Рішення № 47364862, 21.07.2015, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/475/15-ц

Провадження №2/713/332/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Пилипюка І.В., з участю секретаря Паучек Є.В., відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості.

В позові вказував, що 26.01.2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CVVWAN02000008, згідно умов якого банк зобовязався надати відповідачу кредит у розмірі 45591,40 грн. строком до 25.01.2012 року, а відповідач зобовязалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Зазначав, що банк свої зобовязання виконав у повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 45591,40 грн., а відповідач в порушення умов кредитного договору свої зобовязання не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки.

У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 станом на 10.03.2015 року має заборгованість у розмірі 188495,16 грн. з яких: 27894,28 грн. заборгованість за кредитом; 46472,69 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1148,94 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 112979,25 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №CVVWAN02000008 від 26.01.2007 року в сумі 188495,16 грн. та судові витрати.

В судове засідання представник позивача не зявився, будучи повідомленим про місце, день та годину слухання справи належним чином, в адресованому суду клопотанні просив справу розглядати без участі представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо винесення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Звернулася до суду із заявою про застосування строків позовної давності у якій просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 26.01.2007 року між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CVVWAN02000008, згідно умов якого остання отримала кредит в сумі 45591,40 грн. на купівлю автомобіля, зі сплатою 16,08% річних за користування кредитом на суму залишку, з кінцевим терміном повернення 25.01.2012 року, що підтверджується його копією.

Відповідач ОСОБА_1 зобовязалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

З положень кредитного договору №CVVWAN02000008 від 26.01.2007 року вбачається, що сторонами дотримано в повному обсязі вимог цивільного законодавства щодо предмету договору, його ціни, строку повернення кредиту, розміру відсотків, письмової форми.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору №CVVWAN02000008 від 26.01.2007 року щодо строків повернення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 10.03.2015 року становила 188495,16 грн., з яких 27894,28 грн. заборгованість за кредитом; 46472,69 грн. заборгованість за відсотками; 1148,94 грн. заборгованість по комісії; 112979,25 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Зокрема судом встановлено та вбачається з вищевказаного розрахунку заборгованості, що ОСОБА_1 за період з 26.01.2007 року по час звернення до суду з даним позовом жодного платежу на виконання умов кредитного договору №CVVWAN02000008 від 26.01.2007 року не вносилося.

В п.31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року зазначено, що враховуючи положення п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення вищезазначеної статті застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з заявою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена ст.257 ЦК України і становить три роки.

За змістом ч.2 ст.259 ЦК України, строк позовної давності може бути збільшений за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В кредитному договорі №CVVWAN02000008 від 26.01.2007 року питання про збільшення строку позовної давності не вирішувалось і окремо в письмовій формі договір про збільшення позовної давності між сторонами також не укладався.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що початком строку позовної давності у межах якого ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно було звернутися до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №CVVWAN02000008 від 26.01.2007 року є дата закінчення терміну дії кредитного договору 25.01.2012 року, а позивач звернувся до суду із позовною заявою тільки 18.03.2015 року, що свідчить про пропуск строку позовної давності.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 вказаної статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Клопотання про поновлення строку від позивача не надходило, у той же час, відповідачем ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.3 ст.267 ЦК України до суду була подана заява про застосування строку позовної давності.

На підставі викладеного в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором №CVVWAN02000008 від 26.01.2007 року в сумі 188495,16 грн. необхідно відмовити у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Посилання позивача у клопотанні (а.с.44-45) на те, що остання проплата заборгованості в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CVVWAN02000008 від 26.01.2007 року була здійснена 29.10.2014 року в сумі 20500,00 грн. (зараховані в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту), а тому відбулося переривання строків позовної давності - є безпідставним та не підтвердженим жодним належним та допустимим доказом.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №CVVWAN02000008 від 26.01.2007 року, за період з 10.03.2014 року по 10.03.2015 року (наданого на запит суду) вбачається, що станом на 30.09.2014 року прострочена заборгованість за кредитом становила 48394,28 грн., а станом на 29.10.2014 року 27894,28 грн., тобто 29.10.2014 року ОСОБА_1 сплатила в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 20500,00 грн.

На підтвердження сплати ОСОБА_1 20500,00 грн. заборгованості по кредиту позивачем на запит суду надано виписку за 29.10.2014 року по рахунку №29091051653366 та меморіальні ордери №0704, №0702 та №1 від 29.10.2014 року, з яких вбачається, що кошти в сумі 41000,00 грн., з яких 20500,00 грн. зараховані на погашення штрафів (у розрахунку заборгованості не відображено), і 20500,00 грн. зараховані на погашення заборгованості за кредитним договором №CVVWAN02000008 від 26.01.2007 року, надійшли від реалізації заставленого майна.

У частині 1 статті 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Суд вважає, що реалізація заставлено майна банком не є вчиненням ОСОБА_1 дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу, а тому строк позовної давності не є перерваним.

При цьому зазначені виписка за 29.10.2014 року по рахунку №29091051653366 та меморіальні ордери №0704, №0702 та №1 від 29.10.2014 року є неналежними доказами, оскільки на них відсутні підписи та штампи банку, а тому суд їх не приймає до уваги.

За таких обставин в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 необхідно відмовити.

На підставі викладеного та ст.ст.256, 257, 259, 261, 264, 267, 526, 527, 530, 611, 612, 1048-1050, 1054 ЦК України, п.31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30 березня 2012 року, керуючись ст.ст.10, 60, 64, 88, 212-215, 218 ЦПК України, Суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором №CVVWAN02000008 від 26.01.2007 року в сумі 188495,16 грн. відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. В. Пилип'юк