Постанова № 47346267, 15.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2015 року № 826/17075/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до

Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про

скасування податкової вимоги та рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство “Укрнафта” звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування вимоги від 31.10.2014 №296-25, рішення про опис майна у податкову заставу від 31.10.2014 №19817/10/28-10-25-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за позивачем обліковується переплата по податку на прибуток, у зв’язку з чим сума з авансового внеску з податку на прибуток за жовтень 2014 року в розмірі 34 500 852 грн. на підставі п. 57.1 ст. 57, п. 87.1 ст. 87, п. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України зараховується за рахунок переплати з податку на прибуток. Отже, на час винесення оскаржених податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу позивач не мав податкового боргу, що свідчить про протиправність вимоги та рішення.

Відповідач - Міжрегіональне Головне управління Міндоходів – Центральний офіс з обслуговування великих платників – заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та з яких вбачається, що на дату прийняття податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу позивач мав заборгованість з авансових внесків з податку на прибуток за жовтень 2014 року, оскільки на дату звернення позивача з заявою про зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок сплати податкового зобов’язання з авансових внесків з податку на прибуток за жовтень 2014 року, переплата в картці особового рахунку по податку на прибуток підприємств є меншою ніж зазначена позивачем у заяві, що на думку податкового органу унеможливлює перекід надмірно сплаченої суми.

В судовому засіданні ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою від 18.12.2014 у справі призначено судово-економічну експертизу та провадження у справі було зупинено до закінчення проведення призначеної експертизи.

В подальшому, ухвалою від 24.06.2015 провадження у справі поновлено та сторонам надано час на ознайомлення з експертним висновком та наданням письмових пояснень по суті справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з податковою декларацією з податку на прибуток ПАТ “Укрнафта” за 2013 рік від 28.02.2014 №9090976603 ПАТ “Укрнафта” задекларовані авансові внески з податку на прибуток в розмірі 34 500 852 грн., що підлягають щомісячній сплаті у березні-грудні 2014 року, січні-лютому 2015 року.

31.10.2014 податковим органом прийнято податкову вимогу №296-25, якою повідомлено позивача, що станом на 31.10.2014 він має податковий борг з авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 28 500 065,95 грн.

Також, 31.10.2014 податковим органом прийнято рішення №19817/10/28-10-25-17 про опис майна ПАТ “Укрнафта” у податкову заставу.

Проте, позивач зазначає, що він не має податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток, оскільки податковий орган має зарахувати переплату з податку на прибуток в рахунок сплати податкового зобов’язання з авансових внесків з податку на прибуток. Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що зобов’язання по сплаті авансових внесків позивача з податку на прибуток за жовтень 2014 року є повністю та вчасно виконаним, заборгованість за даним зобов’язанням відсутня.

З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2014 позивачем скеровано податковому органу заяву про зарахування надмірно сплаченого грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 34 500 852 грн. у сплату щомісячних авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств за жовтень 2014 року.

Як зазначено вище, ухвалою від 18.12.2014 у справі призначено судово-економічну експертизу.

Відповідно до висновку експерта за результатом проведення судово-економічної експертизи від 12.06.2015 №17781/14-15 розрахунок заявленої ПАТ «Укрнафта» переплати з податку на прибуток станом на 01.10.2014 в сумі 97 615 576 грн. документально підтверджується.

Відповідно до ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.10 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 87.1 статті 87 Податкового кодексу України Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до Класифікації доходів бюджету сплата авансового внеску та податку на прибуток приватних підприємств відбувається за різними кодами бюджетної класифікації, у зв’язку з чим автоматичне зарахування на практиці не відбувається.

Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно із п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

З системного аналізу викладеного вбачається, що надміру сплачені суми зобов’язань з податку на прибуток можна спрямувати на сплату щомісячних авансових внесків з цього податку на підставі поданої заяви.

При цьому судом враховано, що застосування п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України є неправильним, оскільки в ньому йдеться про повернення сум грошового зобов'язання.

До правовідносин застосовується абзац 3 пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, згідно з якою сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Таким чином, категоричний висновок про можливість спрямування надміру сплачених сум з податку на прибуток на сплату авансових внесків з цього податку на підставі поданої заяви не цілком відображає встановлений абз. 2 п. 87.1 ст. 87 механізм та дозволяє податковим органам хибно тлумачити відсутність заяви про зарахування зобов'язань в рахунок переплат як неможливість проведення зарахування що, відповідно є несплатою податку.

Наявність заяви в даному випадку лише підтверджує волевиявлення особи щодо розпорядження сформованою нею сумою переплати.

Так як розрахунок заявленої ПАТ «Укрнафта» переплати з податку на прибуток станом на 01.10.2014 документально підтверджується в сумі 97 615 576 грн., тобто у ПАТ «Укрнафта» станом на 01.10.2014 існує переплата у вказаній сумі, то залік податкових зобов’язань зі сплати авансового внеску з податку на прибуток за жовтень 2014 року в розмірі 34 500 852 грн. в рахунок зменшення переплати суми податку на прибуток обчисленої у рядку 16 податкової декларації з податку на прибуток ПАТ «Укрнафта» на 2013 рік від 28.02.2014 №9090976603 відповідає вимогам п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. Відповідно такий авансовий внесок повинен вважатись сплаченим ПАТ «Укрнафта» в повному обсязі, шляхом заліку податкових зобов’язань зі сплати авансового внеску з податку на прибуток за жовтень 2014 року в розмірі 34 500 852грн в рахунок зменшення переплати суми податку на прибуток, обчисленої у рядку 16 податкового декларації з податку на прибуток ПАТ «Укрнафта» на 2013 рік від 28.02.2014 №9090976603.

Як зазначено вище, позивачем подано до податкового органу заяву від 24.10.2014 заяву про зарахування надмірно сплаченого грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 34 500 852 грн. у сплату щомісячних авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств за жовтень 2014 року.

Таким чином, сума авансового внеску з податку на прибуток позивача за жовтень 2014 року у розмірі 34 500 852,00 грн. на підставі п.57.1 ст.57, п.87.1 ст.87, пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 податкового кодексу України зараховується в рахунок наявної переплати з податку на прибуток.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 України податкова вимога надсилається платнику податків лише у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, тобто коли у платника податків виникає податковий борг.

Згідно з підпунктом 3 п.89.3 ст. 89 Податкового кодексу України рішення керівника органу державної податкової служби про опис майна у податкову заставу пред'являється саме платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до пп. 14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Оскільки грошове зобов’язання з авансових внесків з податку на прибуток за жовтень 2014 року зараховується в рахунок наявної переплати з податку на прибуток, отже податковий борг з авансових внесків за цей період у позивача не виникав і, відповідно, податкова вимога та рішення про опис майна були винесені відповідачем неправомірно.

Щодо посилання податкового органу на лист від 14.11.2014, яким повідомлено позивача про не можливість зарахування грошового зобов’язання з авансових внесків з податку на прибуток за жовтень 2014 року в рахунок наявної переплати з податку на прибуток, оскільки сума переплати, що обліковується податковим органом є меншою ніж переплати вказана позивачем у листі, суд зазначає, що такий лист скеровано позивачу після прийняття оскаржених податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, отже фактично на час прийняття вказаних вимоги та застави сума боргу не була узгодженою.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних вимоги та рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 31.10.2014 №296-25, рішення про опис майна у податкову заставу від 31.10.2014 №19817/10/28-10-25-17 винесені Міжрегіональним Головним управлінням Міндоходів – Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда