Ухвала суду № 47351160, 20.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 р.Справа № 820/2880/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника відповідача Зозулі М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015р. по справі № 820/2880/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД" до Харківської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

18.05.2015 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд: скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/003172 від 18.02.2015 року; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807140000/2015/00005 від 18.02.2015 року, які прийняті Харківською митницею Державної фіскальної служби України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/003172 від 18.02.2015 року за резервним методом. На підставі рішення про визначення митної вартості товарів відповідачем видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807140000/2015/00005 від 18.02.2015 року. Позивач не погоджується з рішенням про визначення митної вартості товару, карткою відмови в повному обсязі, вважає незаконними та необґрунтованими. Зазначає, що при здійсненні митного оформлення позивачем для підтвердження митної вартості конкретної поставки та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються було надано усі документи, які передбачені чинним законодавством, зокрема, ч.2 ст.53 Митного кодексу України. У зв'язку із чим просив задовольнити позов у повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД" до Харківської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення та картки відмови - задоволено у повному обсязі.

Скасовано рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/003172 від 18.02.2015 року.

Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807140000/2015/00005 від 18.02.2015 року, які прийняті Харківською митницею Державної фіскальної служби України.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД" (покупець) та фірмою ERMANO ENTERPRISE LTD (Лондон) (продавець) укладено контракт купівлі-продажу № 30-07/2013 від 30.07.2013 року.

Відповідно п. 1 Контракту передбачено, що товаром, який продавець передає покупцю є поліетилен та поліпропілен різних видів. Відповідно п. 2.1 розділу 2 Контракту ціна на товар за конкретною партією товару вказується в окремих рахунках-пропозицііях.

Виробником вказаного товару є ПАТ "Казаньоргсинтез", відповідно до контракту №752/002033358/200198, що укладено ПАТ "Казаньоргсинтез" з фірмою ERMANO ENTERPRISE LTD (Лондон). Отже, для митного оформлення товару позивач надав відповідачу митну декларацію № 807140000/2015/000215.

На підтвердження митної вартості товару позивачем відповідно ст. 53 Митного кодексу України було надано до Харківської митниці обов'язкові документи: картку обліку; платіжний документ (SWIFT); міжнародну автомобільну накладну; рахунок-фактуру від перевізника; довідку про транспортні витрати; інвойс продавця; комерційний інвойс виробника на продавця; пакувальний лист; проформа інвойс; контракт від 30.07.2013 №30-07/2013 з додатками; договір на перевезення № 02/15; договір про перевезення № 9/02; сертифікат якості; декларація про походження.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою митним органом було запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме:- договір (контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; розрахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначені договором (контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікація, загальні справжні прейскуранти прайс-лист) виробника товару.

На виконання вказаних вимог митного органу позивачем були надані: контракт №752/00203335/200198 від 30.12.2014 року, що укладено ПАТ "Казаньоргсинтез" з фірмою ERMANO ENTERPRISE LTD (Лондон) з додатком № 1 від 09.02.2015 року; експортна декларація; лист ДП "Держзовнішінформ".

Розрахована декларантом митна вартість товару згідно з наданими документами становить 21580,00 доларів США за 20000 кг (нетто) товару.

Митний орган не погодився з такою вартістю товару та прийняв рішення про коригування вартості товарів №807000011/2015/000317/2 від 18.02.2015 року, яким підвищив митну вартість товару до 23000,00 доларів США, що збільшило вартість за одиницю митного оформлення та загальну митну вартість товару (а.с. 15-16).

Судом першої інстанції встановлено, що у графі 33 рішення №807000011/2015/000317/2 від 18.02.2015 року про коригування митної вартості було зазначено обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54. 55, 57, 58 Митного кодексу України; джерела інформації для даного рішення та розрахунок митної вартості товарів.

Харківською митницею Державної фіскальної служби України складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807140000/2015/00005 від 18.02.2015 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, чим порушено законні інтереси платника податків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вказане також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами аналізу положень частини 3 ст. 53, частин 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

При цьому, колегія суддів наголошує, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Слід зазначити, що підставами для коригування митної вартості товарів було: не відповідність заявленої позивачем митної вартості товару та декларантом не підтверджено документально відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також не подання документів, щодо вартості подібних товарів.

При цьому, відповідачем не вказано: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Декларантом при подачі декларації №807140000/2015/000215 були подані всі документи, передбачені Митним Кодексом для проведення митного оформлення товару, серед яких були і відомості про оплату товару, а саме: SWIFT від 16.12.2014 року, тобто позивачем при подачі декларації було підтверджено відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Також це підтверджується і оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості №807140000/2015/000215 в графі 18 рядок 3002 та картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807140000/2015/00005 органом доходів і зборів було досліджено банківський платіжний документ та зазначено його реквізити.

Отже твердження відповідача про відсутність доказів щодо оплати товару, та не підтвердження документально відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар є безпідставними.

Згідно з приписами частини першої статті 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 року під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Статтею 6 Указу Президента України від 25.08.94 року "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів" встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.

Так, ціна імпортованого товару повинна відповідати цінам, що склалися на ринку експорту на ідентичний або аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову собівартість виробництва.

З єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та інформація біржової вартості, ціна на який покладається відповідачем в основу визначення митної вартості задекларованої позивачем продукції, може мати інше походження, істотно відрізнятися за своїми технічними характеристиками та якістю, та використовується в іншій ціновій категорії.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Беручи до уваги той факт, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Крім того, відповідно до контракту №752/00203335/200198 від 30.12.2014 року між ПАТ "Казаньоргсинтез" та фірмою ERMANO ENTERPRISE LTD та додатку № 1 від 09.02.2015 року зазначено ціну, за яку фірма ERMANO ENTERPRISE LTD придбало товар (1035 долар/мт). Відповідно до комерційного інвойсу № 3/02/2015-rf від 13.02.2015 року фірми Ermano Enterprise LTD позивач придбав товар за ціною 1 059 долар/мт, що є вищою за ціну придбання у виробника.

Відповідно до поданої відповідачем інформації ICIS від 13.02.2015 року про біржові котирування поліетилену на рівні 1,15 дол. США за 1 кг товару, слід зазначити наступне: вказана ціна визначена на умовах поставки DAF Росія. При цьому термін поставки DAF (англ. Delivered At Frontier - доставлено на кордоні) означає, що продавець несе обов'язки з транспортування товару до кордону та оплату мит, а покупець несе обов'язки із митного оформлення товару, і по транспортуванні з кордону до свого місцезнаходження.

Однак, позивачем придбано товар за контрактом № 30-07/2013 від 30.07.2013 року на умовах FСА м. Казань, Росія. При цьому термін FСА (Fгее Саггіег (назва місця)) означає, що продавець доставить товар, що пройшов митне очищення на експорт призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Тому ціна на умовах поставки РСА є нижчою ніж за умовами поставки ОАР, що включає в себе транспортні витрати до кордону, на відміну від умов РСА.

Беручи до уваги той факт, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Також з листа ДП "Держзовнішінформ" №11/186 від 17.02.2015р. ринкова вартість імпортованих позивачем товарів відповідає задекларованій вартості цих товарів. Тобто встановлено, що даний товар не є біржовим, а придбаний за ринковою ціною, яка відповідає задекларованій вартості імпортованих товарів.

Отже, позивачем товар у фірми Ermano Enterprise LTD був куплений з урахування ринкової вартості такого товару, і для позивача зазначений товар вже не був біржовим.

З урахування викладеного, товар ввезений позивачем через митний кордон України куплений з посиланнями на тенденції вільного ринку та без урахування біржової ситуації, відтак і відсутні підстави у органів доходів і зборів змінювати метод визначення митної вартості товару.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Зі змісту частин першої-п'ятої статті 266 Митного кодексу вбачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Що стосується вимоги щодо подання додаткових документів, слід зазначити наступне. Під час митного оформлення товарів, за якими були винесені оскаржувані рішення, позивачем надавались усі необхідні основі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Будь-яких розбіжностей у зазначених документах митним органом не було вказано.

Митний орган не вказує, які саме факти чи складові митної вартості потрібно підтвердити запитуваними документами. Не вказується і причини та підстави необхідності надання таких документів, а також не вказується про будь-які розбіжності чи наявні ознаки підробки в таких основних документах.

Слід врахувати, що право митниці на витребування додаткових документів закон тісно пов'язує з наявністю розбіжностей чи ознак підробки у основних документах, які повинні доводитись митним органом при витребовувані додаткових документів. Однак, митним органом жодним чином не вказує на наявність розбіжностей чи ознак підробки в поданих документах, а лише безпідставно витребовує додаткові, що є явним порушенням митного законодавства.

Крім того, зі змісту наданих позивачем документів вбачається, що всі відомості, необхідні для перевірки числового значення складових митної вартості, наявні.

При цьому, Митний кодекс України зобов'язує надавати ці документи лише у разі їх наявності у декларанта.

Листом Міндоходів України від 31.03.2014 вих. № 7420/7/99-99-24-02-04-17 "Щодо додержання законодавства України з питань визначення митної вартості" передбачено, що Кодексом визначений виключний перелік підстав для запиту додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. До таких підстав, відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу віднесено: наявність в документах, які підтверджують митну вартість товарів, розбіжностей; наявність в документах, які підтверджують митну вартість товарів, ознак підробки; відсутність в документах, які підтверджують митну вартість товарів, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Додаткові документи відповідно до частини четвертої статті 53 Митного кодексу України запитуються органом доходів і зборів виключно у випадку наявності у останнього підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Інших підстав для запиту додаткових документів законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.

У випадку встановлення визначених законодавством підстав для запиту додаткових документів, посадова особа органу доходів і зборів здійснює письмовий запит додаткових документів із зазначенням конкретних документів, які необхідно подати. При цьому, необхідність надання окремих додаткових документів повинна визначатися посадовою особою, виходячи з особливостей зовнішньоекономічної операції.

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається органом доходів і зборів виключно у випадках, якщо встановлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість, в тому числі, невірно визначено митну вартість товарів.

Перелік таких випадків є виключний та визначений частиною шостою статті 54 Митного кодексу України.

У рішеннях про коригування митної вартості товарів повинні обов'язково вказуватись визначені Кодексом підстави його прийняття із зазначенням конкретних джерел інформації та відомостей у цих джерелах, що свідчать про наявність таких підстав.

Проте, митний орган вказаних вимог законодавства не дотримався.

Слід зазначити, що підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною другою статті 58 Митного кодексу України. Відповідно до вищевказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Правову позицію з даного питання було викладено в Постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12, зокрема, в останніх Верховний Суд України вказав: "за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку № 1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості."

Таким чином ненадання декларантом всіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Відносно визначення митної вартості товарів за резервним методом, слід зазначити наступне.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно достатті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 452 Митного кодексу України, інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органам виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).

Таким чином вбачається, що митний орган мав можливість застосувати метод 2-а або 2-6 визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів), проте цього не зробив, застосувавши метод 2-ґ (резервний).

Згідно пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом ДМС України від 13.07.2012 № 362, який є обов'язковим для виконання для митного органу, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана в мережі Інтернет офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи Інтернет-магазинів тощо).

Відповідач посилається на неможливість застосування другого та третього методів у зв'язку з відсутністю інформації. Але, така інформація була наявна та доступна для відповідача, при цьому останній в порушення вимог Митного кодексу України, не використав її.

Таким чином, оскаржувані рішення містять протилежні визначення про відсутність інформації щодо подібних товарів та застосування такої інформації одночасно.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності судового рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач не надав таких доказів та не довів, що митна вартість товару, заявлена позивачем, була нижче вартості сировини та вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених іншими митницями України. Отже, беручи до уваги, що позивачем разом із декларацією було надано органу доходів і зборів весь необхідний пакет документів, та враховуючи, що задекларований товар не є біржовим, позивачем правомірно було визначено митну вартість товару за першим методом, оскільки ціна товару розраховувалась за ціною договору укладеного між позивачем та фірмою ERMANO ENTERPRISE LTD.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/003172 від 18.02.2015 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807140000/2015/00005 від 18.02.2015 року Харківська митниця Державної фіскальної служби України діяла всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 року по справі № 820/2880/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015р. по справі № 820/2880/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 24.07.2015 р.