Ухвала суду № 47362606, 15.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/ 8578 / 2015 Головуючий у 1-ій інстанції - Фролова І.В.

Доповідач - Поливач Л.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Шахової О.В., Головачова Я.В.

при секретарі: Боярській І.І.

за участю осіб: представників стягувача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника боржника ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за поданням старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди Михайла Васильовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4;

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», поданою представником Лазоренком Ігорем Володимировичем

на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 05 травня 2015 року

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 05.05.2015 року заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 11.02.2015 року у справі за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4 задоволено. Скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 11.02.2015 року та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника - ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник стягувача за виконавчим провадженням - ПАТ «Альфа-Банк» Лазоренко І.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_4 Посилається на незаконність постановленої ухвали, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апелянт посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі суд зазначає, що представник Державної виконавчої служби України в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив. Наведене твердження суду не відповідає дійсним обставинам справи. Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди Михайла Васильовича взагалі не було повідомлено про час та місце розгляду заяви боржника про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами.

ПАТ «Альфа-Банк» який брав участь у справі, як стягувач був повідомлений про час та місце судового засідання за наведеною заявою боржника ОСОБА_4 у день судового засідання.

Наведеними діями суд першої інстанції порушив вимоги ст. ст. 74, 365 ЦПК України щодо належного повідомлення про дату судового засідання, чим позбавив державного виконавця та ПАТ «Альфа-Банк» надати пояснення та докази які б спростовували доводи викладені в заяві ОСОБА_8

Підставою для задоволення заяви ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року по справі №761/2196/15-ц, суд визнав те, що ОСОБА_8 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Мрія-А» з 28 травня 2013 року на посаді менеджера з комерційної діяльності цього підприємства, але такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки ця обставина не є нововиявленою.

Крім того, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року не було закінчено розгляд справи, оскільки ухвала про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, відповідно до вимог ст.377-1 ЦПК України (яка розташована у розділі VI Цивільного процесуального кодексу України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), була постановлена на стадії виконання судового рішення - виконавчого листа №6-105/2012 від 11.05.2012 року Новозаводського районного суду м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_8 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості на загальну суму 4804972,54 доларів США, який перебував на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

У зв'язку з викладеним, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого

2015 року, постановлена на стадії виконання судового рішення, не підлягає перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами, оскільки нею не закінчено розгляд справи.

В суді апеляційної інстанції представники стягувача ПАТ «Альфа-Банк» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали подану апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в ній. Представник боржника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість постановленої судом ухвали. Боржник ОСОБА_4, старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеда М.В.в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись у відповідності до вимог закону. Неявка вказаних осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 р. у справі за поданням старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ОСОБА_8 було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, ухвала набрала законної сили.

В квітні 2014 р. заявник ОСОБА_8 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами вищезазначеної ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 p., оскільки заявнику стали відомі обставини, які є істотними для справи, і які не були і не могли бути відомі під час розгляду подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. в Шевченківському районному суді м. Києва, а саме зазначає, що ТОВ «Мрія-А», де він працює, здійснюються щомісячні відрахування із його заробітної плати з метою погашення боргових зобов'язань, а відтак висновки, викладені в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 р. щодо ухилення боржника від виконання зобов'язань не відповідають дійсності.

При цьому вказане подання було мотивоване тим, що боржник ухиляється від примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості, оскільки має доходи, але приховує їх від державного виконавця, разом з тим, боржник працює, але жодним чином не погашає заборгованість.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_4 підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За приписами ч. 1, 2 ст. 361 ЦПК України, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Як роз'яснив Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 3 Постанови від 30 березня 2012р. за № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п.1) ч.2 ст. 361 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається із відповіді Пенсійного фонду України № 1006835704 від 28 жовтня 2014 року ОСОБА_8 працює в ТОВ «Мрія-А», що, зокрема, встановлено і ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 р.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеда М.В. ВП № 32948783 від 02 грудня 2014 року звернуто стягнення на доходи боржника, а саме постановлено ТОВ «Мрія-А» здійснювати відрахування із заробітної плати ОСОБА_8 в розмірі 20 % від суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Листом № 12-0-35-1743/2.-290/4 від 09 грудня 2014 року державний виконавець направив зазначену постанову на адресу ТОВ «Мрія-А».

Згідно електронних платежів, що додані заявником до заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами, ТОВ «Мрія-А» з грудня 2014 року здійснює відрахування із заробітної плати ОСОБА_8

За таких обставин, на час ухвалення Шевченківським районним судом рішення про обмеження ОСОБА_8 у праві виїзду за кордон, останній погашав заборгованість шляхом відрахувань із заробітної плати, що є істотною обставиною для розгляду питання про обмеження боржника у праві виїзду за кордон, яка існувала на час винесення ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 р., та у розумінні ч. 2 ст. 361 ЦПК України є нововиявленою обставиною.

Розглядаючи подання старшого державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України заявника, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому Протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до п. 18) ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

За змістом ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), до виконання зобов'язань. Громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань. При цьому паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, передбачених пунктами 1-9 ч. 1 цієї статті, або в разі використання паспорта для вчинення злочину, або виявлення у ньому підробки, а також у випадках припинення громадянства України. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами та консульською службою України.

Таким чином, аналіз перелічених норм законів дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту ухилення боржника - фізичної особи від виконання зобов'язань за рішенням суду.

Згідно з положеннями ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається, отже Старший державний виконавець зобов'язаний довести підстави подання.

З урахуванням п. 5) ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», п. 18) ч. З ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» саме Старший державний виконавець зобов'язаний довести навмисне або інше свідоме невиконання боржником ОСОБА_8 рішення суду.

Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Однак, старший державний виконавець не надав суду доказів, які б давали підстави вважати, що боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_8 має намір ухилятись або ухиляється від виконання судового рішення, в тому числі і шляхом залишення території України. Посилання державного виконавця в поданні щодо ухилення від виконання боргових зобов'язань спростовується фактом влаштування ОСОБА_8 на роботу та щомісячними відрахуваннями із заробітної плати останнього.

До того ж, внесене державним виконавцем подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фактично позбавляє заявника ОСОБА_8 роботи, оскільки на час внесення вказаного подання, останній перебував у трудових відносинах з ТОВ «Мрія-А» та згідно з покладеними на нього посадовими обов'язками зобов'язаний брати участь у маркетингових дослідженнях зовнішнього ринку, вести переговори з партнерами та налагоджувати нові контакти тощо, що передбачає постійні відрядження в інші міста України та за її межі.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 р. у справі за поданням старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_8 підлягає скасуванню, а у задоволенні подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України КедиМ.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_8 слід відмовити.

Що стосується посилань апелянта на те, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 11.02.2015 року не підлягала перегляду за нововиявленими обставинами, то колегія суддів не погоджується з таким твердженням апелянта, оскільки системний аналіз норм ЦПК України, зокрема його статей 208, 209, 210 вказує на те, що судовий розгляд закінчується ухваленням рішення (ч.3 ст. 208 ЦПК України), а у випадках, передбачених законом, постановленням ухвали. Ухвала суду є одним із видів судових рішень, однією із форм їх викладу (п.1 ч. 1 ст.208 ЦПК України). Відповідно до ч.2 ст.208 ЦПК України перелічуються випадки при яких постановляється судом ухвала. Так, після невичерпного переліку ухвал, зазначається - а також в інших випадках, передбачених ЦПК України.

Отже, враховуючи вищенаведене та те, що ухвалою при вирішенні питання щодо обмеження у праві виїзду за межі України закінчується його судовий розгляд по суті (ст.377-1ЦПК України), то таке судове рішення (ухвала) підлягає перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами. Така правова позиція викладена ВССУ України в ухвалі від 15 жовтня 2014 року в аналогічній справі, але стосовно іншого подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України.

Посилання апелянта на несвоєчасне повідомлення судом банку (стягувача) про розгляд заяви ОСОБА_4, та неповідомлення державного виконавця не свідчать про порушення судом норм процесуального права, яке потягло за собою ухвалення незаконного судового рішення по суті питання щодо перегляду ухвали суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, оскільки і банк, і державний виконавець мали право та можливість надати пояснення і відповідні докази суду апеляційної інстанції, але будь - яких нових доказів а ні банк, а ні державний виконавець суду апеляційної інстанції не надали.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону. Підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст.312, ч.1 ст.308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», подану представником Лазоренком Ігорем Володимировичем відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 05 травня2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: