Рішення № 47361897, 14.05.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/81/15-ц Провадження № 22-ц/795/672/2015 Головуючий у I інстанції - Мороз К. В. Доповідач - Горобець Т. В.Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого - судді Горобець Т.В.,

Суддів - Хромець Н.С., Бечка Є.М.

При секретарі - Мартиновій А.В.,

З участю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Серкіна К.Ю., відповідача ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

05 січня 2015року ОСОБА_1, посилаючись на положення ст.ст.1166, 1167,1172, 1187,1189 ЦК України, звернувся з позовом до ОСОБА_3 та ТОВ « Чернігіввовна - плюс» про стягнення у солідарному порядку майнової шкоди у розмірі 7864,12 грн , завданої пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вказував, що ДТП сталась з вини ОСОБА_3 , коли той перебував у трудових відносинах з ТОВ « Чернігіввовна-поюс» .

Також, позивач просив солідарно стягнути з відповідачів збитки у розмірі 430,00 грн , які понесені ним на автотоварознавче дослідження автомобіля по визначенню розміру завданої шкоди та 2 300,00 грн - витрати на оплату правової допомоги.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Серкін К.Ю., діючи відповідно до наданих повноважень та, посилаючись на положення ч.2 ст. 31 та ч.1 ст.205 ЦПК України подав письмову заяву, якою від позовних вимог до ТОВ « Чернігіввовна-плюс» про відшкодування майнової шкоди відмовився, просив прийняти відмову, а провадження в цій частині вимог закрити.

Ухвалою суду першої інстанції від 24 лютого 2015року заява була задоволена. Апеляційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу від 24.02.2015 року відхилена, ухвала набрала чинності.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 8294,12 грн у відшкодування майнової шкоди та 2 543,60 грн витрат, понесених ним по сплаті судового збору та на правову допомогу.

Не погодившись рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.02.2015 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

У скарзі ОСОБА_3 просить рішення про стягнення з нього майнової шкоди скасувати, а стягнути шкоду з ТОВ «Чернігіввовна-плюс», відповідно до положень ст.1172 ЦК України.

Апелянт вважає, що при вирішенні спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, застосуванню підлягала ст.1172 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана працівником при виконанні своїх трудових обов"язків відшкодовується роботодавцем. Вказує, що суд неналежним чином оцінив наявні у справі докази та безпідставно дійшов висновку про стягнення з нього шкоди за правилами ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, як винної особи. Стверджує, що з наказом № 25-к від 01.09.2014 року, яким нібито було перенесено його вихідний день з суботи на середу 10.09.2014 року, усупереч ст.86 КЗпП України він ознайомлений не був, що свідчить про незаконність такого наказу та спростовує твердження ТОВ „ Чернігіввовна-плюс" про перебування його на території підприємства не у зв"язку з виконанням трудових обов"язків.

Крім того, у апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що питання відшкодування судових витрат та правильність їх розрахунку суд також вирішив з порушенням норм процесуального права, зокрема, ч.3 ст.79 ЦПК України та ч.1 ст.1 Закону України « Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник ТОВ „ Чернігіввовна-плюс" просив її відхилити, як необґрунтовану та подану з пропуском строку на апеляційне оскарження.

У судовому засіданні ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, пославшись на обставини , викладені у її доводах. Пояснив, що він є пенсіонером, юридичної освіти не має, фінансової можливості скористатись правовою допомогою адвоката також не має, тому і не зміг довести свої твердження у суді першої інстанції.

Після роз»яснення апеляційним судом прав особам, які беруть участь у справі, положень ст. 10 ЦПК України, у тому числі і ч.4 ст.10 ЦПК України, ОСОБА_3 заявив клопотання про допит його в якості свідка для надання пояснень з тих обставин, які йому відомі та які ТОВ « Чернігіввовна-плюс» приховує, або фальсифікує. Іншої можливості спростувати недостовірні докази ТОВ « Чернініввовна-плюс» він не має, особи, які знають про ситуацію, свідчити у суді не будуть, так як це може зашкодити їх інтересам на роботі.

Будучи попередженим про кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення чи відмову свідчити, ОСОБА_3 суду пояснив, що він працював на ТОВ « Чернігіввовна-плюс» більше 30 років, у тому числі водієм автонавантажувача. На початку 2014 року був звільнений за власним бажанням, а у липні 2014 року за направленням Чернігівського міського центру зайнятості його знову було прийнято на роботу на ТОВ « Чернігіввовна-плюс» на вільне робоче місце водієм автонавантажувача у сортувальний цех. Підприємство працювало з п»ятиденним робочим тижнем з вихідними днями у суботу та неділю. Жодних випадків перенесення вихідних днів на робочі у сортувальному цеху не було, у тому числі і перенесення вихідного дня суботи на середу 10.09.2014 року не було. Наказу № 25-к про те, що середа 10.09.2014 року для нього та майстра сортувального цеху ОСОБА_4 була вихідним днем, не було, про існування такого наказу йому стало відомо вже після його звільнення, коли виник даний спір. Також свідок ОСОБА_3 пояснив, що у вихідний день охорона не має права пропускати працівників на територію підприємства, а він прийшов на роботу, охорона на прохідній його пропустила,він був допущений до виконання своєї роботи на автонавантажувачі. Пояснив, що підприємство переробляє сотні тон вовни за рік та десятки тон за місяць, тому, якщо вірити поясненням ТОВ „ Чернігіввовна-плюс" про те, що підприємство взагалі не має на балансі і не використовує у виробничому процесі навантажувач, не зрозумілим буде, яким чином така кількість продукції переробляється. Стверджував, що про зіткнення 10.09.2014 року навантажувача ТСМ з автомобілем ОСОБА_1, керівництву ТОВ « Чернігіввовна-плюс» було відомо, всі відомості щодо його місця роботи, щодо власника навантажувача, щодо території, на якій сталось зіткнення, працівник ДАІ вносив у протокол про адміністративне правопорушення та схеми до нього з інформації та документів, наданих адміністрацією (відділом кадрів) ТОВ « Чернігіввовна-плюс», а не з його слів.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу просив відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Пояснив, що з наданих документів відповідачем ТОВ « Чернініввовна-плюс» ОСОБА_1 дійшов висновку, що ОСОБА_3 скоїв ДТП не при виконанні трудових обов"язків у ТОВ „ Чернігіввовна-плюс", кому належить цей навантажувач встановити не можливо, том, від позову до товариства було заявлено відмову. ОСОБА_3, як особа, яка судом визнана винною у скоєнні ДТП 10.09.2014 року та неправомірними діями якої завдано майнову шкоду ОСОБА_1, має в повному обсязі відшкодувати цю шкоду.

Представник ТОВ «Чернігіввовна-плюс» після перерви, оголошеної апеляційним судом за клопотанням відповідача для з»ясування додаткових обставин, які можуть вплинути на вирішення спору, у судове засідання не з»явився, надавши письмові пояснення та письмову інформацію,просив справу розглянкти у відсутність представника ТОВ « Чернініввовна-плюс».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у апеляційному розгляді справи, дослідивши надані сторонами докази, у тому числі, здобуті та досліджені з метою повного , всебічного та об»єктивного з»ясування обставин справи, покази свідка ОСОБА_3, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень представника ТОВ « Чернігіввовна-плюс», перевіривши законність рішення суду першої інстанції відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким, суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони, посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до п.п.1- 4 ч.1 ст. 214 ЦПК України, суд першої інстанції під час ухвалення рішення мав встановити :

чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

чи є інші фактичні дані, ( пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження;

які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 у повному обсязі, пославшись на ст.1166, ч1 та ч.5 ст.1187 ЦК України, а також, виклавши у рішенні зміст пункту 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року, « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні питання спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», суд першої інстанції дійшов висновку, що відшкодувати позивачу шкоду має ОСОБА_3, як особа, винними та неправомірними діями якої завдано шкоду і між такими діями та шкодою є безпосередній зв»язок. Крім того, суд зазначив, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки має бути відшкодована незалежно від наявності вини.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції визнав встановленим, що 10.09.2014 року на вулиці Текстильників, 1 у м. Чернігові з участю транспортних засобів марки « автонавантажувач ТСМ» під керуванням ОСОБА_3 та легкового автомобіля "Chevrlet-Lacettі „ під керуванням ОСОБА_1 відбулась дорожньо-транспортна пригода, винним у якій постановою суду визнаний ОСОБА_3. Автомобіль ОСОБА_1 зазнав пошкоджень, розмір шкоди завданої в ДТП становить 7864,12 грн.. Також, як прямі збитки, суд врахував та стягнув з відповідача 430,00 грн , витрачених ОСОБА_1 на автотоварознавче дослідження автомобіля та визнав обґрунтованим і доведеним розрахунок адвоката щодо витрат, понесених позивачем на правову допомогу.

З таким рішенням суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційного суду, так як вони ґрунтуються на неповно встановлених обставинах, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, у зв"язку з чим, не вірно було встановлено характер спірних правовідносин та застосовано закон, який не підлягав застосуванню.

Усупереч вимогам ст,ст. 213 та 214 ЦПК України докази ,на які посилався ОСОБА_3 щодо неправомірності та неправдивості доказів, наданих ТОВ «Чернігіввовна-плюс"» , а саме, незасвідчених ксерокопії наказу № 25-к від 01.09.2014 року та ксерокопії табелю обліку робочого час за вересент 2014 року, судом першої інстанції неаналізувались, не перевірялись та у сукупності з іншими доказами не оцінювались, у зв"язку з чим, повно та всебічно обставини не були з»ясовані. Судження та висновки щодо характеру спірних правовідносин та дійсних їх учасників, а також щодо закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, мотиви, з яких відхиляються заперечення відповідача проти позову, у рішенні суду першої інстанції не наведено. Крім того, суд не у повному обсязі сприяв відповідачу у реалізації його процесуальних прав, як те передбачено ч.4 ст.10 ЦПК України, не роз"яснив його права заявити клопотання про допит його в якості свідка( ст.184 ЦПК України),зогляду на те, що викликані судом свідки у судове засідання не з"явились, не роз"яснив право заявляти інші клопотання про витребування у роботодавця доказів, якщо сам відповідач отримати їх не може, та про наслідки вчинення або не вчинення таких дій.

З наявних у справі копії трудової книжки, направлення міського центру зайнятості, довідки про доходи ( а.с.50,52,94) вбачається, що ОСОБА_3 01.07.2014 року наказом №20-к від 01.07.2014 року був прийнятий на роботу ТОВ „ Чернігіввовна-плюс" водієм навантажувача в сортувальний цех. До лютого 2014 року ОСОБА_3 також працював на ТОВ „ Чернігівовна-плюс" водієм навантажувача близько 30 років ( ч.1 ст.61 ЦПК України).

З матеріалів адміністративної справи № 751/9903/14, дослідженої у судовому засіданні, також, вбачається, що 10.09.2014 року приблизно о 09-30 годині ранку ОСОБА_3, керуючи навантажувачем ТСМ на території ТОВ „ Чернігіввовна-плюс" за адресою м. Чернігів вул.Текстильників, 1 при повороті ліворуч не переконався у безпечності маневру, внаслідок чого сталось зіткнення навантажувача ТСМ з автомобілем ОСОБА_1 та завдано механічних пошкоджень автомобілю. Винним у ДТП визнаний ОСОБА_3, якого притягнуто до адміністративної відповідальності по ст.124 КУпАПП ( а.с.7).

З матеріалів адмністративної справи ( Протокол про правопорушення та схема до нього), вбачається, що навантажувач ТСМ, яким керував ОСОБА_3 належить ТОВ "Чернігіввовна-плюс».Протокол про адмінправопорушення від 10.09.2014 року та його правомірність ( щодо володільцяі навантажувача ТСМ та місця скоєння ДТП) ТОВ „ Чернініввовна-плюс" не оскаржувавлись.

Також, з протоколу про адміністративне правопорушення та пояснень ОСОБА_1, наявних у адміністративній справі, судом встановлено, що автомобіль ОСОБА_5 застрахований (номер страхового поліса АІ 717736074 дійсний до 20.06.2015 року) у Страховій компанії ПРО100, проте з заявою про страхове відшкодування ( зі слів представника позивача) ОСОБА_1 не звертався.

Таким чином на підставі аналізу всіх доказів, наявних у справі та додатково наданих сторонами та досліджених апеляційним судом, їх оцінки у сукупності за правилами ст.212 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку і вважає встановленим, що 10.09.2014 року ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ « Чернініввовна-плюс», працював водієм навантажувача сортувального цеху, а 10.09.2014 року в робочий час, також виконував свою роботу водія автонавантажувача, в обов»язки якого входить, у тому числі, розвантаження кіп вовни з автомобіля у склад немитої вовни механізованим способом, що вбачається з листа ТОВ „ Чернігіввовна-плюс"( а.с.159). Керуючи наванавантажувачем ТСМ на теритроіїї ТОВ "Чернігіввовна-плюс", ОСОБА_3 порушив Правила дорожнього руху , що призвело до зіткнення з автомобілем ОСОБА_1 "Chevrlet-Lacettі", який отримав механічні пошкодження, розмір шкоди визначений авто товарознавчим дослідженням становить 7864,12 грн.( а.с.12).

Отже, встанволені апеляційним судом обставини свідчать, що спірні правовідносини регулюються ст.1172 ЦК України, відповідно до якої, відповідальність за шкоду, завдану працівником при виконанні трудових обов"язків має нести роботодавець, як володілець джерела підвищеної небезпеки.

Той факт, що ТОВ „ Чернігіввовна-плюс" належним чином не обліковує навантажувач ТСМ на балансі в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 10 , та що такого технологічного транспортного засобу не зареєстровано за ТОВ „ Чернігіввовна-плюс" у органах „Держгіпромнагляду", не спростовує достовірно встановленого факту використання ТОВ " Чернігіввовна-плюс" у виробничому процесі зазначеного технологічного транспортного засобу, а вказані факти можуть лише свідчити про можливі порушення фінансово -господарської,бухгалтерської або податкової дисципліни суб"єкта господарювання.

Права працівника у такому випадку, також не можуть залежати від дій роботодавця чи бути не захищеними внаслідок порушень, які від працівника не залежать, а залежать від роботодавця.

Наявні у справі, але не засвідчені належним чином ксерокопії наказу №25-к від 01.09.2014 року та табелю обліку робочого часу, на які посилається ТОВ „ Чернігіввовна-плюс", як на доказ того, що день 10.09.2014 року у ОСОБА_3 був вихідним, апеляційний суд оцінює критично і не приймає до уваги, оскільки з наказом ОСОБА_3, усупереч положень ст.86 КзПП України не був ознайомлений. Крім того, належним чином засвідченої копії наказу №25-к від 01.09.2014 року суду надано не було, незважаючи на те, що така вимога суду була направлена ТОВ „ Чернігіввовна-плюс" згідно ухвали ( а.с.155). Також з ксерокопії табелю обліку робочого часу за вересень 2014 року вбачається, що вихідний деньу табелі - середа 10.09.2014 року вказано лише для водія ОСОБА_3 , у той час, як такий вихідний згідно наказу № 25-к повинна була б мати і майстер ОСОБА_4 (а.с.56,57), крім того облік робочого часу веде начальник цеху або підрозділу( а.с.159), а фактично табель підписано начальником основного виробництва.

Пояснення ОСОБА_3- свідка, щодо трудових правовідносин, а також робочого дня 10.09.2014 року, щодо використання на підприємстві у виробничому процесі саме цього навантажувача, яким він керує, маючи на це дозвіл, узгоджуючться з іншими, вищепереліченими доказами і не були спростовані ТОВ " Чернігіввовна-плюс" належними та допустимими доказами. Доказів, що сторонній навантажувач ТСМ міг потрапити на територію ТОВ „ Чернігіввовна-плюс" поза контролем товариства, також суду не надано. При цьому, апеляційним судом враховується, що обов"язок забезпечити як трудову дисципліну, так і дисципліну виробничого процесу та трудові права працівників, покладаються безпосередньо на роботодавця .

Враховуючи встановлене, виходячи з системного аналізу ст.ст.1166,1172,1187,1188 ЦК України, наявні підстави для висновку, що спірні правовідносини виникли між ОСОБА_1, ТОВ „ Чернігіввовна-плюс" та водієм товариства ОСОБА_3, який на законних підставах у свій робочий час при виконані трудових обов"язків керував транспортним засобом „ навантажувач ТСМ". Оскільки, з вини ОСОБА_3 сталась Дородньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_1 - другому учаснику ДТП , як власнику пошкодженого автомобіля, завдана майнова шкода, вона має відшкодовуватись роботодавцем ОСОБА_3 - ТОВ „ Чернігіввовна-плюс". Така ж правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року по справі № 6-108 цс 13, яка на час ухвалення рішення судом першої інстанції була обов"язковою для її врахування .

Оскільки, від позову до ТОВ „ Чернігіввовна-плюс" позивач відмовився і відмова прийнята судом з закриттям провадження у справі в цій частині, апеляційна скарга ОСОБА_3 може бути задоволена частково, тобто, в частині вимог про скасування рішення та відмови у задоволенні позову до нього.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, на користь ОСОБА_3 за рахунок ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню понесені апелянтом судові витрати по сплаті судового збору ( а.с.120).

Рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору , на підставі п.1,3,4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись 209,218, 303, 307, п.1,3,4 ч.1 ст.309, 314, 316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд,

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 лютого 2015 року задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 лютого 2015 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 121 (сто двадцять одну ) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: