Ухвала суду № 47347252, 22.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2015 рокусправа № 804/4890/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Дадим Ю.М.

секретар: Кязимова Д.В.

за участі представника позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2015 р. в справі № 804/4890/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Дніпродзержинська ОДПІ) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005581701 від 23.02.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в загальному розмірі 72943,66 грн., з яких 58354,93 грн. - основний платіж, 14588,73 грн. - штрафні (фінансові) санкції. В обґрунтування позову зазначила, що на виконання договору оренди земельної ділянки позивачем сплачувалась орендна плата в розмірі 10865,76 грн. на рік. Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 14.05.2014 р., яке набрало законної сили 26.05.2014 р., внесені зміни до договору оренди в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки (станом на 16.04.2014 р. становить 790973,01 грн.) та розміру орендної плати (23729,19 грн. без податку на додану вартість на рік). Позивачем подавалась до податкового органу податкова декларація на землю, позивач сплачувала встановлену оренду плату. Проте за наслідками проведення перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати, з підстав сплати орендної плати, виходячи з нормативної грошової оцінки, що діяла до 01.07.2011 р., та у розмірі, що не відповідає вимогам законодавства. Позивач вказує, що розмір орендної плати визначався умовами договору, без погодження з міською радою у неї були відсутні підстави для внесення плати в іншому розмірі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2015 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про задоволення позову з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які полягають у неврахуванні, що договір оренди земельної ділянки укладено з позивачем як фізичною особою, тому обов'язок з нарахування суми орендної плати покладається на органи фіскальної служби, тому позивач не може нести відповідальність за правильність нарахування сум податку. За 2012-2013 роки податкові повідомлення-рішення з визначення суми орендної плати позивачем не отримувались, тому відсутні підстави вважати що оренда плата сплачена позивачем не в повному обсязі, відповідно відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.

Також вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на рішення Дніпродзержинської міської ради 07-02/VІ від 15.12.2010 р., яким затверджена нормативна грошова оцінка з 01.07.2011 р. в розмірі 202,37 грн. за 1 кв. м., вказує, що іншими рішеннями встановлювались пільги для всіх платників плати за землю комерційного призначення, тому фіскальна служба та суд повинні були врахувати усі складові нормативної грошової оцінки та пільги, встановлені органом місцевого самоврядування.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутністю представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Дніпродзержинською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2014 р., дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р.), виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2014 р., за результатами якої складений акт № 5/3/04-03-17-01/НОМЕР_2 від 05.01.2015 р. Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, пп. 288.5.1 п. 288.5, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України.

На підставі цього акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005581701 від 23.02.2015 р. про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 грошового зобов'язання з орендної плати на землю в загальному розмірі 72943,66 грн., в тому числі за основним платежем - 58354,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14588,73 грн.

Крім того встановлено, що рішенням Дніпродзержинської міської ради від 26.02.2010 р. № 901-48/V ОСОБА_2 надана в користування на умовах оренди земельна ділянка несільськогосподарського призначення за адресою: м. Дніпродзержинськ, пров. Баглійській, 7, площею 0,4299 га. На підставі даного рішення між Дніпродзержинською міською радою та ОСОБА_2 01.04.2010 р. укладено договір оренди даної земельної ділянки № 11209, терміном дії до 26.02.2020 р., відповідно до п. 4.1 якого розмір орендної плати складає 10865,76 грн. на рік без податку на додану вартість.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 15.12.2010 р. № 07-02/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ» з 01.07.2011 р. затверджено базову вартість земель міста в сумі 202,37 грн. за 1 кв.м.

Рішеннями Дніпродзержинської міської ради № 116-08/VІ від 25.06.2012 р., № 475-24/VІ «Про плату за землю» встановлено коефіцієнт для розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки, розпорядниками яких є Дніпродзержинська міська рада, на рівні трикратного розміру земельного податку.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 12.07.2013 р. № 842-38/V затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська та з 01.01.2014 р. введено в дію нову нормативну грошову оцінку.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 14.05.2014 р. в справі № 207/5085/13-ц, яке набрало законної сили 26.05.2014 р., внесені зміни до договору оренди в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки (станом на 16.04.2014 р. становить 790973,01 грн.) та розміру орендної плати (23729,19 грн. без податку на додану вартість на рік).

Позивачем самостійно визначались суми грошових зобов'язань з орендної плати шляхом подання податкових декларації з орендної плати на земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010- 2011 роки, податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012-2014 роки. При цьому позивачем сума орендної плати розраховувалась за нормативно-грошовою оцінкою, яка діяла до 01.07.2011 р.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 цього кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковим кодексом визначається обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону «Про оренду землі».

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII Податкового кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.

Відтак, з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 цього кодексу, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в жодному разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Отже, висновки суду першої інстанції цілком відповідають приписам законодавства.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що обов'язок з нарахування суми орендної плати фізичної особи покладається на органи фіскальної служби, тому позивач не може нести відповідальність за правильність нарахування сум податку. В даному випадку позивачем самостійно визначались суми зобов'язання з орендної плати на землю у відповідних податкових деклараціях, тому відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України таке грошове зобов'язання вважалось узгодженим й у органа державної податкової служби не було підстав визначати суму грошового зобов'язання до проведення перевірки та встановлення невідповідності самостійно визначеного грошового зобов'язання вимогам законодавства.

Що стосується доводів про неврахування відповідачем та судом першої інстанції рішень Дніпродзержинської міської ради про встановлення певних складових нормативної грошової оцінки землі, а також пільг, колегія суддів вважає їх хибними, оскільки розмір грошового зобов'язання визначений відповідно до приписів Податкового кодексу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2015 р. в справі № 804/4890/15 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2015 р. в справі № 804/4890/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 23.07.2015 р.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Ю.М. Дадим