Постанова № 47347171, 16.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2015 рокусправа № 808/8009/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердянський Торгівельний дім ХЛАДОПРОМ»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Бердянський Торгівельний дім ХЛАДОПРОМ» у листопаді 2014 року звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0000432201 та № 0000442201 від 16 червня 2014 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Бердянською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Запорізькій області у період з 23.04.2014 по 16.05.2014 було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Бердянський Торгівельний дім ХЛАДОПРОМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено Акт № 055/08-22-22-05-06/32273216 від 23.05.2014.

На підставі висновків акту відповідачем 16 червня 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000432201, яким ТОВ «Бердянський Торгівельний дім ХЛАДОПРОМ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 641328,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 160332,00 грн. та № 0000442201, яким ТОВ «Бердянський Торгівельний дім ХЛАДОПРОМ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 671775,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 165827,25 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими ТОВ «Бердянський Торгівельний дім ХЛАДОПРОМ» за 1 квартал 2012 року занижено дохід на загальну суму 2030000,00 грн. у зв'язку з не включенням до складу доходів безнадійної кредиторської заборгованості та занижено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2012 рік на загальну суму 391318,00 грн., в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток на загальну суму 641328,00 грн.

Також згідно з висновками акту перевірки ТОВ «Бердянський Торгівельний дім ХЛАДОПРОМ» занижено податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 13582,00 грн. та 27389,00 грн. у зв'язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту суми ПДВ в частині вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів та оренди автотранспорту, в результаті чого підприємством занижено ПДВ на загальну суму 671775,00 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума зобов'язання за векселями у розмірі 2030000,00 грн. не може вважатися безнадійною заборгованістю в розумінні пп. 14.1.11 п . 14.1 ст. 14 ПК України.

Проте колегія суддів знаходить необґрунтованими висновок суду першої інстанції та зазначає, що відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно зі статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 135.2 ст. 135 ПК України).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Бердянський Торгівельний дім ХЛАДОПРОМ» з ТОВ «ЦСБ - Сістем Україна» було укладено договір купівлі-продажу № П-3 від 15.05.2009, за умовами якого оплата товару здійснюється в безготівковому порядку або вексельним розрахунком.

З ТОВ «Торгівельний Дім Хладопром» 21 червня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу № 35, за умовами якого розрахунки за товар здійснюються у безготівковому порядку або вексельним розрахунком.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Бердянський Торгівельний дім ХЛАДОПРОМ» емітовано прості векселі на загальну суму 2030000 грн., а саме: прості векселі на ТОВ «ЦСБ - Сістем Україна» на суму 1830000,00 грн., прості векселі на ТОВ «Торгівельний Дім Хладопром» на суму 200000,00 грн.

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, затвердженого Конвенцією від 07.06.1930, до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема, положення щодо строку платежу.

Статтею 34 Уніфікованого закону визначено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Як вбачається з матеріалів справи, строк погашення векселів, емітованих ТОВ «ЦСБ - Сістем Україна», - 07.12.2015, ТОВ «Торгівельний Дім Хладопром» - 15.11.2016. При цьому перевіркою встановлено, що вказані підприємства припинено, факту передачі ліквідованими контрагентами одержаних векселів третім особам не встановлено.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що інші доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, зокрема, включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання(отримання) безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає, зокрема, одній з таких ознак, як заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Враховуючи, що державну реєстрацію векселедержателів припинено, строк позовної давності, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України по простим векселям не може бути застосований та станом на час перевірки грошове зобов'язання щодо сплати сум визначених у векселях не виконано, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки податкового органу щодо заниження позивачем валового доходу на суму 2030000 грн.

Окрім того суд апеляційної інстанції зазначає, відповідно до ст. 10 Закону України «Про обіг векселів в Україні» векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Проте позивачем не було надано до суду здійснення реєстрації векселів.

Також суд першої інстанції не надав належної оцінки відповідності виданих векселів вимогам статті 5 вищевказаного Закону, якою, зокрема, визначено, що вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель.

Згідно з довідками 1-ДФ, витребуваними апеляційним судом та долученими до матеріалів справи, у спірному періоді на підприємстві ТОВ «Бердянський Торгівельний дім ХЛАДОПРОМ» у штатному розкладі була передбачена посада головного бухгалтера, проте векселі не підписані вказаною посадовою особою, що свідчить про дефектність їх форми та, як наслідок, втрачання останніми ознак первинних документів.

Також перевіркою встановлено завищення ТОВ «Бердянський Торгівельний дім ХЛАДОПРОМ» витрат операційної діяльності на загальну суму 3063834,00 грн.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Бердянський Торгівельний дім ХЛАДОПРОМ» було укладено договори поставки заморожених продуктів харчування з ТОВ «Експертно-консалтингова група «Анталекс» (№ 2 від 01.11.2010, № 52 (опт) від 01.08.2013) та ТОВ «Хрещатик-Трейд» (№ 121126/20 від 26.11.2012).

Виробником поставленої продукції (морозива в асортименті торгової марки «Хладик») є ПрАТ (АТЗТ) «Хладопром».

Перевіркою встановлено, що придбання товарів було здійснено за завищеними цінами, порівняно з цінами виробника, що призвело до штучного завищення податкового кредиту, безпідставного завищення витрат операційної діяльності на загальну суму 3063834,00 грн. та заниження податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 511804,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності висновків податкового органу, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Судом встановлено, позивачем не спростовано, що директор підприємства-виробника, придбаного у ТОВ «Експертно-консалтингова група «Анталекс» та ТОВ «Хрещатик-Трейд» товару, є засновником ТОВ «Бердянський Торгівельний дім ХЛАДОПРОМ» (47,5 % частка у статутному капіталі), між вказаними підприємствами існували господарські відносини щодо прямого постачання морозива, заморожених продуктів та напівфабрикатів. Підприємства здійснюють діяльність в одному секторі ринку, при цьому перевіркою встановлено, що згідно зі звітом про фінансові результати в бухгалтерському обліку витрати не покриваються доходами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ані під час перевірки, ані до суду позивачем не надано економічного обґрунтування придбання товарів за вищими цінами у посередників за наявності прямих контактів з виробником, що свідчить про обґрунтованість доводів апелянта щодо здійснення вказаних господарських операцій з метою заниження податкових зобов'язань.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Бердянський Торгівельний дім ХЛАДОПРОМ» та ТОВ «Національна Логістична Компанія» було укладено ряд договорів найму транспортних засобів (№ ТС-14 від 11.11.2010, № ТС-16 від 17.12.2010, № ТС-17 від 21.12.2010, № ТС-19 від 12.01.2011, № ТС-31 від 20.06.2011, № ТС-24 від 01.01.2012, № ТС-25 від 01.01.2012, № ТС-26 від 01.01.2012, № ТС-27 від 01.01.2012, № ТС-28 від 01.01.2012, № ТС-29 від 01.01.2012, № ТС-77 від 22.06.2012, № ТС-104 від 21.06.2013).

З ПП ОСОБА_1 позивачем були укладені договори поставки паливно-мастильних матеріалів від 01.01.2005 та № 41 від 03.01.2012.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені по господарським операціям з ТОВ «Національна Логістична Компанія» та ПП ОСОБА_1

Проте суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Положеннями статті 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в ході перевірки факт отримання позивачем компенсації наданих послуг з поставки товарів, що здійснювався орендованими у ТОВ «Національна Логістична Компанія» транспортними засобами, та вартість витраченого палива, що включається до собівартості послуг постачання, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами (первинними документами).

При цьому перевіркою встановлено, що орендовані транспортні засоби використовувались підприємством не в господарській діяльності щодо надання послуг з доставки товарів, що не компенсуються отриманими доходами. Вказані обставини не спростовані ТОВ «Бердянський Торгівельний дім ХЛАДОПРОМ».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком податкового органу щодо безпідставного включення до складу податкового кредиту суми ПДВ в складі придбаного у ПП ОСОБА_1 на загальну суму 132582,01 грн. та вартості послуг оренди автотранспорту на загальну суму 27388,69 грн.

Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0000432201 та № 0000442201 від 16 червня 2014 року.

Колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року в адміністративній справі № 808/8009/14 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердянський Торгівельний дім ХЛАДОПРОМ» відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 21 липня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова