Рішення № 47354228, 20.07.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/3494/14-ц Провадження № 22-ц/772/2007/2015Головуючий в суді першої інстанції Овсюк Є. М.Категорія 47 Доповідач Якименко М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого Якименко М.М.,

Суддів : Вавшка В.С., Колоса С.С.,

при секретарі Пантелеймоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення розміру частки у спільному майні та виділ частки земельної ділянки та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення розміру частки померлої у спільній власності, визнання права власності на частку земельної ділянки, виділ у володіння та користування частки земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2015 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2015 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково, а позов ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.

Визначено, що розмір частки у спільній сумісній власності ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0690 га, яка належить їй та ОСОБА_2 на підставі Державного акту НОМЕР_1 становить 57/100.

Визначено, що розмір частки у спільній власності ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0690 га становить 43/100.

Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 57/100 частки вказаної земельної ділянки.

Встановлено порядок користування земельної ділянки : виділено в користування ОСОБА_3 57/100 частини земельної ділянки, а ОСОБА_2- 43/100, відповідно до варіанту 2 додатку №2 додаткової судової земельно-технічної експертизи № ОС -185 від 02.04.2015 року, складений Вінницькою торгово-промислової палатою , відповідно до якого ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 297 кв.м., а ОСОБА_3 - площею 393,0 кв.м.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі та стягнути на її користь судові витрати.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вважає що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Вінницької міської ради від 24.06.2010 року №2879 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у спільну сумісну власність була передана земельна ділянка загальною площею 0,0690 га, яка розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Про що було видано державний акт, серія НОМЕР_1 від 24.01.2011 року, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за № 0510136610001109 за кадастровим номером НОМЕР_2.

Колегією суддів встановлено, що згідно договору дарування від 25.07.2007 року ОСОБА_2 є власником 43/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 з прибудовами та відповідною часткою господарських будівель та споруд. 02.11.2007 в КП « ВООБТІ» даний договір пройшов державну реєстрацію, про що було видано реєстраційне посвідчення на ім'я власника- ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4

За життя нею був складений заповіт на все належне їй на день смерті майно на ім'я ОСОБА_3

09.10.2013 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається з 57/100 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель під АДРЕСА_1, який належав померлій ОСОБА_4

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.10.2013 року, ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності за заповітом на земельну ділянку. Відмовляючи у вчиненні нотаріальних дій , нотаріус, посилаючись на ч.1ст.368 ЦК України зазначив , що відповідно до державного акта та його додатку встановити склад спадкового майна неможливо, так як в ньому зазначено, що земельна ділянка належить ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

Задовольняючи позов ОСОБА_5 і відходячи від рівності часток на землю, суд першої інстанції виходив з того, що за життя ОСОБА_4 між нею та ОСОБА_2 на протязі тривалого часу існував певний порядок користування земельною ділянкою , що, на думку суду, підтверджується кадастровим планом від 20.11.2009 року , планом зовнішньої межі земельної ділянки та наявним в матеріалах справи фотоматеріалами і є підставою для визначення такої частки за померлою ОСОБА_4

Крім того, вирішуючи питання про визнання за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом право власності на 57/100 частки земельної ділянки і її виділення , суд виходив з того , що в зв'язку з переходом права власності у ОСОБА_3 на 57/100 частину будинку, вона має право у відповідності до ст.120 ЗК України на виділення частки землі саме в такому розмірі.

Але з таким висновком колегія суддів не може погодитись з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах , із збереженням її цільового призначення.

Колегією встановлено, що земельна ділянка, відповідно до державного акта на землю, належала ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності , тобто у рівних частках.

Колегія суддів вважає, що кадастровий план від 20.11.2009 року, план зовнішньої межі земельної ділянки та наявні в матеріалах справи фотоматеріали, на які посилався суд першої інстанції в своєму рішенні, не є належним доказом на підтвердження факту існування певної домовленості (договору) між співвласниками щодо зміни розміру їх часток на земельну ділянку за життя спадкодавця ОСОБА_4

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.

П.12 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року визначено,що у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч.2 ст.370 ЦК України, ч.2 ст.372 ЦК України ). Частка померлого не може бути змінена за рішенням суду.

Отже, виходячи з викладеного, диспозиції ч.4ст.25 ЦК України, з якої випливає, що з моменту смерті особа перестає бути учасником будь-яких правовідносин, висновок суду в частині зміни розміру частки ОСОБА_4 у спільній сумісній власності з ? на 57/100 після її смерті є незаконним, необґрунтованим та безпідставним.

В зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині задоволенню не підлягають.

Ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Приймаючи до уваги те, що на момент відкриття спадщини спадкодавцеві ОСОБА_4 належала ? частка у спільній сумісній власності на землю , яка є рівною з часткою іншого співвласника ОСОБА_2, з врахуванням вищенаведеного ,колегія суддів вважає, що за ОСОБА_3 підлягає визнанню в порядку спадкування за заповітом право власності на 1/2 частину зазначеної земельної ділянки.

Ч.2 ст. 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна , що є у спільній сумісній власності, вважається , що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Ч.ч.4,5 ст.89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності , мають право на її поділ або виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, що є у спільній сумісній власності з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних ділянок, які є рівними? якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Так, в матеріалах справи міститься висновок судової земельно- технічної експертизи від 28.05.2014 року №81 з варіантами виділення 1/2 частки земельної ділянки.

Вирішуючи питання про виділення у володіння та користування даної земельної ділянки її співвласникам, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку слід прийняти до уваги варіант 2 Додатку 2 даної експертизи. По даному варіанту у володінні та користуванні ОСОБА_2, враховуючи межі земельної ділянки, залишається 1/3 частини гаража під літерою « Б» , що не суперечить договору дарування, за яким ОСОБА_2, зокрема, набула право власності на 1/3 його частину.

Її вимоги щодо виділенні їй земельної ділянки по варіанту № 3 додатку № 3 експертизи не підлягають задоволенню, адже за цим варіантом вона набуває право володіння та користування гаражем в більшому розмірі, ніж той, на який вона має законне право.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на суть прийнятого судом першої інстанції рішення.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як незаконне з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3

У відповідності до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягають відшкодуванню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1698,18 гривень та 2900,00 гривень по оплаті за проведення судової експертизи.

На підставі наведеного та керуючись ст. 89 ЗК України, ст.ст. 25, 372, 1218, 1225 ЦК України, п.12 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року, ст.ст. 88, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2015 року скасувати.

Ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення розміру частки у спільному майні та виділ частки земельної ділянки та позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення частки померлої у спільній власності, визнання права власності на частку земельної ділянки , виділ у володіння та користування частки земельної ділянки задовольнити частково.

Визначити розмір частки ОСОБА_2 у спільній сумісній власності за земельну ділянку, що по АДРЕСА_1 площею 0,0690 га для будівництва та обслуговування житлового будинку , господарських будівель та споруд, державний акт серія НОМЕР_1 від 24.01.2011 року, кадастровий номер НОМЕР_2 у розмірі ? частки зазначеної земельної ділянки.

Визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на ? частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку , господарських будівель та споруд, державний акт серія НОМЕР_1 від 24.01.2011 року, кадастровий номер НОМЕР_2, що відповідає площі 0,0345 га (345 кв.м.).

Виділити у володіння і користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по ? частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку , господарських будівель та споруд, державний акт серія НОМЕР_1 від 24.01.2011 року, кадастровий номер НОМЕР_2, що відповідає площі 0,0345 га (345,0 кв.м.) кожному, відповідно до варіанту 2 додатку 2 до висновку судової земельно-технічної експертизи від 28.05.2014 року №81.

Висновок судової земельно-технічної експертизи від 28.05.2014 року №81 є невід'ємною частиною рішення суду.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1698,18 гривень та 2900,00 гривень по оплаті за проведення судової експертизи.

В решті позовів відмовити.

Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: