Рішення № 47368090, 24.06.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11612/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Бородіні А. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в:

В травні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором посилаючись на те, що 04 квітня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідачу 1 було надано кредитні кошти в сумі 60000 доларів США, терміном користування по 04.04.2022 року зі сплатою 13,25% річних. За додатковими угодами від 04. 05.2007 року, 09.08.2007 року та 05.03.2008 року суму кредиту було збільшено до 314500 доларів США. Зобов'язання за кредитним договором забезпечено договором поруки, укладеними з ОСОБА_3 Станом на 05.01.2012 року заборгованість становить 354263,39 доларів США. Тому позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь суму заборгованості в розмірі 354263,39 доларів США, що еквівалентно 2830493 грн. 63 коп.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" було задоволено частково.

Ухвалою від 18 березня 2015 року заочне рішення від 23 грудня 2014 року скасовано і призначено до нового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з'явилась, надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/4006/81/54109 (а.с.9-11). За умовами кредитного договору відповідачу ОСОБА_2 було надано кредит у сумі 60000 доларів США строком по 04 квітня 2022 року, зі сплатою 13,25% річних (п. 1.1, п. 1.2, п. 1.4 кредитного договору). 04 травня 2007 року, 09 серпня 2007 року та 05 березня 2008 року між сторонами були укладені додаткові угоди, за якими сума кредиту збільшилась до 314500 доларів США (а.с.14,15,16).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем, а саме: надано кредит в сумі 314500 доларів США, що підтверджується заявами на видачу готівки № 93-07/02-03/181, 93-07/02-03/196, 93-07/02-03/206, 93-07/02-03/215, 93-07/02-03/241, 93-07/02-03/486, 93-07/02-03/493, 93-07/02-03/60 (а.с.20-27). Свої ж зобов'язання за кредитним договором відповідач ОСОБА_2 не виконує належним чином.

Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору у відповідача ОСОБА_2 виникла заборгованість по договору у розмірі 2830493 грн. 63 коп., яка складається з: простроченої заборгованості по поверненню кредиту у розмірі 1829943 грн. 92 коп., заборгованості за відсотками - 425404 грн. 04 коп., пені за прострочення погашення відсотків - 575145 грн. 67 коп(а.6-8).

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_2, між банком, ОСОБА_3 був укладений договір поруки від 05 березня 2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов'язалась перед позивачем відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань перед позивачем (а.с.17-19).

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норм, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

Обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильного витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Представник відповідача ОСОБА_3 у своїй заяві зазначає, що договір поруки № 11/08-19/134-014/4006/81/54109 від 05 березня 2008 року укладений між позивачем та ОСОБА_3 є припиненим, оскільки строк звернення до поручителя сплив.

Відповідно до ч. 4 ст. 559, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не придавить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений момент пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не придавить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У пункті 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Отже, у позивача виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржником ОСОБА_2 щодо повернення кредиту за кредитним договором № 014/4006/81/54109 від 04 квітня 2007 року починаючи з 15 червня 2011 року протягом наступних шести місяців (а.с.30).

З письмовою вимогою про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором позивач звернувся до ОСОБА_2 14 червня 2011 року (а.с.30-31).

З письмовою вимогою про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором позивач звернувся до ОСОБА_3 04 березня 2013 року, а з позовною заявою - 24 травня 2013 року, тобто вже з порушенням шестимісячного строку звернення.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості з ОСОБА_3, як поручителя, задоволенню не підлягають, оскільки порука є припиненою.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не надав жодного доказу того, що заборгованість за кредитним договором відсутня, тому суд позбавлений можливості врахувати інші докази ніж ті, які є в матеріалах справи.

Оскільки, відповідач не виконує свої зобов'язання перед позивачем за кредитним договором в добровільному порядку, тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суму заборгованості по кредитному договору в розмірі 2255347 грн. 96 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Представник відповідача ОСОБА_3 заявив клопотання про застосування строку позовної давності від 18 листопада 2014 року (а.с.189-190).

Статей 258 передбачено, що для окремих видів вимог застосовується спеціальна позовна давність, зокрема - для вимог про стягнення пені ( неустойки, штрафу) застосовується позовна давність тривалістю в один рік.

З розрахунку заборгованості пені по відсоткам, станом на 05 січня 2012 року, вбачається, що останній платіж був здійснений 14 серпня 2011 року, тобто позовна давність починається саме з цього моменту. Позивач звернувся до суду лише 24 травня 2013 року, тобто з порушенням строків.

Враховуюче вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3441 грн.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 526, 549, 553, 559 1050, 1054 ЦК України, Пунктом 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, ст.ст. 11, 15, 30, 60, 62, 202, 213, 215, 218, 226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 1 829 943 грн. 92 коп. заборгованості за кредитом, 425 404 грн. 04 коп. заборгованості за відсотками, а всього 2 255 347 грн. 96 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 3441 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його оголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя Н. О. Яровенко