Постанова № 47345570, 16.07.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 липня 2015 р. № 820/5220/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій А.А.,

за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_1, відповідач -не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЦА" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЦА", в якому просить суд надати дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна підприємства.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за ТОВ "СІЦА" станом на час звернення до суду мається податковий борг з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1956807, 88 грн., що виник внаслідок несплати у встановлений строк суми податкового зобовязання, яка була визначена на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № НОМЕР_1 та податкової декларації з ПДВ № НОМЕР_2 від 04.02.2014 року, а також нарахованої пені. У зв'язку з тим, що платником податків в добровільному порядку не було сплачено суму податкового боргу, а вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення заборгованості, тому погашення наявного податкового боргу має бути проведено у примусовому порядку шляхом продажу майна відповідача, що потребує отримання дозволу суду.

Представник позивача у судовому засіданні 16.07.2015 року підтримав свою правову позицію по справі.

Відповідач у зазначене судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, підстав неявки не повідомив, із заявами про відкладення розгляду справи або розгляду справи без його участі не звертався, заперечень на позов не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЦА" перебуває на обліку як платник податків та зборів в ДПІ у Київському районі м. Харкова.

Під час розгляду справи встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова за наслідками проведеної перевірки, результати якої були оформлені актом 1677/20-31-22-01-07/37091491 від 13.12.2013 року, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № НОМЕР_1 на суму 1 520089, 00грн.

Також, відповідачем самостійно подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ № НОМЕР_2 від 04.02.2014 року на суму 23186, 00. У зв`язку з частковою сплатою податкових зобов`язань, станом на час розгляду справи за відповідачем визначено суму грошового зобовязання у розмірі 22793, 97 грн.

Таким чином, станом на час звернення до суду за відповідачем визначено суму грошового зобовязання, з урахуванням нарахованої пені, у загальному розмірі 1956807, 88 грн.

Вищезазначене податкове повідомлення-рішення було отримано уповноваженим представником підприємства 13.08.2014 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

В зв'язку з тим, що платником податків в добровільному порядку не було сплачено суму податкового боргу, а вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення заборгованості, податковий орган звернувся до суду із даним позовом.

При вирішенні справи суд бере до уваги те, що як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідач в силу ч.1 ст.67 Конституції України зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Водночас з цим, відповідач зобов'язаний дотримуватись також і приписів ч.1 ст.68 Конституції України, де вказано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Пунктом 30 статті 2 Бюджетного Кодексу України податкові органи визначені як органи стягнення, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Судом враховується, що 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України (далі - ПК України), який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 56.17 ст. 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Згідно із п. 56.18 ст. 56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів оскарження відповідачем у адміністративному або судовому порядку податкового повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0004922201матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого відповідачу було визначено суму грошового зобовязання, є узгодженим.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2014 року року відповідачем було подано до податкового органу податкову декларації з податку на додану вартість № НОМЕР_2, якою відповідачем було самостійно визначено суму податкового зобовязання у розмірі 23186грн. Відповідно до наданого податковим органом розрахунку заборгованості вбачається, що загальна сума заборгованості платника податків з урахуванням часткової сплати складає 22793, 97грн.

У відповідності до положень п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із п.п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України).

Положеннями п.11 ст.56 ПК України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, сума узгодженого грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання, є податковим боргом платника податків.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, відповідачем у встановлені ПК України строки не було самостійно сплачено суму податкового зобовязання, яке у загальному розмірі складає 1956807, 88.

У звязку з непогашенням платником податків узгоджених сум податкових зобовязань у законодавчо встановлені строки, податковою інспекцією було винесено податкову вимогу №807-25 від 28.04.2014 року, яка залишилсь непогашеною відповідачем.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що відповідно до п.87.2. ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п.88.1. ст.87 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Приписами пункту 89.1 статті 89 ПК України визначено, що право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням п.89.2 положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п.89.2 статті 89 Податкового кодексу України).

Згідно п.89.3. ст. 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Водночас, як вбачається зі змісту акту опису майна № 448 від 15.09.2014 року (а.с. 13) , у ТОВ "Спіца" відсутнє майно, яке может бути предметом застави на заявлену суму боргу, а тому погашення суми податкових зобов`язань у розмірі 1956807, 90грн., на думку ДПІ у Київському районі, підлягає погашенню саме за рахунок майна, на яке платник податків набуде права власності у майбутньому.

Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до п. 95.1. ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунтком 95.3. ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

З правового аналізу вищезазначеної норми права випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України (Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 року № 1484/12/13-13).

Таким чином, проаналізувавши зміст наведеної правової норми, яка регулює порядок надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, суд приходить до висновку, що вказані дії можуть бути проведені лише за умови дотримання податковим органом послідовності виконання вимог п.п.95.1, п.95.2, п.95.3 статті 95 Податкового кодексу України, а саме: право на звернення до суду про надання дозволу на погашення всієї суми заборгованості може бути реалізовано податковим органом за наявності прийняття заходів щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, та лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують, здійснюється за рішенням суду, яке направляється для виконання органам держаної податкової служби. Вказана правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 23.02.2015 року по справі № К/9991/96/92111.

Однак, матеріали справи не містять, а позивачем в обгрунтування своєї правової позиції по справі не надано доказів ані звернення ДПІ у Київському районі м.Харкова до суду щодо стягнення з відповідача податкової заборгованості , ані доказів відсутності чи недостатності будь-яких коштів на рахунках відповідача, виявлених позивачем під час примусового виконання рішен6ня про стягнення існуючого податкового боргу.

Судом враховується лист-довідка про відсутність закритих рахунків по ТОВ «СІЦА», однак вказані обставини прямо не вказують на дотримання контролюючим органом механізму встановлення факту відсутності коштів на рахунках підприємства, які могли б бути спрямовані на погашення податкового боргу, що в свою чергу, в подальшому безпосередньо вказувало б на необхідність суб`єкту владних поноважень застосувати процедуру погашення податкових зобовязань суб`єкта господарювання за рахунок майна останнього.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є передчасними та, відповідно, такими, що не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЦА" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 22.07.2015 року.

Суддя Горшкова О.О.