Рішення № 47359915, 22.07.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №654/1385/14-ц Головуючий в І інстанції Ширінська О.Х.

Провадження №22-ц/791/1761/2015 Доповідач - Радченко С.В.

Категорія: 34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року липня місяця 22 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Радченка С.В.

Суддів: Вербицької Л.І., Капітан І.А.

при секретарі: Сікорі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 18 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до страхової компанії «Оранта», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування заподіяного матеріального збитку та стягнення компенсації за заподіяну моральну шкоду, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року позивачі звернулися до суду з позовом, посилаючись на ту обставину, що 18.07.2013 року в с.Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області сталася ДТП за участю водіїв ОСОБА_2, керуючого транспортним засобом «Мерседес» д/н НОМЕР_1, та ОСОБА_4, керуючого транспортним засобом «ЗАЗ» д/н НОМЕР_2, внаслідок якого автомобілі отримали механічні пошкодження. За вказаним фактом відносно ОСОБА_2, був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, згідно якого останній порушив вимоги п.16.12 Правил дорожнього руху. Відповідно до постанови Суворовського районного суду м.Херсона від 26.09.2013 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Херсонської області від 21.10.2013 року, провадження у справі закрито у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Зазначали, що ОСОБА_4 в порушення вимоги пп. «д» п. 2.3. та пп. «а» п. 19.1 Правил дорожнього руху не забезпечив безпеку дорожнього руху і створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, а саме: в темну пору доби рухався на транспортному засобі без включеного світлового пристрою, що призвело до вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди. В результаті ДТП автомобіль «Мерседес» отримав механічні пошкодження, чим заподіяна матеріальна шкода у розмірі 92 445 грн. Власником транспортного засобу «ЗАЗ» - є ОСОБА_3, що підтверджується полісом № АЕ/1241202 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданим Високопільським районним відділенням ВАТ НАСК «Оранта», дата укладення договору - 25.02.2013 року, згідно з умовами вище вказаного страхового полісу страхова сума складає 50 000 грн., розмір франшизи складає 510 грн. 23.07.2013 року ОСОБА_2 звернувся із відповідною заявою до ВАТ НАСК «Оранта» щодо здійснення страхового відшкодування у зв'язку із пошкодження транспортного засобу, однак йому було відмовлено в задоволенні його вимог щодо страхового відшкодування у зв'язку із відсутністю інформації про визнання водія забезпеченого транспортного засобу винним у настанні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди. Посилаючись на наведене, просили стягнути на їх користь з ВАТ НАСК «Оранта» страхове відшкодування в сумі 49 490 грн; стягнути на їх користь з ОСОБА_4, ОСОБА_3 солідарно 42 955 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 30000 грн; Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 30000 грн. Стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 18 травня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2013 року в с.Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «Мерседес» д/н НОМЕР_1, при проїзді рівнозначного перехрестя вул. 1 Травня та Шкільна, зіткнувся із транспортним засобом «ЗАЗ» д/н НОМЕР_2 під керування водія ОСОБА_4 (а.с.14).

За вказаним фактом відносно ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП, згідно якого ОСОБА_2 порушив вимоги п.16.12 ПДР. Постановою Суворовського районного суду м.Херсона від 26.09.2013 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Херсонської області від 21.10.2013 року, провадження у справі закрито у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення (а.с.10,11).

Відносно водія ОСОБА_4 також було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 839598 від 18.07.2013 р. за ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Постановою Високопільського районного суду Херсонської області від 18.11.2013 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КпАП, провадження по справі закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а.с.83).

Постановою слідчого СВ Голопристанського РВ УМВС України в Херсонській області від 10.10.2013 р. кримінальне провадження № 12013040750003114 за фактом дорожньо-транспортної пригоди закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України (а.с.13).

Висновком судової авто-технічної експертизи №3818 від 20.02.2015 р. встановлено, що при раптовому зникненні освітлювання на транспортному засобі при русі у нічний час доби водій повинен діяти відповідно до вимог п. 31.6 «б» та п. 12.3. Правил дорожнього руху (а.с.182).

Відповідно до актів виконаних робіт вартість ремонту автомобіля «Мерседес» становить 92 445 грн (а.с.22,23,24).

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження №ВТ101ЗАТ-06.08/5 від 06.08.2013 року матеріальний збиток завданий власникові автомобіля «Мерседес» складає 104910,40 грн (а.с.102-104).

Власником транспортного засобу «ЗАЗ» д/н НОМЕР_2 - є ОСОБА_3, що підтверджується полісом № АЕ/1241202 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданим Високопільським районним відділенням ВАТ НАСК «Оранта», дата укладення договору - 25.02.2013 року (а.с.98). Згідно з умовами вище вказаного страхового полісу страхова сума складає 50 000 грн., розмір франшизи складає 510 грн.

23.07.2013 року ОСОБА_3 повідомив ВАТ НАСК «Оранта» про настання страхового випадку (а.с.90).

08.11.2013 року ОСОБА_1 звернулася до ВАТ НАСК «Оранта» із заявою про страхове відшкодування (а.с.91).

Листом від 15.11.2013 року ВАТ НАСК «Оранта» відмовило ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з відсутністю інформації про визнання водія забезпеченого транспортного засобу винним у настанні ДТП (а.с.17).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ДТП сталася з вини ОСОБА_4, вина його не встановлена, а тому відсутні підстави для стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Відповідно до положень ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Встановивши фактичні обставини справи суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача у скоєнні ДТП відсутня, і не взяв до уваги, що законодавство в деліктних правовідносинах передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. Сам по собі факт не притягнення винної особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності не може бути підставою для звільнення її від цивільної відповідальності.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотиви відмови обґрунтовував відсутністю доказів, які б свідчили про доведеність вини ОСОБА_4 у скоєнні ДТП.

При цьому суд залишив поза увагою той факт, що про наявність вини можуть свідчити не лише докази про притягнення особи до відповідальності, а й інші докази.

Так, відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Так, постановою Суворовського районного суду м.Херсона від 26.09.2013 року, яка була залишена без змін постановою апеляційного суду Херсонської області від 21.10.2013 року та набрала законної сили, адміністративну справу відносно ОСОБА_2 було закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При розгляді адміністративної справи відносно ОСОБА_2 судом було встановлено, що останнім були дотримані вимоги п.12.3 ПДР щодо проїзду перехресть, зокрема знижена швидкість руху, оцінена дорожня обстановка. Тоді як водій автомобіля «ДЕУ» ОСОБА_4 після переїзду «лежачого поліцейського» продовжував рухатися без світла.

Висновком судової авто-технічної експертизи №3818 від 20.02.2015 р. встановлено, що при раптовому зникненні освітлювання на транспортному засобі при русі у нічний час доби водій повинен діяти відповідно до вимог п. 31.6 «б» та п. 12.3. Правил дорожнього руху.

В свою чергу, відповідачем ОСОБА_4 не було надано суду належних та допустимих доказів щодо дотримання ним Правил дорожнього руху у обстановці, яка склалася та відсутності у нього можливості уникнути зіткнення з автомобілем ОСОБА_2

На виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, під час апеляційного розгляду справи учасникам було роз'яснено їх право заявляти клопотання щодо витребування доказів, призначення додаткової чи повторної експертизи. Однак клопотань заявлено не було.

У судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи експерт-автотехнік ОСОБА_6 пояснив, що надати відповідь на усі запитання, поставлені судом першої інстанції не було можливості за відсутності необхідної сукупності вихідних даних, перелік яких було визначено у клопотанні, наданому суду. При цьому він пояснив, що зазначені вихідні дані можна встановити лише при проведенні відтворення обстановки та обставин події, проте, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості провести таку процесуальну дію.

Колегія суддів не приймає доводи представника відповідача про неможливість одночасного відключення усіх освітлювальних приладів та фар автомобіля ЗАЗ TF696 P внаслідок наїзду на пагорби, оскільки під час дослідження зазначених обставин при розгляді адміністративної справи судом було встановлено факт вимкнення фар автомобіля, а не усіх освітлювальних приборів та колегія суддів не виключає фактор зовнішнього впливу на зазначену обставину, яка встановлена судовим рішенням.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в зазначеній частині з ухваленням нового рішення.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження №ВТ101ЗАТ-06.08/5 від 06.08.2013 року матеріальний збиток завданий власникові автомобіля «Мерседес» складає 104910,40 грн (а.с.102-104).

Відповідно до актів виконаних робіт вартість ремонту автомобіля «Мерседес» становить 92 445 грн (а.с.22,23,24).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що власник автомобіля ОСОБА_1 має право на відшкодування майнової шкоди завданої належному їй майну внаслідок ДТП на підставі ст.1188 ЦК України.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ЗАЗ» д/н НОМЕР_2 була застрахована відповідно до полісу № АЕ/1241202 страховою компанією НАСК «Оранта» (а.с.90). Згідно з умовами вище вказаного страхового полісу страхова сума складає 50 000 грн., розмір франшизи складає 510 грн.

23.07.2013 року ОСОБА_3 повідомив ВАТ НАСК «Оранта» про настання страхового випадку (а.с.90).

08.11.2013 року ОСОБА_1 звернулася до ВАТ НАСК «Оранта» із заявою про страхове відшкодування (а.с.91).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Положеннями Закону визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладання такого договору

Згідно зі ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно зі ст. 22.1 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування визначені статтею 37 Закону, відповідно до якої, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася 18.07.2013 року. 18 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про відшкодування майнової шкоди до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, НАСК «Оранта», додавши перелік документів на підтвердження позовних вимог.

За таких обставин, відповідно до ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування повинна здійснюватися за рішенням суду.

ВАТ НАСК «Оранта», у відповідності до ст.22 Закону, в межах ліміту визначеного п.9.2 ст.9 Закону, повинна сплатити страхове відшкодування за майнову шкоду, спричинену позивачу. Розмір відшкодування становить 50000 грн. - 510 грн. (франшиза) = 49 490 грн.

Відповідно до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За положеннями статті 1187 ЦК України, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно роз'яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

З огляду на наведене ОСОБА_4 повинен нести відповідальність за спричинену ним шкоду позивачці, як особа, що на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом, з вини якої сталося ДТП. Розмір шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 становить 92 445 грн. - 49 490 грн. = 42 955 грн.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів суд вважає наступне.

Як роз'яснено у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» - відповідно до загальних підстав Цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, причинного зв'язку з протиправними діями заподіювача і вини останнього.

Позивачами не доведено у судовому засіданні наявність спричиненої їм моральної шкоди та колегія суддів не вбачає дій і вини відповідачів, направлених на спричинення позивачу моральної шкоди, а тому висновку суду першої інстанції в цій частині є вірними.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 у рівних частинах з ОСОБА_4 та НАСК «Оранта» судові витрати, понесені позивачкою у розмірі 580, 16 грн. по 290, 08 грн. з кожного.

Згідно із п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 18 травня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4, НАСК «Оранта» про відшкодування заподіяного матеріального збиткускасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до страхової компанії «Оранта», ОСОБА_4, ОСОБА_3 про відшкодування заподіяного матеріального збитку задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_149 490, 00 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 290, 08 грн. витрат по оплаті судового збору, а всього 49 780, 08 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_142 955 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 290, 08 грн. витрат по оплаті судового збору, а всього 43 245, 08 грн.

В іншій частині рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 18 травня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: