Постанова № 4734656, 23.07.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 липня 2009 р.                                                                                 № 39450/09/2070

          Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання - Ящишиній А.Ю.,

за участі представників:

позивача - Малахової Н.В.,

відповідача - Межирицького А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна будівельна компанія "Енеготек "

до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В :

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельно-будівельна компанія «Енерготек»звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Московському районі міста Харкова, яка в силу статей Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст..3 КАС України є суб’єктом владних повноважень. В заявленому позові, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення –рішення від 18.05.2009р. №0000612302/0 і від 15.06.2009р. №0000612302/1, посилаючись на відсутність порушень у включенні отриманих від ТОВ «Сузір’я плюс» та ТОВ «Інтерінвест буд-плюс»податкових накладних до складу податкового кредиту з ПДВ.

          Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова проти позову заперечував. Стверджував, що результати відпрацювання розбіжностей автоматизованого співставлення даних задекларованих сум податкових зобов’язань та податкового кредиту показали на не включення контрагентами позивача сум ПДВ за виданими ними податковими накладними до декларацій з ПДВ. Наполягав, що в силу цього позивач не мав права на формування податкового кредиту від даних операцій. Наголошував, що в ході перевірки позивачем не було надано жодного первинного документа щодо наявності торгівельних, складських приміщень, транспортних засобів, витрат по перевезенню товару.

В судовому засіданні представники позивача і відповідача підтримали доводи та вимоги сторін, інтереси яких вони представляють відповідно.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельно-будівельна компанія «Енерготек» пройшло процедуру державної реєстрації, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців за ідентифікаційним кодом 35071892, а відтак, є юридичною особою. Як платник податків, зборів (обов’язкових платежів) обліковується ДПІ у Московському районі міста Харкова, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка від 11.06.2007р. №379.

Названим податковим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ТБК «Енерготек» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2007р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2007р. по 31.12.2008р. Результати проведеної перевірки оформлені актом від 28.04.2009р. №2167/23/35071892. За висновками цього акту позивачем допущено порушення п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», що спричинило заниження податку на додану вартість у сумі 168441,00 грн. (у тому числі: за жовтень 2008р. у сумі 80000,00 грн., за листопад 2008р. у сумі 16087,00 грн., за грудень 2008р. у сумі 72354,00 грн. На підставі акту від 28.04.2009р. №2167/23/35071892 ДПІ у Московському районі м.Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2009р. №0000612302/0 про визначення податкового зобов’язання з ПДВ в загальній сумі 252661,50 грн. (основний платіж – 168441,00 грн., штраф –84220,50 грн.). Внаслідок відхилення адміністративної скарги на означене податкове повідомлення-рішення (обставини чого визнаються сторонами), позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 15.06.2009р. №0000612302/1 з аналогічною сумою податкового зобов’язання з ПДВ.

Як з’ясовано судом фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень –рішень слугував викладений в акті від 28.04.2009р. №2167/23/35071892 висновок відповідача про те, що контрагенти позивача: ТОВ «Сузір’я плюс»та ТОВ «Інтерінвест буд-плюс» не задекларували податкові зобов’язання з ПДВ, а тому позивач не має право формувати податковий кредит з ПДВ за взаємовідносинами з цими особами. Окрім того, в запереченнях відповідачем наведено і інший мотив винесення спірних податкових повідомлень-рішень, який відсутній в зазначеному акті, а саме: не надання позивачем в ході перевірки жодного первинного документу щодо наявності торгівельних, складських приміщень, транспорту, витрат по перевезенню товару. І хоча з акту від 28.04.2009р. №2167/23/35071892 слідує, що ці обставини взагалі не були предметом проведеної відповідачем перевірки, з огляду на приписи ст..11 КАС України стосовно офіційного з’ясування всіх обставин у справі, суд вважає, що при вирішенні спору підлягає оцінці також і цей довід відповідача.

Судовим розглядом встановлено, що обставини знаходження ТОВ «Сузір’я плюс»(35164384) та ТОВ «Інтерінвест буд-плюс»(35164410) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, наявності у цих суб’єктів господарювання статусу платників податку на додану вартість, належного оформлення ними податкових накладних, які були включені ТОВ «ТБК «Енерготек» до складу податкового кредиту з ПДВ, оплати ТОВ «ТБК «Енерготек»вартості зазначеного в цих накладних товару шляхом здійснення безготівкових розрахунків визнаються одночасно і позивачем, і відповідачем, а тому в силу ч.3 ст.72 КАС України не підлягають доказуванню.

Разом з тим, суд відзначає, що ці обставини одночасно з визнанням їх сторонами підтверджені також зібраними судом та наявними в матеріалах справи доказами – витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, свідоцтвами платників ПДВ (свідоцтво №100102892 про реєстрацію платником ПДВ ТОВ «Інтерінвест буд-плюс», свідоцтво №100102894 про реєстрацію платником ПДВ ТОВ «Сузір’я плюс»), виданою банківською установою роздруківкою руху грошових коштів на рахунку позивача.

          Дослідивши правочини, на підставі яких між позивачем та його контрагентами («Інтерінвест буд-плюс», ТОВ «Сузір’я плюс») склались господарські правовідносини, суд відзначає, що з боку названих суб’єктів господарювання вони підписані особами, які за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців безпосередньо значаться керівниками (договір №01.0110 від 01.10.2007р. з ТОВ «Сузір’я плюс” або отримали від них довіреність (договір №03/13/08 від 13.08.07 з ТОВ «Інтерінвест буд-плюс».

          Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

          Частиною 2 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» зазначено, що до в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості стосовно юридичної особи як прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

          Отже, укладаючи правочини з фізичними особами, які діють від імені суб’єктів господарювання та за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців значаться як керівники таких суб’єктів господарювання або мають видану ними довіреність, позивач дотримався розумних меж обачності і тому суд не вбачає підстав для визнання поведінки позивача в даному випадку як недобросовісної.

          Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладенні та виконанні договорів №01.0110 від 01.10.2007р. та №03/13/08 від 13.08.07 взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Наявності таких доказів судом при виконанні вимог ст..11 КАС України не виявлено. Зміст предмету договорів №01.0110 від 01.10.2007р. та №03/13/08 від 13.08.07, прав та обов’язків їх сторін, наявність у цих сторін правоздатності свідчить про відповідність вказаних правочинів вимогам закону.

          Звідси суд доходить висновку, що підстав для визнання договорів №01.0110 від 01.10.2007р. та №03/13/08 від 13.08.07 нікчемними правочинами згідно з ст..228 Цивільного кодексу України не має.

          Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

          Доказів того, що вказаний в отриманих від «Інтерінвест буд-плюс», ТОВ «Сузір’я плюс» податкових та видаткових накладних товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки від 28.04.2009р. №2167/23/35071892, ні матеріали даної адміністративної справи на містять. Незважаючи на вимоги ч.2 ст.71 КАС України такі докази відповідачем суду не надані.

          З огляду на вказане суд не знаходить правових підстав для того щоби погодитись з висновком ДПІ про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», бо цей висновок спростовується зібраними судом доказами, які долучені до матеріалів справи.

          Твердження відповідача про відсутність транспорту та витрат на транспортування товару, як про ознаку, яка вказує на невиконання умов договорів з контрагентами, відхиляється судом, так як відповідачем в порядку ч.2 ст.71 КАС України не спростований довід позивача про те, що товар нікуди фізично не переміщався і одержувався тими особами, яким його продавав позивач, за місцем первісного знаходження. Окрім того, з пояснень відповідача, які повністю підтверджуються матеріалами справи, судом з'ясовано, що придбаний у «Інтерінвест буд-плюс», ТОВ «Сузір’я плюс» товар не обліковується у залишках, а був реалізований іншим особам. При цьому, проведення позивачем збиткових господарських операцій перевіркою не виявлено. Щодо доводу відповідача про відсутність довіреностей на отримання товару суд зауважує, що в матеріалах справи наявні генеральні довіреності ТОВ "ТБК "Енерготек", які видані даним суб'єктом на підставі п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №96, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318), достовірність даних цих довіреностей відповідачем ні в ході перевірки, ні в ході судового розгляду не спростована.

          Окремо суд зауважує на тому, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Як встановлено судовим розглядом при оформленні акту перевірки від 28.04.2009р. №2167/23/35071892 ДПІ враховувалась лише та обставина, що контрагенти ТОВ «ТБК «Енерготек» - ТОВ «Сузір’я плюс” та ТОВ «Інтерінвест буд-плюс»не задекларували податкових зобов’язань з ПДВ, а тому ТОВ «ТБК «Енерготек»не мало права на формування податкового кредиту від даних операцій. Жодних зауважень до правильності оформлення податкових накладних, дійсності господарських операцій та реальності товару при складанні названого акту перевірки відповідач не висував.

          З урахуванням встановленої ст..4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459), Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758) специфіки правових актів індивідуальної дії, що приймаються органами державної податкової служби України у формі податкових повідомлень – рішень або рішень про застосування штрафних фінансових санкцій, суд відзначає, що обставини, які мають значення для прийняття перелічених рішень повинні викладатись у відповідному акті перевірки, а владні приписи, що ґрунтуються на таких обставинах, містяться безпосередньо в самому рішенні.

          Вивчивши зміст акту від 28.04.2009р. №2167/23/35071892, суд доходить висновку, що в даному акті не зазначено жодної обставини, з якою Закон України «Про ПДВ» пов’язує позбавлення платника податків права на податковий кредит. Зібраними судом доказами наявності таких обставин також не підтверджено.

          Підпунктом «а»п.10.1 ст.10 Закону України «Про ПДВ» зазначено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

          Оскільки позивач по справі та його контрагенти в силу ст..2 Закону України «Про ПДВ» є різними платниками податку, а в силу ст..80 Цивільного кодексу України та ст.55 Господарського кодексу України - взагалі різними суб’єктами права, то суд, з урахуванням приписів ст..61 Конституції України, не знаходить правових підстав для покладання на позивача юридичної відповідальності за дії його контрагентів.

          За таких обставин, вимога позивача про скасування податкового повідомлення –рішення від 18.05.2009р. №0000612302/0 визнається судом обґрунтованою, а разом з тим такою, що охоплює собою вимогу про визнання нечинним цього ж самого податкового повідомлення – рішення, а тому є достатньою для повного захисту прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «ТБК «Енерготек» у сфері оподаткування.

          Оскільки податкове повідомлення –рішення від 15.06.2009р. №0000612302/1 було винесено ДПІ у Московському районі міста Харкова з тих же самих підстав, що і податкове повідомлення – рішення від 18.05.2009р. №0000612302/0, то воно також підлягає скасуванню.

          Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна будівельна компанія "Енеготек " до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень – задовольнити в повному обсязі.

          Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова від 18.05.2009р. №0000612302/0 та від 15.06.2009р. №0000612302/1 - в повному обсязі.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-будівельна компанія "Енерготек" (код ЄДРПОУ 35071892, місцезнаходження: 61153, Харківська область, місто Харків, Московський район, пр-т П'ятидесятиріччя ВЛКСМ, буд. 56) судові витрати в розмірі 3,40 (три грн. 40 коп.) грн.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

У повному обсязі постанова виготовлена 28.07.2009р.

          Суддя Сліденко А.В.

Постанова законної сили не набрала. З оригіналом згідно.

Суддя Сліденко А.В.