Постанова № 4734459, 08.04.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2009 р.                                                                                 № 2-а- 37054/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Катунов В.В.,

при секретарі Козар Т.А.,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «НРИКА»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

пропро скасування податкового повідомлення - рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000041800/0 від 04.03.2009 р. про визначення суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у сумі 80559,00 грн., у тому числі 53706,00 грн. за основним платежем та 26853,00 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно донарахував податок на додану вартість у сумі 80559,00 грн., з посиланням на п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7, п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з тим, що понесені витрати пов'язані з господарською діяльністю і цілком підтверджені документально, а саме: рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, видатковими накладними, податковими накладними, актами здачі-прийомки виконаних робіт.

Позивач вважає, що перевірка є незаконною, бо крім декларацій з податку на додану вартість, при перевірці використовувались й ще і первинні документи: рахунки-фактури, платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийомки виконаних робіт, що не відповідає приписам п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» про документальні невиїзні перевірки, а також, що відповідачем безпідставно зроблений висновок про нікчемність правочину між НВ ТОВ “НРИКА” та ТОВ «СТК-груп», з посиланням на те, що НВ ТОВ “НРИКА” начебто не надало доказів щодо фактичного отримання товарів та послуг від ТОВ «СТК-груп».

В судовому засіданні представник позивача Моїсеєнко К.О. позов підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Федоренко О.А. проти позову заперечував, просив суд в його задоволенні відмовити, посилаючись на висновки акту перевірки та заперечення від 31.03.2009 р. за № 4088/10/10-020, при цьому пояснив суду, що рішення про донарахування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, що прийнято відповідачем за результатами перевірки є правомірним. та відповідає нормам діючого законодавства.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова на підставі Акту № 653/1800/21188404 від 12.02.2009 р. про результати документальної невиїзної перевірки з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.10.2007 р. по 30.11.2008 р., видане податкове повідомлення-рішення № 0000041800/0 від 04.03.2009 р. про визначення позивачу суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у сумі 80559,00 грн., у тому числі 53706,00 грн. за основним платежем та 26853,00 грн. за штрафними санкціями.

В ході перевірки встановлені порушення п.п.7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся з лютого 2008 р. по жовтень 2008 р. на загальну суму 53706,00 грн.

Як вбачається з Акту перевірки (а.с. 10), одним з основних видів діяльності НВ ТОВ “НРИКА” є загальне будівництво будівель. В перевіряємий період, НВ ТОВ “НРИКА”, придбавало у ТОВ «СТК-груп» бетону суміш та послуги автобетононасосу. Вказане підтверджується як даними, що містяться в Акті перевірки, так і первинними документами, долученими до матеріалів справи, а саме: рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, видатковими накладними, податковими накладними, актами здачі-прийомки виконаних робіт, на загальну вартість 322235,71 гривень, в тому числі ПДВ – 53706,00 гривень.

Відповідно до п.п.7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право платника податку на податковий кредит виникає, у відповідності з вимогами пп. 7. 5. 1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з дати першої події : списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

При цьому слід зазначити, що пп. 7. 4. 5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняється включення до податкового кредиту лише тих витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Оскільки позивач отримав від свого контрагента на підтвердження придбання бетонної суміші та послуг автобетононасосу відповідно до видаткових накладних (а.с. 62-77)акти здачі-прийомки виконаних робіт (а.с. 109-117), отримав від свого контрагента оригінали податкових накладних (копії яких на а.с. 78-102), повністю сплатив у безготівковому порядку, на підставі наданих рахунків-фактур (а.с. 18-38), вартість отриманих ТМЦ та послуг на загальну суму 322235,71 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі 53706,00 грн. (а.с. 39-61), то він правомірно відніс до податкового кредиту відповідних періодів суми ПДВ, що значились в податкових накладних, тобто діяв в межах положень вище зазначених підпунктів ст. 7 ЗУ „Про податок на додану вартість".

У судовому засіданні представники сторін підтвердили факт розрахунків позивача з контрагентом в безготівковій формі, а також той факт, що в складі вартості товарно - матеріальних цінностей був сплачений податок на додану вартість. Отже позивач виконав всі вимоги податкового законодавства. Крім цього в судовому засіданні було встановлено (і не спростовано відповідачем), що товари та послуги були отримані позивачем і в подальшому використані, що в сукупності з оплатою є доказом реальності господарських операцій.

Стосовно посилань відповідача в Акті перевірки та запереченнях по справі на те, що відповідно отриманої інформації від 02.02.09 р. № 1076/7/18-021 (вх.1484/7 від 05.0209) ДПІ у Жовтневому районі встановлено, що відносно посадових осіб ТОВ «СТК-Груп» порушено 31.10.2008 р. карну справу № 25080068 за ознаками злочину передбаченому ст. 212 ч. 3 Кримінального кодексу України, то суд вважає, що ця інформація не може бути використана у якості доказу по даній справі оскільки по - перше, суду не надано доказів проведення слідства, по - друге, матеріали слідства самі по собі не можуть вважатись доказами, оскільки не підтверджені судовим рішенням (вироком), по - третє, предметом даного спору є наявність чи відсутність порушень податкового законодавства безпосередньо з боку позивача.

Пояснення особи, яка згідно облікових даних ДПІ є директором і засновником контрагента позивача - ТОВ «СТК-Груп», на які вказує відповідач в Акті перевірки та запереченнях по справі, стосуються діяльності зазначеного підприємства і не мають відношення до предмета доказування, а тому, відповідно до п. 1 ст. 70 КАС України, не є належними доказами.

Суд зазначає, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.02.09 р. ТОВ "СТК-ГРУП" засноване 20.09.2007 р. та за межами періоду взаємовідносин з позивачем, 24.10.08 р. відносно нього порушено провадження у справі про банкрутство, а 03.11.2008 р. ТОВ "СТК-ГРУП" визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура. Доказів державної реєстрації припинення ТОВ "СТК-ГРУП" у зв’язку з визнанням його банкрутом, або іншої підставою, суду не надано. Тобто на час укладення угод та відповідно за перевіряємий відповідачем період, ТОВ "СТК-ГРУП" знаходилось в єдиному державному реєстрі і мало повну правоздатність.

Таким чином, відповідач безпідставно донарахував позивачу податок на додану вартість у сумі 53706,00 грн., з посиланням на п.п. 7.4.4. Закону України «ПРО ПДВ»:

          Якщо платник податків придбає (виготовляє) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), що не призначені для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого в зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У зв'язку з тим, що понесені витрати пов'язані з господарською діяльністю і цілком підтверджені документально, у т.ч. податковими накладними, висновок відповідача про заниження ПДВ є незаконним.

ТОВ "СТК-ГРУП" на час взаємовідносин з позивачем та видачі податкових накладних було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, було зареєстроване платником ПДВ та мало відповідне свідоцтво платника ПДВ.

Окремо слід зазначити, що відповідно до п.25.3 „Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", затвердженого Наказом ДПА України №79 від 01.03.2000р., за наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, орган державної податкової служби здійснює таке анулювання на дату подання заяви або затвердження акта про анулювання реєстрації, якщо не визначений граничний термін дії Свідоцтва або дата втрати особою статусу платника ПДВ, або коли є підстави для анулювання до закінчення терміну дії Свідоцтва.

Доказів анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "СТК-ГРУП" суду не надано.

Згідно п. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов до висновку, що відповідач ні документально ні нормативно не довів правомірність прийнятого ним спірного рішення.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «НРИКА» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районім. Харкова № 0000041800/0 від 04.03.2009 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь НВ ТОВ «НРИКА» витрати по сплаті державного мита в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складання у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

          Постанова у повному обсязі складена 13 квітня 2009 року

          Суддя                                                                       Катунов В.В.