Постанова № 47346159, 28.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2015 року № 826/5169/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва – Шулежко В.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся заступник прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – позивач, ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві) до товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня» (далі – відповідач, ТОВ «Берегиня») про стягнення податкового боргу у розмірі 14 391,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача перед бюджетом виникла заборгованість по орендній платі за земельні ділянки внаслідок несплати в установлений законодавством строк грошових зобов’язань, самостійно визначених платником податку в декларації за 2013 року, які є узгодженими з дати подання.

Також, прокурором зазначено, що несплата відповідачем суми заборгованості призвела до ненадходження цих коштів до Державного бюджету України, чим порушуються економічні інтереси Держави.

Відповідач у встановлений судом строк письмових заперечень проти позову чи пояснень, доказів щодо заявлених позовних вимог на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові не надав, як і не надав заяви про визнання позову.

Суд на підставі ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу без проведення судового засідання на підставі поданих сторонами доказів та матеріалів.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідач перебуває на податковому обліку ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю №9008189848 від 20.02.2013 р., в якій платником самостійно визначено річну суму орендної плати на 2013 рік, що складає загальну суму 29 941,53 грн. з щомісячним платежем у розмірі 2 495,13 грн.

Однак, відповідачем самостійно визначені податкові зобов’язання з плати за землю не сплачені в установленому порядку, що призвело до виникнення у відповідача податкового боргу, про що свідчить зворотній бік облікової картки платника.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 14 391,55 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 269 Податкового кодексу України, визначено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно п.п.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 286.2 ст.286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено з наявних доказів у справі, що відповідачем подано декларацію з орендної плати за землю, відповідно до яких самостійно визначив суми податку, які повинні був сплатити в установлений законодавством строк. Проте, станом на час звернення до суду з відповідним позовом, згідно з даними обліку позивача за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом з плати за землю в розмірі 14 391,55 грн.

В силу вимог п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Враховуючи те, що податкові зобов'язання, самостійно визначені відповідачем в поданих деклараціях є узгодженими з моменту їх подання, але не сплачені в повному обсязі у строк, визначений податковим законодавством, суд приходить до висновку про визнання таких податкових зобов'язань податковим боргом.

У відповідності до пп. 14.1.137 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п.41.5 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Статтею 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Однак, відповідно до п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом виставлено відповідачу податкову вимогу від 10.04.2014 року № 637-25, яка була надіслана відповідачу засобами поштового зв’язку.

Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення вважається дотриманою.

Станом на день розгляду даної справи відповідачем не надано до суду належних доказів щодо сплати задекларованих ним сум орендної плати за землю, як і не надано письмових заперечень проти позову у разі незгоди з позовними вимогами.

Згідно п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п.п. 20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

відповідно до ст. 121 Конституції України, представництво інтересів громадян і держави у судах покладається саме на органи прокуратури.

Згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

При цьому, згідно з ч.1 ст.24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Однією із форм представництва є звернення до адміністративного суду з адміністративними позовами на захист інтересів держави, що передбачено ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми заборгованості відповідачем не надано.

Виходячи з вищенаведених приписів законодавства, поданих позивачем документів і матеріалів, з’ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та враховуючи те, що те, що відповідач у встановлений судом строк своїм правом на подання письмових заперечень проти позову не скористався, не спростував тверджень позивача, у добровільному порядку кошти не сплатив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються долученими до матеріалів справи і дослідженими доказами, та підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь сторони, звільненої від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-162, 183-2, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня» (код ЄДОПОУ 19034183) податковий борг перед Державним бюджетом України із земельного податку з юридичних осіб у сумі 14 391 (чотирнадцять тисяч триста дев’яносто одна) грн. 55 коп. на р/р 33213811700004 (код платежу 18010500) УДКСУ у Деснянському районі у м. Києві, код ЄДРПОУ 37984978.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко