Постанова № 47345786, 20.07.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/4080/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного виробничо-комерційного підриємства "ЄАВТ" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2014 року №0005502201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 163475, 25грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що зазначене податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки базується на безпідставних висновках відповідача щодо відсутності підстав для застосування ставки податку на прибуток 0 відсотків в зв'язку з тим, що підприємством не дотримано критерій щодо нарахування заробітної плати за кожний місяць звітного періоду у розмірі не меншому двох мінімальних заробітних плат по окремих працівниках, які працюють за сумісництвом.

Вважає, що правомірно застосував ставку податку 0 відсотків, оскільки розмір нарахованої заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, є не меншим ніж дві мінімальних заробітних плати, розмір якої встановлено законом, а розмір нарахованої заробітної плати сумісникам відповідає співвідношенню між двома мінімальними заробітними платами та відповідною частиною ставки, яку їм виплачують.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Представники відповідача проти позову заперечили. Вказали, що підприємством не дотримано критерію щодо нарахування заробітної плати за кожний місяць звітного періоду у розмірі не меншому двох мінімальних заробітних плат по окремих працівниках (сумісниках).

Відмітили, що Податковий кодекс України (далі - ПК України) не ставить в залежність розмір нарахування заробітної плати від категорії найманих працівників, характеру трудових відносин, а також від тривалості робочого дня, режиму роботи та не містить окремого визначення розміру нарахованої зарплати за місяць особам, які працюють неповний робочий день.

Таким чином, оскільки розмір заробітної плати працівників-сумісників на підприємстві є меншим, ніж 2 мінімальні зарплати, податкова пільга згідно п.154.6 ст.154 ПК України не може бути застосована.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного виробничо-комерційного підприємства "ЄАВТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо достовірності та повноти нарахування податку на прибуток за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено акт №467/22-09-22-01/21346518 від 29.04.2014 року. На підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2014 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 163475,25 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 86048 грн. і штрафними санкціями в розмірі 77427,25 грн.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п. п. 151.1 ст. 151, 152.11 ст. 152, п.п.154.6 ст. 154 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 86048 грн.

Суть порушення зазначено в тому, що позивач в період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року для визначення розміру податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, безпідставно застосовував нульову ставку податку на прибуток, передбачену п.154.6 ст.154 ПК України, оскільки ним не дотримано критерію щодо нарахування заробітної плати за кожен місяць звітного року у розмірі не меншому двох мінімальних заробітних плат по окремих працівниках підприємства, а саме: нараховано заробітну плату у розмірі меншому, ніж дві мінімальні заробітні плати, працівникам, які працюють за сумісництвом на посадах головного бухгалтера (0,5 ставки), інженера з техніки безпеки (0,25 ставки), та майстра по ремонту залізничної колії (0,5 ставки).

Так, згідно матеріалів справи, в період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року для визначення розміру податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, позивач застосовував нульову ставку податку на прибуток, передбачену п.154.5 ст.154 ПК України.

Проте відповідач вважає, що позивачем не дотримано критерію щодо нарахування заробітної плати за кожен місяць звітного року у розмірі не меншому двох мінімальних заробітних плат по окремих працівниках підприємства, оскільки було нараховано заробітну плату у розмірі меншому, ніж дві мінімальні заробітні плати, працівникам, які працюють за сумісництвом на посадах головного бухгалтера (0,5 ставки), інженера з техніки безпеки (0,25 ставки), та майстра по ремонту залізничної колії (0,5 ставки).

Пунктом 154.6 ст.154 ПК України передбачено, що на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному із таких критеріїв:

а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;

б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності цим Кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

При цьому, якщо платники податку, які застосовують норми цього пункту, у будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає критеріям, зазначеним у цьому пункті, то такі платники податку зобов'язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Таким чином, обов'язковою умовою застосування п. 154.6 ст.154 ПК України (за наявності інших, передбачених цим пунктом умов та критеріїв) є те, що розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівникам, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, має бути не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом. При цьому в подальшому дана норма передбачає необхідність відповідності зазначеному критерію середньої заробітної плати працівників.

Статтею 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпІІ) визначено, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін (тобто працювати за сумісництвом).

Згідно ст.56 КЗпП за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Відповідно до відомостей щодо нарахування заробітної плати сумісникам за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року у перерахунку на повний робочий місяць заробітна плата зазначених осіб (сумісників) перевищувала дві мінімальні заробітні плати.

На думку суду, заробітна плата працівникам, які перебувають у трудових відносинах з платником податку на прибуток і працюють на частину ставки, тобто неповний робочий день, для застосування п. 154.6 ст. 154 ПК України за кожен місяць звітного періоду має бути нарахована в розмірі, що відповідає співвідношенню між двома мінімальними заробітними платами, встановленими законом, та відповідною частиною ставки, яку такому працівнику виплачують.

Аналогічну позицію висловила Державна фіскальна служба України у розміщеному на офіційному сайті роз'ясненні, у Віснику міністерства доходів і зборів України №21 за червень 2014 року та письмовій відповіді від 19.08.2014 року №2039/6/99-99-19-02-02-15 на лист позивача від 17.06.2014 року.

Таким чином, платник податку може скористатися правом на застосування ставки 0 відсотків за умови, що розмір нарахованої заробітної плати (доходу) працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, а розмір нарахованої заробітної плати сумісникам відповідає співвідношенню між двома мінімальними заробітними платами, встановленими законом, та відповідною частиною ставки, яку їм виплачують.

Судом встановлено, що сумісникам, які перебували з платником податку у трудових відносинах та працювали на 0,25 та 0,5 ставки, заробітна плата нараховувалась у розмірі, який у перерахунку на повний робочий місяць складав не менше ніж дві мінімальні зарплати, встановлені законом.

Нарахована за кожний місяць звітного періоду заробітна плата інших працівників, які перебували з платником податку у трудових відносинах, також не була меншою, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом.

Також, розмір середньої заробітної плати працівників підприємства за кожний місяць вказаного періоду згідно матеріалів справи є вищим, ніж дві мінімальні заробітні плати (що підтверджується розрахунком середньої заробітної плати за 2011-2013 роки, вказаними аналізами рівня заробітної плати працівників).

Стосовно критерію чисельності персоналу, то відповідно до п.п.14.1.227 п.14.1 ст.14 ПК України середньооблікова кількість працівників - кількість працівників у юридичних осіб, визначена за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики, з урахуванням усіх найманих працівників і осіб, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом більш як один календарний місяць, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, крім найманих працівників, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.

Методика розрахунку середньооблікової кількості працівників визначена "Інструкцією зі статистики кількості працівників", яка затверджена наказом Державного комітету статистки України від 28.09.2005 р. №286.

При цьому, згідно наявних в матеріалах справи аналізів рівня заробітної плати працівників позивача за період з квітня 2011 року по грудень 2013 року середньооблікова чисельність працівників не перевищувала 20 чол. в кожному місяці такого періоду (квітень-травень 2011 року - 8 чол., червень-жовтень 2011 року - 10, листопад-грудень 2011 року - 9, січень 2012 року - 7, лютий - квітень 2012 року - 9, травень 2012 року - 10, червень 2012 року - червень 2013 року - 11, липень - вересень 2013 року - 12, жовтень-листопад 2013 року -13, грудень 2013 року - 12).

На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно застосовано п. 154.6 ст. 154 ПК України, оскільки ним було дотримано відповідність показників щодо середньооблікової чисельності працівників, розміру заробітної плати та середньої заробітної плати працівників критеріям, які визначені цим пунктом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, у зв'язку з задоволенням позовних вимог, судові витрати необхідно присудити на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області №005502201 від 11.07.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного виробничо-комерційного підприємства "ЄАВТ" судові витрати у розмірі 183 (сто вісімдесят три) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 24 липня 2015 року

Суддя/підпис/ОСОБА_1"Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1