Постанова № 47346556, 15.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2015 року № 826/9773/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосоюз» про зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (надалі також - відповідач), треті особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосоюз», в якому просила:

- зобов'язати ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України здійснити в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна реєстрацію відомостей про припинення обтяження за записом від 14.02.2012 № 12164650 року про обтяження частки учасника, що становить 2 % Статутного капіталу ТОВ «АВТОСОЮЗ».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що запис від 14.02.2012 №12164650 року про обтяження частки учасника, що становить 2 % Статутного капіталу ТОВ «АВТОСОЮЗ» здійснено за відсутності законодавчо визначених на те підстав, його існування у Державному реєстрі обмежує права власності позивача, що обумовило необхідність звернення з даним позовом.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Представник третьої особи - ТОВ «АВТОСОЮЗ» позовні вимоги підтримав та зазначив, що його колишній учасник - Приватна компанія «КРОССКОМБЕ КОНСАЛТІНГ ЛІМІТЕД» 10.11.2011 року продала належну їй частку в розмірі 100% компанії PIELITA HOLDINGS LIMITED (Кіпр). Позивач по справі став законним учасником ТОВ «АВТОСОЮЗ» із часткою 2% статутного капіталу на підставі рішення Макарівського районного суду Київської області у справі №1016/2448/12 від 11.10.2012 року. З огляду про що позов просив задовольнити.

Третя особа ОСОБА_2 позиції щодо заявленого позову не виклав, явки повноважного представника до суду не забезпечив, про дату, час і місце проведення судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Як свідчать фактичні обставини справи, 14 лютого 2012 року реєстратором Рівненської філії державного підприємства формаційний центр» Міністерства юстиції України до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис за №12164650 про обтяження частки учасника, що становить 100 % Статутного капіталу ТОВ «АВТОСОЮЗ». Обтяжувачем виступає громадянин ОСОБА_2, боржником є Компанія «КРОССКОМБЕ КОНСАЛТІНГ ЛІМІТЕД» (Англія); розмір обтяження - 1 800 000, доларів США; термін дії до 14 лютого 2017 року. Підстава обтяження - Договір застави корпоративних прав №23082009С від 23.08.2009 року.

В подальшому, 11 січня 2013 року реєстратором Рівненської філії ДП «Інформаційний центр» внесено зміни до обтяження, а саме додано боржника ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Вважаючи запис № 12164650 про обтяження частки учасника, що становить 100 % статутного капіталу ТОВ «АВТОСОЮЗ» таким, що порушує права власності позивача на частку у статутному капіталі ТОВ «АВТОСОЮЗ», оскільки на момент реєстрації обтяження Приватне товариство з обмеженою відповідальністю «КРОССКОМБЕ КОНСАЛТІНГ ЛІМІТЕД» не являлось власником предмета обтяження, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) дій відповідача у межах спірних правовідносин з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Макарівського районного суду Київської області у справі №1016/2448/12 від 11 жовтня 2012 року за позивачем визнано право власності на частку учасника, що становить 2% статутного капіталу ТОВ «АВТОСОЮЗ».

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна врегульовано Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 №1255-IV (далі - Закон).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (надалі - Закон) обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувана на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Статтею 5 Закону визначено, що предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення. Залежно від змісту обтяження предмет обтяження повинен належати боржнику або обтяжувану на праві власності чи на праві господарського відання.

З системного аналізу вищенаведених приписів Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» слідує, що реєстрація обтяження рухомого майна можлива лише за умови, що майно, яке є предметом обтяження, належить на праві власності боржнику у зобов'язанні або обтяжувачу.

Поряд з цим, у ході судового розгляду підтверджено, що згідно з умовами Договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки) у статутному капіталі ТОВ «АВТОСОЮЗ», Приватне товариство з обмеженою відповідальністю «КРОССКОМБЕ КОНСАЛТІНГ ЛІМІТЕД» продало належну йому частку й розмірі 100% корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ «АВТОСОЮЗ» Компанії «ПІЕЛІТА ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД» (Кіпр).

Так, 11 листопада 2011 року Державним реєстратором було проведено реєстрацію змін, внесених до Статуту ТОВ «АВТОСОЮЗ». Згідно з новою редакцією Статуту ТОВ «АВТОСОЮЗ» учасником даного Товариства була Компанія «ПІЕЛІТА ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД» з часткою 100%.

Тобто, станом на 14.02.2012р. (дату внесення спірного запису до реєстру обтяжень) частка учасника ТОВ «АВТОСОЮЗ» у розмірі 100% належала Приватному товариству з обмеженою відповідальністю «КРОССКОМБЕ КОНСАЛТІНГ ЛІМІТЕД», а Компанії з обмеженою відповідальністю «ПІЕЛІТА ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД».

Фактичні обставини справи свідчать, що 13.09.2012 року між позивачем та ТОВ «АВТОСОЮЗ» було укладено Договір позики, виконання якого було забезпечено часткою учасника, що становить 2% Статутного капіталу ТОВ «АВТОСОЮЗ». Станом на дату укладення договору вказана частка належала Компанії з обмеженою відповідальністю «ПІЕЛІТА ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД».

Резолютивною частиною рішення Макарівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2012 року по справі №1016/2448/12 вирішено: «Визнати за ОСОБА_1, (проживає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Бориспільським МРВ ГУМВС України в Київській області 22 жовтня 2002 року, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСОЮЗ» (04655, м. Київ, пр. Московський, 28, ідентифікаційний код 30223848), у розмірі 2% (два відсотки) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСОЮЗ» заставною вартістю 2500,00 (дві тисячі п'ятсот) гривень, у тому числі з правом переходу до ОСОБА_1 як нового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСОЮЗ» усіх корпоративних прав, передбачених діючим законодавством (право управління, право на отримання дивідендів, право на отримання частки в майні Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСОЮЗ» у випадку виходу зі складу учасників товариства або його ліквідації, тощо) в межах вищевизначеної частки, з відображенням переходу права власності на вказану частку до ОСОБА_1 у статуті Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСОЮЗ» та реєстрацією нової редакції статуту в уповноваженому державному органі».

За вказаним рішенням суду до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСОЮЗ» були внесені відповідні зміни, які підтверджують право позивача на частку у статутному капіталі цього товариства.

Згідно частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зважаючи на факт визнання права позивача на частку учасника, що становить 2% статутного капіталу ТОВ «АВТОСОЮЗ» у судовому порядку, та зважаючи на те, що наразі у Державному реєстру обтяжень рухомого майна міститься запис про заставу корпоративних прав, а саме частки учасника, що становить 100% статутного капіталу ТОВ «АВТОСОЮЗ» (частина якої у розмірі 2% на даний момент належить позивачеві на праві власності), суд погоджується з доводами позивача, що у межах спірних правовідносин обмежуються передбачені Конституцією України права на розпорядження належним майном ОСОБА_1, що не узгоджується з приписами чинного законодавства.

В межах судового розгляду справи підтверджено, що позивач з метою захисту порушених прав щодо вільного володіння, користування та розпорядження своїм майном, у грудні 2013р. звернулась до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України із вимогою про скасування запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №12164650 від 14.02.2012 року.

За наслідком розгляду вказаної вимоги, листом від 27 грудня 2013 року за №01-21/5334 ДП «Інформаційний центр», відповідач посилаючись на ч. 3 ст. 44 Закону, відмовив позивачеві у скасуванні запису та повідомив, що для вирішення питання щодо реєстрації припинення обтяження позивачеві слід звернутись безпосередньо до обгяжувача - ОСОБА_2.

В подальшому, 28 березня 2014 року позивачем рекомендованим листом із повідомленням про вручення відповідну письмову вимогу було надіслано на адресу ОСОБА_2, але обтяжувач жодним чином не відреагував та, відповідно, заяви про припинення обтяження і подальше вилучення запису за №12164650 від 14.02.2012 року з Реєстру не подав.

На повторне звернення позивача до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України позивачеві було повторно відмовлено у скасуванні оспорюваного запису з тих же мотивів.

Суд критично ставиться до таких доводів відповідача, зважаючи на наступне.

Статтею 43 вказаного Закону визначено підстави для внесення записів до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр).

Відповідно до норм ст. 43 Закону відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувана, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

При цьому, ст. 44 Закону передбачено, що після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Тобто, особа, права якої порушено, з вимогою про припинення обтяження і вилучення відповідного запису про обтяження повинна звертатися до обтяжувача, а в подальшому - до суду.

Таким чином, відповідачем у межах спірних правовідносин здійснено обтяження майна, яке фактично вже не належало обтяжувану на праві власності.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно ст. 41 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу з дня набрання ним законної сили. Публічне обтяження також припиняється внаслідок реалізації прав, що випливають із змісту публічного обтяження.

Так, відповідно до рішення Макарівського районного суду Київської області від 11.10.2012 р., яке набрало законної сили, власником частини заставленого майна визнана ОСОБА_1, а обтяжувач не володів жодними правами на вказане майно.

З системного аналізу приписів ст. 41 Закону слідує, що публічне обтяження має бути припиненим внаслідок реалізації прав ОСОБА_1 на заставлене майно, що випливає із змісту публічного обтяження.

Враховуючи наведені норми спеціального законодавства та фактичні обставини справи, з наслідком розгляду даної справи, суд приходить до висновку про те, що відповідач не мав вмотивованих підстав для відмови позивачеві у внесені запису до реєстру обтяжень рухомого майна на підставі рішення Макарівського районного суду від 11.10.2012р. щодо конкретного майна з ідентифікаційними ознаками.

Водночас, дійсні обставини справи свідчать, що при внесенні запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна державний реєстратор не визначив правової природи рухомого майна, яке підлягає обтяженню.

Так, згідно положень ст. З Закону обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

В силу ст. 5 Закону предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.

При цьому, нормами ст. 6 Закону конкретизовано сферу дії обтяжень та передбачено, що якщо інше не встановлено законом або договором, обтяження поширюється: на невід'ємні приналежності рухомої речі, що є предметом обтяження; продукцію, плоди та доходи, що виробляються, добуваються, одержуються від використання предмета обтяження; будь-яке рухоме майно, що заміщує початковий предмет обтяження і може бути ідентифіковане як таке; доходи від відчуження предмета обтяження, якщо вони можуть бути ідентифіковані як такі; страхове відшкодування в разі настання страхового випадку щодо предмета обтяження, якщо предмет обтяження відповідно до закону або договору підлягає страхуванню, або будь-яке інше відшкодування, отримане боржником унаслідок вилучення або втрати предмета обтяження.

Відповідно до положень Закону рухоме майно - це окрема рухома річ, окупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов'язки.

Таким чином, аналіз цих норм дає підстави для висновку, що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна може бути внесено запис виключно стосовно рухомого майна, в розумінні ст. 2 Закону, а також щодо майна, вказаного у ст. 6 Закону.

Однак, всупереч вказаним нормам Закону, відповідач зареєстрував обтяження на корпоративні права, в той час як поняття «рухоме майно» не охоплює корпоративних прав як об'єкту правовідносин.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідачем не доведено правомірність вчинення запису від 14.02.2012 № 12164650 року про обтяження частки учасника, що становить 2 % Статутного капіталу ТОВ «АВТОСОЮЗ».

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Зобов'язати ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України здійснити в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна реєстрацію відомостей про припинення обтяження за записом від 14.02.2012 № 12164650 року про обтяження частки учасника, що становить 2 % Статутного капіталу ТОВ «АВТОСОЮЗ».

Судові витрати в розмірі 73, 08 грн. присудити на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур