24 грн., у тому числі за липень 2014 року на 71592,62 грн., за серпень 2014 року на 71592,62 грн.

Такі висновки обґрунтовано констатацією податковим органом відсутності фактичного здійснення господарської діяльності позивача із ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал». Це твердження обумовлене посиланням на відомості із листа Державної фіскальної служби України №12186/7/99-99-22-07-01-17 від 27 листопада 2014 року стосовно взаємовідносин контрагента позивача із ПП «Ін Ком».

На підставі Акта перевірки позивача 22 січня 2015 року Інспекцією прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000212201, згідно якого ТОВ «Моваль Трейдинг» збільшено суму грошового зобовязання із податку на додану вартість на 143185 грн. за основним платежем і на 35796 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.17).

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Моваль Трейдинг» є юридичною особою, зареєстроване 25 січня 2010 року, тобто є субєктом господарської діяльності.

Видами діяльності підприємства є: діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля фруктами й овочами; оптова торгівля мясом і мясними продуктами; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах (т.1 а.с.75).

У ході судового розгляду встановлено, що 27 вересня 2013 року між ТОВ «Моваль Трейдинг» (замовник) та ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» (виконавець) укладено договір надання послуг №27/09/15 (т.1 а.с.31-36), за умовами якого виконавець, на замовлення замовника, зобовязується надати послуги з розміщення рекламних кампаній наданих замовником, у відповідності з затвердженими сторонами додатками до договору. Замовник зобовязується оплатити та прийняти надані виконавцем послуги на умовах визначених договором та додатками до нього, а виконавець - надавати замовнику акти приймання-передачі наданих послуг до 10 числа місяця наступного за звітним. Крім того, замовник зобовязується надати виконавцеві готові до розміщення рекламні матеріали не пізніше 5 робочих днів до моменту початку їх розміщення; такі рекламні матеріали мають відповідати вимогам діючого законодавства, а також технічним вимогам виконавця. Якість рекламних матеріалів повинна забезпечувати можливість їх якісного розміщення на рекламних носіях. Вартість послуг виконавця по проведенню рекламної кампанії вказується в додатках до договору і визначається виходячи із медіа-планування, кількості і типу рекламних носіїв, хронометражу рекламного ролика, строків і періодичності його трансляції.

У додатках №1, 19, 20, 21 та 22 до цього договору обумовлено види рекламних матеріалів, рекламного носія, територію виходу в ефір, кількість виходів та період розміщення рекламних матеріалів, вартість послуги виконавця (а.с.1 а.с.36, 42, 46, 50, 54).

З метою підтвердження виконання умов вказаного договору у досліджуваний під час перевірки період позивачем подано до суду завірені належним чином копії наступних документів:

- податкові накладні №100 від 31 липня 2014 року, №101 від 31 липня 2014 року, №169 від 31 серпня 2014 року, №170 від 31 серпня 2014 року (т.1 а.с.37-40);

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1 а.с.41, 45, 49, 53);

- платіжні доручення (т.1 а.с.57-60);

- медіа-плани проведення відео інформаційної кампанії в мережі супермаркетів (т.1 а.с.43, 47, 51, 55);

- ефірні довідки проведення відео інформаційної кампанії в мережі супермаркетів та торговельних центрах (т.1 а.с.44, 48, 52, 56).

Судом зясовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Моваль Трейдинг» перед підписанням названого договору, з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання, учинило низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», зокрема отримало копії виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість такого контрагента (т.1 а.с.81-85).

З метою підтвердження відображення операцій позивача із ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» у податковій звітності, позивачем подано примірники декларацій із податку на додану вартість за липень, серпень 2014 року із додатками №5 (т.1 а.с.86-99).

Також директором підприємства позивача надано до суду письмові пояснення щодо економічного ефекту від операцій із ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» (т.1 а.с.29-30). Вказано, що в процесі здійснення господарської діяльності, яка супроводжується посиленою конкурентною боротьбою за покупця, все більшої уваги вимагає забезпечення ефективності проведення рекламної кампанії, яка є одним з переважних чинників підвищення конкурентоспроможності й стійкого функціонування підприємства. При оцінці результативності дії реклами для підприємства, товариством було розраховано майбутню ефективність від проведення медіа-реклами. Показниками, за якими розраховувалась економічна ефективність, були: зміна товарообігу; кількість продажу (замовлень товару), зумовлених дією реклами; зміна рівня витрат обігу в результаті зміни видатків на рекламу; частка видатків на рекламу на одного покупця або на тисячу потенційних покупців; видатки на рекламу за певний період стосовно кількості замовлень за цей же період, зростання збуту товарів на одиницю рекламних видатків. У той же час, використовувалась велика кількість загальноприйнятих способів оцінки економічної ефективності реклами: порівняння ефективності продажів за певний період з рекламою і без неї; порівняння товарообігу двох однотипних торговельних підприємств; порівняння ринків, на одному з яких використовується реклама, а на іншому - ні, рентабельність реклами тощо. Так, на підставі проведених розрахунків, укладено договір на проведення аудіо-медіа-реклами з ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал». Замовлені кампанії (відеоролики «Морепродукти «Кароліна») проводилися у магазинах відомих торгівельних мереж, таких як «Фуршет», «Бі Маркет», «Вест Лайн», ТЦ «Караван», для реклами товару їх торгової марки «Кароліна». Зазначав, що економічна вигода у результаті укладання такого договору полягала в інформуванні та зацікавленості покупців до ТМ «Кароліна» та збільшенні реалізації (збуту) товару, що підвищує рівень прибутковості підприємства і, як наслідок, його конкурентоспроможності.

У судовому засіданні представник позивача також пояснив, що надані послуги за досліджуваним у цій справі договором використані у господарській діяльності товариства «Моваль Трейдинг», зокрема, з метою належного виконання договірних зобовязань останнього із ДП «Фуршет Центр», ПП «Білла-Україна», ТОВ «Адвентіс», ПП «Вест Лайн», ТОВ «Еффіус Груп» ДП «Фуршет Регіон». На підтвердження цього подав копії договорів із додатками та додатковими угодами, копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів розбіжностей, протоколів розбіжностей, специфікацій, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписок із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідок з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтв про реєстрацію платником податку на додану вартість щодо названих контрагентів позивача (т.1 а.с.127-244, т.2 а.с.1-136).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

За визначенням у пункті 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового звязку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обовязкові реквізити).

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом зясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарських операцій; установлення спеціальної податкової правосубєктності їх учасників; звязок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит вважається сформованим правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обовязок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»).

Витрати для цілей визначення податкового кредиту і об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків його контрагентом ніякі послуги не надавались, роботи не виконувались.

З дослідженого Акта перевірки позивача убачається, що представники Інспекції в основу своїх висновків про порушення позивачем податкового законодавства поклали виключно думку посадових осіб іншого податкового органу щодо діяльності ПП «Ін Ком», який мав господарські відносини із контрагентом позивача ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал».

Суд звертає увагу, що обовязок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованим. Визначення податкових зобовязань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обовязків його контрагентом. Тобто, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено інформацію щодо господарської діяльності іншого платника податків без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Суд враховує і вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом зясовано, що позивачем вжито необхідних заходів щодо перевірки наявності податкової правосуб'єктності у свого контрагента та його спроможності виконувати зобовязання за відповідним договором.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент вчинення та виконання досліджуваного договору, ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» було належним чином зареєстрованою юридичною особою, мало право укладати правочини, було зареєстроване платником податку на додану вартість, мало право виписувати податкові накладні.

Суд звертає увагу, що відповідач жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем податкових накладних та первинних документів як під час проведення перевірки, так і у ході судового розгляду справи - не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку таких документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам Інспекція суду не надала.

Також суд наголошує, що відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження обґрунтованості висновків у Акті перевірки позивача, хоча такі документи витребовувалися у податкового органу.

Суд, на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності, встановив, що факт здійснення операції з надання послуг (виконання робіт), оплати їх вартості, відображення у податковому обліку підтверджується документально.

У той же час, доводи податкового органу про нереальність договору ґрунтуються на припущеннях.

Таким чином, висновки податкового органу про заниження позивачем податкового зобовязання із податку на додану вартість у ході судового розгляду не підтвердились.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Суд зазначає, що у цьому випадку податковий орган не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України .

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 357,96 грн. згідно платіжного доручення від 22 квітня 2015 року №7784, доказів понесення інших судових витрат не надано. Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0000212201 від 22 січня 2015 року.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моваль Трейдинг» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 357 (триста пятдесят сім) грн. 96 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 липня 2015 р.