Рішення № 47365033, 13.07.2015, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10051/14-ц

Провадження № 2/727/548/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2015 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді: Чебан В.М.

при секретарі: Григорєвій І.Д.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посилаючись на те, що 31 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_3 Аваль», в особі Чернівецької обласної дирекції АТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №014/0001/74/40909, згідно з яким позивач надав, а відповідач отримав кредит в розмірі 148000,00 доларів США, строком до 30 липня 2023 року.

Позивач вказує, що пунктом 1.1. кредитного договору передбачено, що кредитор на положеннях та умовах цього договору надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії з лімітом 148 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути Кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором.

Як передбачено пунктом 1.3. кредитного договору, кредит надається на строк по 30 липня 2023 року (включно), згідно графіку надання кредиту, а також відповідно до пункту 1.4. договору, процентна ставка за користування кредитом складає 13 % річних.

За порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки відповідно до пункту 10.1. кредитного договору.

Також в абзаці 3 пункту 6.5. кредитного договору вказано, що у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за договором, у т.ч. у випадку невиконання позичальником зобов'язань з дострокового погашення заборгованості відповідно до умов договору, кредитор має право без отримання додаткової письмової згоди позичальника за власним вибором звернути стягнення на предмет іпотеки/застави будь-яким способом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак, як вказує позивач, позичальник неналежним чином виконує прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору, в зв'язку з чим допустив заборгованість перед банком, яка станом на 06 жовтня 2014 року склала 1 093 000,23 доларів США, з яких: 147 200,00 доларів США - сума заборгованості за кредитом; 127 584,23 доларів США - сума заборгованості по нарахованих та несплачених відсотках за користуванням кредитом; 818 216,00 доларів США - сума пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 31 липня 2007 року між банком та ОСОБА_4, а також ОСОБА_2 укладено договір іпотеки за № 011/0001/21587/587/588, який посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 1029, відповідно до умов якого іпотекодавцями передано в іпотеку нерухоме майно, а саме:

- Житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 259,9 кв.м. по вул. Прикарпатській, 9 в м. Чернівці;

- Земельну ділянку, загальною площею 0,0667 га (кадастровий номер 7310136300:16:001:0076), що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Прикарпатська, 9.

В зв'язку з посвідченням договору іпотеки 31 липня 2007 року нотаріусом на підставі статті 73 Закону України «Про нотаріат» накладено заборону відчуження на вищевказане майно, до припинення договору іпотеки № 014/05/477/478, про що внесено відповідну інформацію до реєстру за № 367.

Як вказує позивач, 07 жовтня 2014 року банком на адреси іпотекодавців надіслано претензії за №140-13-5-00/1612 та №140-13-5-00/1613 з вимогою погасити кредитну заборгованість. З огляду на те, що вимога банку боржниками виконана не була, кредитор змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, керуючись у цьому нижчевикладеними нормами права.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про заставу» в силу застави заставодержатель має право в разі невиконання заставодавцем забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Статтею 19 Закону передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання. Статтею 20 Закону передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Оскільки, вказує позивач, на сьогоднішній день за позичальником обліковується прострочена заборгованість, то банк вправі звернути стягнення на предмет іпотеки.

Окрім того, вказує позивач, 15 травня 2008 року Шевченківським районним судом м. Чернівці задоволено позов банку до ОСОБА_4 щодо стягнення заборгованості за договором кредиту та стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 766714,13 грн.

На основі викладеного позивач ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах, а саме: житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 259,9 кв.м. по вул. Прикарпатський, 9 в м. Чернівці та земельну ділянку, загальною площею 0,0667 га (кадастровий номер 7310136300:16:001:0076), що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул.Прикарпатська, 9, на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції, визначивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В ході судового розгляду від представника позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог та уточнений розрахунок заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого позивач просить в рахунок погашення заборгованості в розмірі 1181083,46 доларів США звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 259,9 кв.м. по вул. Прикарпатській, 9 в м. Чернівці та земельну ділянку, загальною площею 0,0667 га (кадастровий номер 7310136300:16:001:0076), що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Прикарпатська, 9.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Вказав, що строк дії кредитного договору до 2023 року, а тому строк позовної давності в даному випадку не застосовується. Підтвердив, що дійсно були два окремі кредитні договори з відповідачами.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення, вважала, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити. Окрім цього спрямувала до суду заяви про застосування строку позовної давності до вимог банку та письмові заперечення на позов, оскільки на її думку, початок перебігу позовної давності розпочався з моменту винесення рішення суду від 15.05.2008 року, оскільки зверненням до суду банк змінив термін виконання зобовязань за договором. Окрім цього термін позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки законом також встановлено тривалістю 1 рік. Підтвердила, що у 2007 році нею спільно з відповідачем ОСОБА_4 було придбано будинок по вул.Прикарпатській, 9 в м.Чернівці по 1/2 частці. При цьому нею було укладено окремий кредитний договір з банком, за яким з неї стягнуто відповідну суму заборгованості. При цьому вказала, що рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15.05.2008 року в задоволенні позовних вимог банку до неї спільно з ОСОБА_4 відмовлено, а тому вказувала, що в даному випадку вона також є неналежним відповідачем, у звязку з чим звернення стягнення можливе лише на 1/2 будинку та земельної ділянки, належні ОСОБА_4 Уточнила, що сам договір іпотеки вона не оскаржувала. А також ОСОБА_2 після роз'яснення головуючим її прав відмовилась від заявлення клопотання про призначення по справі експертизи з приводу вартості спірного будинку.

Від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності та письмові заперечення на позов, згідно яких просять застосувати строки позовної давності до вимог банку та в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково.

Судом встановлено, що 31 липня 2007 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 148000,00 доларів США у вигляді невідновлювальної кредитної лінії зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% на рік з кінцевим терміном повернення 30 липня 2023 року. Відповідно до п. 10.1 кредитного договору позичальник в разі порушення строків повернення суми кредиту, відсотків та комісій, передбачених договором сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (а.с.7-12).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 31 липня 2007 року між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок площею 259,9 кв. м та земельну ділянку, площею 0,0667 га, які розташовані за адресою: м.Чернівці, вул. Прикарпатська, 9 (а.с.13-16).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 10 квітня 2015 року заборгованість за кредитним договором №014/0001/74/40909 від 31 липня 2007 року становить 1181083,46 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 147 200,00 доларів США; заборгованості за відсотками 137335,73 доларів США; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 895547,73 доларів США (а.с.134-137).

07 жовтня 2014 року банк направив відповідачам письмові вимоги-претензії, в яких запропоновано у тридцятиденний термін погасити наявну заборгованість за кредитним договором, а у разі невиконання цієї вимоги буде звернуто стягнення на предмет іпотеки (а.с.25, 27).

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом також встановлено, що 15 травня 2008 року Шевченківським районним судом м. Чернівці задоволено позов банку до ОСОБА_4 щодо стягнення заборгованості за договором кредиту та стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 766714,13 грн. При цьому судом встановлена одностороння відмова відповідача ОСОБА_4 від виконання своїх кредитних зобовязань, в свою чергу ОСОБА_2 по тому позову судом визнано неналежним відповідачем. Вказане рішення суду сторонами не оскаржувалось, набуло чинності та спрямоване на виконання.

З приводу тверджень відповідачів стосовно відсутності підстав для звернення стягнення, то в даному випадку слід зазначити наступне.

Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту банк, скориставшись правом, передбаченим п. 6.5. кредитного договору, звернувся до відповідачів із повідомленнями від 07 жовтня 2014 року №140-13-5-00/1612 та №140-13-5-00/1613 про сплату заборгованості за кредитним договором у тридцятиденний строк з дня отримання вимоги. Одночасно відповідачів було повідомлено про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (а. с.25, 27). При цьому у позасудовому порядку вимоги банку від 07 жовтня 2014 року не виконано, у звязку з чим після збігу тридцятиденного терміну банк звернувся до суду.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, згідно з ч. 5 зазначеної статті дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, іпотека є способом задоволення забезпечених нею вимог іпотекодержателя (отримання виконання) за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання.

Тому задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості із позичальника не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена. За таких обставин наявність двох судових рішень - про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок її погашення не свідчить про подвійність стягнення із боржника, а тому доводи відповідачів у цій частині є безпідставними. При цьому варто зазначити, що договір іпотеки укладений ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рахунок забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_4 за кредитним договором №014/0001/74/40909 від 31.07.2007 року з приводу повернення кредиту наданого в сумі 148000,00 доларів США, який погашається відповідно до графіку погашення кредиту, у строк встановлений договором (а.с.13-16), а також виконання зобовязань позичальника ОСОБА_2 з приводу повернення кредиту в розмірі 10000,00 доларів США за кредитним договором №014/0001/74/40910 від 31.07.2007 року (п.п.2.1, 2.2 договору іпотеки). З пунктів 6.1. та 6.2. договору іпотеки вбачається, що предметом іпотеки виступають житловий будинок площею 259,9 кв. м та земельна ділянка, площею 0,0667 га, які розташовані за адресою: м.Чернівці, вул. Прикарпатська, 9 та які належать відповідачам на праві спільної часткової власності. При цьому в даному випадку іпотекодержатель з метою задоволення своїх вимог відповідно до п.16.7.1. договору іпотеки має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь зобовязань за кредитним договором, вони не будуть виконані, а також відповідно до п.16.9. договору у разі звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Таким чином відповідачка ОСОБА_2 є належним відповідачем по даній справі, оскільки вона, відповідно до умов договору іпотеки, фактично надала свої частки житлового будинку та земельної ділянки в рахунок забезпечення виконання зобовязань як за власним кредитним договором, так і за кредитним договором ОСОБА_4

Стосовно тверджень відповідачів щодо застосування строку позовної давності, то в даному випадку слід враховувати наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Як встановлено судом, обставиною, яка стала підставою для звернення у листопаді 2014 року ПАТ «ОСОБА_3 банк Аваль» до суду з позовом про звернення стягнення виявився факт порушення позичальником ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме: припинення ним з 31.08.2007 року передбачених договором виплат з погашення чергового платежу за кредитом та відсотків за користування кредитом.

Право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів у разі прострочення сплати чергових платежів передбачено ст. 1050 ЦК України.

Аналогічні положення містяться у п. 6.5. кредитного договору, відповідно до якого банк набуває право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання позичальником умов цього договору.

Таким чином, аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання (у даному випадку 30 липня 2023 року) вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів. Таким чином позивач у передбачений законом термін звернувся до суду для захисту своїх порушених прав, тобто твердження відповідачів про застосування загального строку позовної давності є безпідставними.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В розумінні Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником (іпотекодавцем) основного зобовязання кредитор (іпотекодержатель) вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Система способів звернення стягнення на предмет іпотеки побудована на інститутах добровільного та примусового виконання зобовязань. Примусове стягнення предмету іпотеки можливе лише на підставі рішення суду.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином позивач у передбачений законом термін звернувся до суду для захисту своїх порушених прав, тобто твердження відповідачів про застосування загального строку позовної давності є безпідставними.

В той же час спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Таким чином у даному випадку до вимог позивача, що стосуються стягнення неустойки відповідно до умов договору, слід застосувати позовну давність строком 1 рік. Таким чином загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_4 перед ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» за кредитним договором складає 635247,81 доларів США, що складається з наступного: 147200,00 доларів США заборгованість за кредитом, 137335,73 доларів США заборгованість за відсотками, 350712,08 доларів США заборгованість по нарахованій пені.

Водночас відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, максимальний розмір пені пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Враховуючи вищенаведене, загальна сума заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором №014/0001/74/40909 від 31.07.2007 року становить: 284 535,73 доларів США, з яких 147200,00 доларів США заборгованість за кредитом, 137335,73 доларів США заборгованість за відсотками та 8220691,16 грн. заборгованості по нарахованій пені.

На підставі викладеного, а також враховуючи розмір заборгованості, яка не погашена тривалий час, а також невиконання відповідачем своїх зобов'язань по погашенню кредиту, суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано порушив питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду

При цьому судом враховано також і те, що наявність рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке не виконане, не може бути перешкодою для звернення стягнення на майно, передане в іпотеку з метою забезпечення виконання зобовязання позичальника за кредитним договором.

Згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині, яка стосується погашення заборгованості за кредитним договором №014/0001/74/40909 від 31.07.2007 року у розмірі 284 535,73 доларів США та 8220691,16 грн.

При цьому слід врахувати також і те, що відповідачка ОСОБА_2 після роз'яснення головуючим її прав відмовилась від заявлення клопотання про призначення по справі експертизи з приводу вартості спірного будинку.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, відповідачі повинні відшкодувати на користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно до задоволених вимог, а саме сплачений судовий збір у розмірі 243,60 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 33, 38,39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 14-16, 258, 261, 267, 526, 549, 589, 590, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № 014/0001/74/40909 від 31.07.2007 року у сумі 284 535,73 доларів США, що складається з наступного: 147200,00 доларів США заборгованість за кредитом, 137335,73 доларів США заборгованість за відсотками та 8 220 691,16 грн. заборгованості по нарахованій пені, звернути стягнення на предмети іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах, а саме:

- Житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 259,9 кв.м. по вул. Прикарпатській, 9 в м. Чернівці, який належить ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності в рівних частинах на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 31.07.2007 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 1024, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 31.07.2007 року, відповідно до витягу за № 4377722 від 31.07.2007 року, номер правочину 2252871;

- Земельну ділянку, загальною площею 0,0667 га (кадастровий номер 7310136300:16:001:0076), що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул.Прикарпатська, 9, яка належить ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 31.07.2007 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1026, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 31.07.2007 року, номер правочину 2253018 про, що нотаріусом надано витяг № 4377910 від 31.07.2007 року, -

на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції (код ЄДРПОУ 21418784, р/р 290904960, МФО 356464, адреса: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, 143) визначивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_4, проживаючого в м..Чернівці, вул. Прикарпатська, 9, та ОСОБА_2 проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль», в особі Чернівецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» код ЄДРПОУ 21418784, МФО

356464 сплачений судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 (шістдесят) копійок, а саме по 121 (сто двадцять одній) гривні 80 (вісімдесят) копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: